Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
25 червня 2010 року справа №2а-8755/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: Шишов О. О.
Радіонової О. О.
при секретарі судового засідання Балакай І. Л.
за участю представників від:
позивача Патяшин А. С. за дов. № 111/14 від 11 січня 2010 року,
першого відповідача Конопльова Т. П. за дов. № 7-1/3855 від 2 грудня 2009 року,
другого та третього відповідачів представники не з'явилися, повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Силур
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 14 травня 2010 року
по адміністративній справі № 2-а-8755/10/0570 (суддя Логойда Т. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Силур”
до відповідачів: 1) Амвросіївської митниці,
2) Головного управління Державного казначейства
України у м. Києві,
3) Головного управління Державного казначейства
України в Донецькій області
про скасування картки відмови, рішення митного органу та
стягнення надмірно сплачених коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Силур” (далі по тексту - ТОВ «Силур») 9 квітня 2010 року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 4-8) з урахуванням уточнення позовних вимог (арк. спр. 93-94) до Амвросіївської митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про скасування повністю рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2010 року № 701000006/2010/000103/2, скасування повністю картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 701000006/0/00004 від 19 березня 2010 року, стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів та зборів на загальну суму ПДВ 20386 грн. 31 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року (арк. спр. 101-103) в задоволенні позовних вимог ТОВ “Силур” було відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі (арк. спр. 109-115) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Перший відповідач проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Другий та третій відповідачі про дату та час слухання були повідомлені належним чином, проте своїм правом бути присутніми на судовому засіданні не скористалися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач - ТОВ «Силур» зареєстроване як юридична особа та включене до ЄДРПОУ за № 3641800, що підтверджено статутом (арк. спр. 25-40, 116-118), свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. спр. 41, 119), довідкою статистики (арк. спр. 42, 120).
Між компанією «Baramist Limited», Великобританія, як продавцем, та ТОВ «Силур», як покупцем, був укладений зовнішньоекономічний контракт № 07-077009 від 1 липня 2009 року, згідно з умовами якого позивач зобов'язався прийняти та сплатити кошти за цинк металевий нелегірований у чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА, ЦО (ГОСТ-3640-94); загальна кількість цинку, що поставляється, складала 1920 тн (щомісячно 160 тн) та уточнювалася складанням кількості цинку, про що зазначалося у спеціальних додатках до контракту. Умови постачання DAF російсько-український кордон (арк. спр. 9-12). Пункт 3.1 контракту був викладений в новій редакції відповідно до додаткової угоди № 3 від 22 лютого 2010 року до контракту (арк. спр. 12), а саме: вартість товару встановлювалася у доларах США за 1 тн (LME + 136,15 USD/тн), де LME - середньоарифметичне офіційних цін цинку на Лондонській біржі металів за 5 робочих днів LME, починаючи з дня наступного після дати виходу залізничного вагону із товаром зі станції Вантажовідправника) та зазначена у додатках до чинного контракту. Вартість товару включала вартість упаковки та маркування.
14 березня 2010 року вантаж - цинк металевий нелегірований у чушках марки ЦВ надійшов на станцію Харцизьк на ім'я позивача згідно з залізничною накладною № Ж 0298860 (арк. спр. 17).
18 березня 2010 року позивачем для здійснення митного оформлення до Амвросіївської митниці було подано вантажну митну декларацію № 701000010.2010.000351 та декларацію митної вартості, де вартість товару була визначена за першим методом (за ціною угоди) в розмірі 1 198 673 грн. 48 коп. (арк. спр. 19-21). Митні платежі та збори підлягали сплаті в сумі 239734 грн. 70 коп. Попередньо позивач на депозитний рахунок митниці перерахував платіжним дорученням від 15 березня 2010 року № 2210 кошти в розмірі 265000 грн. (арк. спр. 132-133).
19 березня 2010 року митним органом було видано картку відмови в митному оформленні товару № 701000006/0/00004 (арк. спр. 23) та прийнято рішення № 701000006/2010/000103/2, яким визначено митну вартість товару за шостим - резервним методом - у розмірі 2,55 долари США за кг, загальна вартість товару - 163064,85 долари США (арк. спр. 24).
19 березня 2010 року позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, шляхом подання нової вантажної митної декларації за № 701000010/2010/000364 (арк. спр. 22). Митні платежі та збори за новою декларацією склали 260121 грн. 01 коп. та були списані митним органом з депозитного рахунку позивача.
Обґрунтування судом першої інстанції відмови в задоволенні позову.
- судом підтверджено правомірність дій першого відповідача щодо пропозиції декларанту подати додаткові документи при наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару та дій щодо оформлення картки відмови в митному оформленні товару,
- судом визнані правомірними дії першого відповідача щодо застосування шостого - резервного методу визначення митної вартості товару та прийняття рішення про визначення митної вартості,
- після отримання рішення митного органу та картки відмови позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, шляхом подання скоригованої вантажної митної декларації, тому ці зобов'язання є узгодженими та сплачені податки і збори не підлягають поверненню як надмірно сплачені.
Основні доводи апеляційної скарги.
- посилання митного органу на наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості не відповідає дійсності, оскільки сумніви митного органу були обумовлені порівнянням цін не з рівнем вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а з якимось іншим товаром, що більш менш відповідає найменуванню товару, належного позивачу,
- судом першої інстанції не надано жодної оцінки інформації щодо цін на Лондонській біржі металів, помилково вважаючи, що позиція митного органу про неприйняття цієї інформації є правомірною, що є порушенням статті 86 КАС України,
- вимоги пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України не передбачають, що митний орган у разі неподання витребуваних документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосовував декларант;
- дії митного органу є неправомірними, оскільки при визначенні митним органом вартості за шостим методом митними органами допущено порушення вимог діючого законодавства,
- відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, тому Амвросіївська митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товару, діяла на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надано, але діяла не у cпociб, що передбачений законом, необґрунтовано, без урахування уcix обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення,
- відсутність в постанові суду першої інстанції обґрунтування того, чому саме митний орган не міг застосувати перший метод, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови внаслідок неповного та не всебічного з'ясування обставин в даній справі,
- митний орган помилково визначив митну вартість товару, що призвело до надмірної сплати ПДВ на загальну суму 20386 грн. 31 коп.
Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення
нормам матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Порядок дій посадових осіб митних органів України при здійсненні контролю митної вартості товару передбачений розділом ХІ Митного кодексу України, Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок декларування митної вартості), Порядком заповнення декларації митної вартості, затвердженим наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 року № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1192/8513.
Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, визначені статтями 266 - 275 Митного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 266 Митного кодексу України основним (першим) є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за частиною 7 цієї ж статті у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним (шостим) методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу, має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
18 березня 2010 року декларантом позивача Коваль С. В. в Амросіївську митницю для оформлення було надано вантажну митну декларацію заповнену в митному режимі «Імпорт» на товар» Цинк металевий в чушках марки ЦВ згідно ГОСТ 3640-94 (вміст Zn 99,995 %) (виробник - ТОВ «Казцинк») вагою 63947 кг. Вказаний товар було ввезено на виконання контракту № 07-07709 від 1 січня 2009 року, укладеного між ТОВ «Силур» та компанією «Baramist Limited» з урахуванням додаткових угод. Вантажну митну декларацію було прийнято митницею для оформлення та присвоєно реєстраційний № 701000010/2010/000351 від 18 березня 2010 року, заявлена митна вартість товару за декларацією митної вартості складала 2,35 долара за 1 кг.
Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення, митним органом було встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів, що ввозяться в Україну, в порівнянні з ціновою інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (арк. спр. 90-92) значно занижена, а саме: митна вартість товару - цинку (марки ЦВ) заявлена в розмірі 2,35 дол. США за 1 кг, тоді як за даними цінової бази вартість товару тієї ж марки оцінюваного товару (марки ЦВ) коливалася від 2,55 до 3,07 дол. США за 1 кг. Митним органом з цінової бази було взято найнижчий рівень митної вартості за даними бази - 2,55 дол. США за 1 кг.
Роздруківка з мережі Інтернет щодо цін на Лондонській біржі металів (арк.. спр. 78-80) подана позивачем була не прийнята митницею та відповідно судом першої інстанції, як доказ, оскільки цінова інформація не була завірена як офіційна інформація.
Крім того, митниця посилалася на те, що за місяць до спірної поставки - 11 лютого 2010 року позивачем за ВМД № 701000010/2010/000184 (арк. спр. 72-73) в Амвросіївській митниці було здійснено митне оформлення такого ж виду товару за тією ж зовнішньоекономічною угодою за заявленим декларантом рівнем митної вартості у розмірі 2,55 долари США за 1 кг, при цьому митна вартість була позивачем самостійно визначена за шостим (резервним) методом.
Позивач посилався на те, що для митного оформлення вказаний товар було подано за погодженням з Енергетичною регіональною митницею. На запит апеляційного суду позивачем була надана інформація (арк. спр. 131-132) про відсутність такого погодження та помилкове посилання на це в позові.
Відповідно до частини 10 статті 267 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі, тому керуючись вказаною нормою кодексу та пунктом 11 Порядку декларування митної вартості Амросіївською митницею шляхом відповідних відміток у декларації були витребувані у декларанта документи підтверджуючі митну вартість товару, зокрема: прас-листів фірми виробника товару, калькуляції фірми-виробника товару, ВМД країни відправлення, відповідної бухгалтерської документації, інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару. Декларант був ознайомлений з вказаними вимогами в день декларування 18 березня 2010 року. За пунктом 13 Порядку декларування митної вартості декларант зобов'язаний подати витребувані митницею документи у 10-денний строк.
19 березня 2010 року декларантом позивача на зворотньому боці декларації митної вартості був вчинений запис про надання одного з витребуваного переліку документів, а саме копії ВМД країни відправлення, інші документи надані не були (арк. спр. 20).
Враховуючи не подання декларантом інших підтверджуючих митну вартість товару документів, у відповідності до пункту 14 Порядку декларування митної вартості Амросіївською митницею було визначено митну вартість товару шляхом застосування резервного методу на підставі цінової інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України за період з 1 лютого 2010 року по 17 березня 2010 року. Використання бази даних цінової інформації ДМС України було здійснено митним органом з врахуванням вимог статті 308 Митного кодексу України. Документи надані позивачем при декларуванні не були достатніми для підтвердження підстав вирахування митної вартості товарів за першим методом, оскільки не були документально підтверджені та при декларуванні 11 лютого 2010 року попередньої партії товару за цим же контрактом позивачем був використаний шостий метод та ціна 2,55 долари США за 1 кг. Тобто, для застосування резервного методу вирахування митної вартості, завдяки відмові позивача надати підтверджуючі документи та усунути розбіжності, з врахуванням попереднього розміру задекларованої позивачем митної вартості товару за цим же контрактом, були всі законні підстави. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що посадові особи Амросіївської митниці визначили митну вартість шляхом резервного методу з використанням цінової інформації Державної митної служби України у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, і позивач протилежного не довів.
Крім того, позивач як декларант не скористався правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів), що в подальшому надало б йому право звернутися до митного органу із заявою про перевірку визначеної митним органом митної вартості товару та прийняття рішення про можливість застосування заявленої позивачем митної вартості з поверненням надмірно сплаченої суми мита та податку на додану вартість.
Слід також зазначити, що дії митниці як контролюючого органу та декларанта як платника податку при визначенні розміру податку та його сплаті за поданою вантажною митною декларацією регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. За пунктом 5.1 статті 5 вказаного закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Позивач подав нові вантажну митну декларацію та декларацію митної вартості з визначенням митної вартості за рішенням митниці, тому з моменту подання нових декларацій податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість і мита були узгодженими в тому обсязі, який визначив безпосередньо позивач і оскарженню не підлягали. Тим більше, самостійно узгоджена та сплачена сума ПДВ не підлягає стягненню як надмірно сплачена, оскільки списання з депозитного рахунку попередньо сплаченої суми податку було проведено митницею на підставі поданої позивачем декларації. Стягнення залишку переплати утвореної на депозитному рахунку за рахунок попередньо добровільно сплачених позивачем сум, про що свідчить акт звірки з митницею (арк. спр. 134), не було предметом спору у даній справі.
У зв'язку з прийняттям судом першої інстанції судового рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, постанова суду залишається без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Силур” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року по адміністративній справі № 2а-8755/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року по адміністративній справі № 2а-8755/10/0570 - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 червня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 28 червня 2010 року.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: О.О.Шишов
О.О.Радіонова