"18" лютого 2010 р. м. Київ К-7249/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Шкляр А.В.,
за участю представників:
від позивача -Горошко Т.М., Собка О.В.,
від відповідача -Реви Д.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»на постанову Господарського суду м. Києва від 21.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року по справі № 11/502-А за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Господарського суду м. Києва від 21.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року, в задоволені позовних вимог Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 23.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою та з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та постановити нове -про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.6 ст.4 Закону України «Про заставу», преамбули, п.1.7 ст.1, ст.ст. 8, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та ст.11 ч.2 ст.14, ч.2 ст.71, ч.1 ст.72, ч.1 ст.133, ч.3 ст.160 КАС України.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення -скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом правомірно визначено суму штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 9528027,20 грн. за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу в той час, як отримання такої згоди є обов'язковим згідно з вказаним Законом. Оскільки податкова застава виникає не внаслідок дій податкового органу та не за фактом реєстрації податкової застави, а в силу Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»незалежно від наявності чи відсутності активів у платника податків, та враховуючи, що цей факт впливає на рішення платника податків або органу стягнення безпосередньо на стадії стягнення сум боргу відповідно до статей 7, 10 зазначеного Закону, позивачем не спростована наявність у нього податкового боргу, наведене свідчить про правомірність дій відповідача, що зареєстрував податкову заставу.
З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що засновником та власником Дочірньої компанії «Укргазвидобування»є Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»є філією ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».
На підставі п.3 п.п.3.1 Положення про Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»наділила Філію, яка є платником податків, основними засобами, обіговими коштами та іншими фінансовими активами на правах повного господарського відання, які передані філії згідно акта прийому-передачі та відображені в балансі Філії -Газопромислове управління «Щебелинкагазвидобування», що є окремим (самостійним) платником податків.
Під час проведення планової виїзної перевірки філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»-Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої 26.04.2006р. відповідачем було складено акт № 176/23-104/00153146 працівниками Балаклійської МДПІ (правонаступником якої є ДПІ у Балаклійському районі Харківської області) було встановлено, що Філією -Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»в порушення ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»наявності податкової застави було здійснено наступні операції без попереднього письмового узгодження з Балаклійською МДПІ.
На підставі акта прийому-передачі № 1 ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі заступника директора Філії -Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»28.02.2005р. на виконання вимог договору № 20/02-05-20.02.2005, укладеного з ТОВ «Еліт»(покупець), та доповнення № 1 до вищезазначеного договору було передано покупцю риформат бензину у кількості 2788,076 тонн та деетанпропанбутанізований конденсат у кількості 1551,646 тонн. Загальна сума реалізації нафтопродуктів склала 9049884,67 грн., в т.ч. ПДВ -1508314,11 грн., що підтверджується рахунками-фактурами від 28.02.2005р. № 310, №309 та податковими накладними від 28.02.2005р. №462,463.
За умовами вищезазначеного договору покупець повинен був здійснити оплату за нафтопродукти шляхом перерахування коштів протягом 30 банківських днів з дати підписання актів прийому-передачі на розрахунковий рахунок скаржника або іншими способами в порядку, визначеному чинним законодавством України, за згодою сторін договору.
Між Філією -Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»(Кредитор) та ДК «Укргазвидобування»(Новий Кредитор) 28.02.2005р. було укладено договір № УГВ 3032/32-05 про відступлення права вимоги.
Відповідно до умов даного договору Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги до ТОВ «Еліт»по зобов'язанню за договором № 20/02-05 111 від 20.02.2005р. Також відповідно до умов договору про відступлення права вимоги Новий кредитор зобов'язується перерахувати Кредитору грошові кошти в розмірі 9049884,67 грн. у 3-х денний термін з моменту укладення даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано листа № 19 від 28.02.2005 року на адресу ТОВ «Еліт»з повідомленням про зменшення боргу підприємства на суму 9049884,67 грн.
В той же час, судом не досліджено та не дано правової оцінки наданим до справи позивачем випискам банку по особовим рахункам філії, на які посилається ДК «Укргазвидобування»як на доказ отримання на рахунки філії грошових коштів за договором № УГВ № 3032/32-05 від 28.02.2005р.
З огляду на зазначені обставини судами слід було з'ясувати наявність (чи відсутність) факту відчуження з врахуванням договору № УГВ 3032/32-05, укладеного між ДК «Укргазвидобування»та його філією -Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування».
Перевіркою також було встановлено що позивачем було відпущено активи в рахунок благодійної допомоги без узгодження з Балаклійською МДПІ на загальну суму 478.142,53 грн., в т.ч. ПДВ.
Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (№ 8663541 від 10.08.2006), виданим Харківською філією Інформаційного центру Міністерства юстиції України, в цьому реєстрі значиться запис 1 про публічне обтяження - податкова застава, яке зареєстроване 22.12.2005 за № 2727316 обтяжувачем -Балаклійською МДПІ.
У статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»викладено загальні положення про податкову заставу, зокрема, про її зміст, час виникнення відповідного права і межі її застосування.
За результатами перевірки та за наслідками апеляційного оскарження відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000932301/1 від 15.06.2006р., яким Філії -Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»визначено суму штрафних санкцій у розмірі 9528027,20 грн. за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу в той час, як отримання такої згоди є обов'язковим згідно з вказаним Законом; № 0000932301/2 від 23.08.2006р., яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 9528027,20 грн. за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу в той час, як отримання такої згоди є обов'язковим згідно з вказаним Законом.
Оскаржувані повідомлення-рішення були прийняті 15.06.2006р. та 23.08.2006р. При цьому, 24.03.2005 року рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2005 було визнано неконституційним підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.
З огляду на загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу, враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості.
Саме з таких засад виходив Конституційний Суд України, постановляючи згадане рішення. При цьому він зазначив, що поширення на будь-які види активів платника податків права податкової застави, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Податковий орган повинен був урахувати зазначене рішення Конституційного Суду України при вирішенні питання про застосування податкової застави щодо активів позивача.
Таким чином, для правильного вирішення справи суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати наявність підстав для поширення податкової застави на всі активи позивача, її зміст, дату виникнення відповідного права і межі його застосування. При розгляді справи питання співвідношення суми податкового боргу позивача та вартості об'єктів обтяження податковою заставою судами не досліджувалось.
Окрім цього, суди не дали правової оцінки дотримання відповідачем положень законів щодо форми акта ненормативного характеру, яким накладені штрафні санкції (штраф) за відчуження активів, що перебували у податковій заставі.
Так, податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомлення контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.
Ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених у статтях 14 та 15 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІ «Про систему оподаткування»у випадках передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вичерпний перелік яких не може бути розширено за ініціативи податкового органу, хоча їх сплата (стягнення), пунктом 17.3 статті 17 згаданого Закону, прирівняна до сплати податків.
З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені позову Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»щодо визнання такими, що суперечать вимогам законодавства податкових повідомлень-рішень ДПІ у Балаклійському районі Харківської області № 0000932301/1 від 15.06.2006р. та № 0000932301/2 від 23.08.2006р. зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, що могло призвести до неправильного вирішення справи судом.
З врахуванням наведеного, рішення судів першої і апеляційної інстанцій не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, згідно з ч.2 ст.227 КАС України, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ч.2 ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
Касаційну скаргу Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» задовольнити частково, а постанову Господарського суду м. Києва від 21.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року - скасувати, справу передати на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий:/підпис/_______________________Т.М. Шипуліна
Судді:/підписи/_______________________Л.І. Бившева
_______________________М.І. Костенко
_______________________Н.Є. Маринчак
_______________________Є.А. Усенко