Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
24 червня 2010 року справа №2а-1089/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П., Нікуліна О.А.
при секретарі Запорожцевій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «БМУ - Термо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі № 2а-1089/10/1270 за позовом Державного підприємства «БМУ - Термо» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції «про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430 від 14.01.2010 року», -
Державне підприємство «БМУ - Термо» звернулося до суду з цим позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції «про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430 від 14.01.2010 року».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі № 2а-1089/10/1270 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Дослідивши вимогу управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області № Ю-1218 від 07.12.2009 р., копія якої була надана представником відповідача та міститься в матеріалах справи, суд першої інстанції вірно вважав, що вона повністю відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 .
Посилання позивача в апеляційній скарзі на спільний наказ Міністерства юстиції України і Пенсійного фонду України «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України» № 25/5/39 від 17.03.2004 р., щодо обов'язковості звернень органів Пенсійного фонду України з позовними заяви до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000 грн. при вирішенні даного спору місцевим судом правильно не взято до уваги з наступних підстав.
Спільний наказ № 25/5/39 не встановлює обов'язку управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області звернутися з відповідним позовом до суду. Вимога органу Пенсійного фонду України наряду з виконавчим листом відповідно до рішення суду є виконавчим документом. Спільний наказ № 25/5/39 не встановлює обов'язку для органів державної виконавчої служби відмовляти органам УПФУ у прийнятті до примусового виконання їх вимог на суму, яка перевищує 5000 грн.
Пунктом 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених в ст. 106 Закону випадках, орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що згідно з положеннями ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду України є органами, які уповноважені на формування вимог про сплату боргу, рішень про накладення фінансових санкцій та нарахування пені. Усі зазначені документи, є виконавчими документами, та відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби.
Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, якими зокрема є: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Враховуючи вищенаведене, місцевий суд вірно зазначив, що у відповідача не було законних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, який не менше 10 грн. Таким чином, Інструкцією № 21-1 не передбачені будь-які інші обмеження щодо сум боргу, які органи УПФУ визначають у своїх вимогах.
Згідно п. 8.8. Інструкції № 21-1, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Судом встановлено, що згідно вимоги про стягнення з позивача боргу в сумі 105403,71 грн. № Ю-1218 від 07.12.2009 р. управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області, Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, у відповідності до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», 14.01.2010 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430.
Аналізуючи норми Закону України «Про виконавче провадження» суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений цим Законом.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необхідності відмови у задоволенні позову, так як відповідачем не порушено права позивача та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430 винесена у відповідності до норм чинного законодавства і підстав для її скасування судом не встановлено.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «БМУ - Термо» - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі № 2а-1089/10/1270 за позовом Державного підприємства «БМУ - Термо» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції «про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 16698430 від 14.01.2010 року» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.А.Нікулін