Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
24 червня 2010 року справа №2а-148/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П., Нікуліна О.А.
при секретарі Запорожцевій Г.В.
за участі
представника відповідача Зоріло В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Хімічний завод» «Південний» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-148/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Хімічний завод» «Південний» «про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць у 2008 році на загальну суму 752489,77 грн.»,-
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-148/10/1270 позов було задоволено, а саме: стягнуто з Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно - господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 695717,93 грн. та пені за порушення терміну сплати санкції в розмірі 56771,84 грн., а всього 752489,77 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень77 коп.).
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув, в письмових запереченнях просив постанову місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати з наступних підстав.
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р. (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст. 7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-ХІІ законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.7), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 2370 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 95 осіб. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 54 інваліда, кількість робочих місць не зайнятих інвалідами - 41, чим порушено вимоги зазначеної норми законодавства. Також, у вказаному звіті відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 695717,9 грн.
Позивачем було нарахована адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 695717,93 грн. (а.с.5).
Як встановлено у судовому засіданні, ця сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.6), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 56771,84 грн.
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р.) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 р. № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік Форми № 10-ПІ наданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту 26 лютого 2009 року (а.с.7).
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що протягом 2008 року відповідач не надавав до Рубіжанського міського центру зайнятості інформацію про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН, про що свідчить лист Рубіжанського міського центру зайнятості (а.с.18).
Як вбачається з матеріалів справи, постанова в ній від 17 березня 2009 року ухвалена за відсутності представника відповідача, який вперше не прибув до суду (як зазначено в апеляційній скарзі - з поважних причин - технічні несправності транспортного засобу).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 128 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності (з огляду на положення цієї статті - без ознаки повторності).
В апеляційній інстанції відповідачем надано лист Рубіжанського міського центру зайнятості від 18.06.2010р. № 11/2-1323, згідно якого ДП ХЗ «Південний» у 2008 р. надавав інформацію до Рубіжанського МЦЗ про наявність вільних робочих місць (вакансій) - звіти за формою 3-ПН.
До апеляційної скарги додані копії таких звітів за формою 3-ПН, поданих до Рубіжанського міського центру зайнятості протягом 2008 року (а.с.73-110).
29.12.2007 р. директором ДП ХЗ «Південний» видано наказ № 374к про створення робочих місць для інвалідів (а.с.69).
Згідно ч.2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У ч.2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Однак, у судовому засіданні встановлено, що відповідач вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Зокрема, згідно листа Рубіжанського міського центру зайнятості від 16.03.2010 № 11/2-554 до ДП ХЗ «Південний» був направлений та працевлаштований сторожем безробітний з обмеженими можливостями ОСОБА_3 (а.с.68).
Випадки відмови підприємством інваліду у працевлаштуванні не встановлені.
В зв'язку з вищезазначеним на відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Так, протягом року відповідачем до районного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві, з їх характеристиками та вимогами до претендентів на ці вакансії, як це передбачено Формою № 3-ПН, що свідчить про бажання забезпечити робочими місцями інвалідів, але бажаючих інвалідів, які б виявили бажання працевлаштуватися не було.
Тобто, суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Хімічний завод» «Південий» - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-148/10/1270 - скасувати.
У задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Хімічний завод» «Південий» «про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць у 2008 році на загальну суму 752489,77 грн.» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.А.Нікулін