Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
справа №2а-103/10/1231
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Василенко Л.А., Старосуда М.І.,
при секретарі: Костроміній Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 14 квітня 2010 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Слов'янського взводу батальйону ДПС при ГУМВС України в Донецькій області Тюріна Романа Олександровича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС Слов'янського взводу батальйону ДПС при ГУМВС України в Донецькій області Тюріна Р.О. щодо визнання дій неправомірними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 14 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Стахановського міського суду Луганської області від 14 квітня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вищезазначена постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що на момент фіксації правопорушення, а саме 21.10.2009 року не було прийнято жодного нормативно-правового акту, який би надавав право працівникам міліції використовувати для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості руху «Візир». Також, враховуючи, що на фотознімках присутні три транспортних засоби, та фотознімки не мають чіткого зображення номерних знаків автомобілів, то встановити осіб, які рухалися в зазначений час на зазначеному автошляху неможливо.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони в судове засідання не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2009 року о 09 годин 11 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався на 679 км. автошляху Київ-Довжанськ зі швидкістю 114 км/г, що було зафіксовано пристроєм «ВІЗІР» на ділянці дороги, де дозволена швидкість 90 км/г. З цього приводу інспектором ДПС Слов'янського взводу батальйону ДПС при ГУМВС України в Донецькій області Тюріним Р.О. стосовно водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АН 177065 від 21.10.2009 року за порушення вимог п.12.6 г Правил дорожнього руху (а.с.6) та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.(а.с. 5)
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міліцію» міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. До складу міліції входить також державна автомобільна інспекція (ДАІ). До завдань міліції у відповідності до ст. 2 цього ж Закону віднесено також забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до абз. 3 п. 21 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надано право використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.
Судом першої інстанції установлено, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, використовував повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Як вбачається з копії протоколу №АН177065 від 21.10.2009р., який є додатком до оскаржуваної постанови №АН368189, відповідач розглянув матеріали про адміністративне правопорушення та виніс постанову з урахуванням обставин, що мали значення для прийняття рішення. Водію було роз»яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції та статтею 268 КУпАП, про що свідчить підпис позивача в протоколі, йому було надано можливість викласти свої заперечення, чим він скористався (а.с.6).
Разом з тим, заперечуючи проти притягнення до адміністративної відповідальності, позивач фактично підтвердив той факт, що рухався із зазначеною в оскаржуваній постанові швидкістю, однак посилався на ту обставину, що він рухався на автодорозі, швидкість руху на якій дозволена 110 км/год, тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки він не перевищив дозволену швидкість більше ніж на двадцять кілометрів (а.с.3).
Однак, доводи позивача в цій частині не ґрунтуються на Законі.
Відповідно до п.п. «г» п.12.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі по тексту - Правила),… на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, дозволяється рух зі швидкістю не більше 110 км/г, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год., при цьому, відповідно до п.1.10 Правил, розділювальна смуга - це виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 або 1.2 (додатку 2) елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. За наявності на розділювальній смузі тротуару по ньому дозволяється рух пішоходів.
Позивач помилково вважає, що автодорога, по якій він рухався, є автодорогою з окремими проїзними частинами, швидкість руху на якій дозволяється 110 км/год.
З наявних в матеріалах справи фотознімків вбачається, що автодорога, по якій рухався автомобіль під керуванням позивача, має горизонтальну розмітку 1.5 (п.34 Правил, додаток 2), яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорозі, яка має дві смуги, і не є суцільною лінією (а.с.27,28), тобто швидкість руху на цій дорозі не повинна перевищувати 90 км/год.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, і які встановлюються, зокрема, на підставі пояснень сторін.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності , тому постанова суду є законною і підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 14 квітня 2010 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Слов'янського взводу батальйону ДПС при ГУМВС України в Донецькій області Тюріна Романа Олександровича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи - залишити без задоволення.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 14 квітня 2010 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Слов'янського взводу батальйону ДПС при ГУМВС України в Донецькій області Тюріна Романа Олександровича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи - залишити без змін.
Ухвала в повному обсязі складена і підписана в нарадчій кімнаті і проголошена в судовому засіданні.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Колегія суддів Л.В.Губська
Л.А. Василенко
М.І. Старосуд