Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.
Суддя-доповідач - Дяченко С.П.
24 червня 2010 року справа №2а-8417/10/0570
зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Нікулана О.А.
при секретарі судового засідання Задоєнко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у справі №2а-8417/10/0570 за позовом Державного підприємства "Торезантрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання недійсними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до суду з позивом до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання недійсними та скасування рішень.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року справі №2а-8417/10/0570 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними рішення управління Пенсійного фонду у м. Торезі № 99 від 30.03.2009 року на суму штрафу в розмірі 239 994,53 грн. так пені в сумі 81630,03 грн. та рішення № 111 від 06.04.2009 року на суму штрафу в розмірі 1219831,87 грн. та пені с розмірі 231741,17 грн. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Державному підприємству «Торезантрацит» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІУ ( надалі Закон України №1058-ІУ).
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності щодо виконання обов'язків стосовну сплати страхових внесків та відповідальності суб'єктів системи пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також невиконання або неналежного виконання покладених на них обов'язків.
Виключно цим Законом України №1058-ІУ визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного:
Рішенням відповідача №99 від 30.03.2009 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 239994,53 грн. та пені в сумі 81630,03 грн., рішенням №111 від 06.04.2009 року застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1219831,87 грн. та пені в сумі 231741,17 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за листопад 2008 року .
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем були сплачені самостійно визначені ним суми страхових внесків у встановлені законом терміни. Відповідачем фактично були застосовані фінансові санкцій в розмірі 20% та 50% від суми несвоєчасно сплачених страхових внесків, що мало своїм наслідок застосування до позивача штрафу у завищених розмірах, що також потягнуло за собою визначенню позивачу необгрунтовано завищеної суми пені в розрахунку 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст.14 Закону України №1058-ІУ позивач є страхувальником, та відповідно до ст.15 вказаного Закону, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду.
Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України №1058-ІУ страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п.6 ст.20 вказаного Закону страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати повинні бути перераховані не пізніше 20 календарних днів після закінчення звітного періоду.
Пунктом 2 ч.9 ст.106 Закону України №1058-ІУ, передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п.10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. № 64/8663 (далі - Інструкція), нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Аналізуючи доводи відповідача, судом взято до уваги, що відповідно до інформації про нарахування та сплату Державного підприємства «Торезантрацит» страхових внесків до управління пенсійного фонду України у м. Торезі за листопад 2008 року, страхові внески сплачені платіжними дорученнями № 109 від 25.12.2008 року на суму 15963,94 грн. та 265001,65 грн. ; № 86 від 25.12.2009 року на суму 31249,14 грн. та 518736 грн. ; № 603 від 25.12.2008 року на суму 391629,96 грн. ; № 608 від 25.12.2008 року на суму 23593 грн.; № 405 від 25.12.2009 року на суму 1230173,88 грн. ; № 22/613 від 22.12.2008 року на суму 43442,87 грн.; № 21/592 від 22.12.2008 року на суму 50533,47 грн. ; № 21/593 від 22.12.2008 року на суму 7500 грн. Отже, відповідачем сплачувались страхові внески у встановлений законом строк, без затримки платежів.
Відповідно до довідки управління пенсійного фонду України у м. Торезі про перерахування коштів Державного підприємства «Торезантрацит» за спірний період, платежі призначені за листопад 2008 року відповідачем зараховувались в погашення заборгованості за жовтень та серпень 2008 року.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Натомість, відповідно до другого речення частини 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення, як зазначено в першому реченні. Перше речення ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 передбачає спрямування коштів на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі сплати страхувальником саме недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків.
Таким чином, оскільки єдиною підставою для застосування фінансових санкцій та нарахування пені в даному випадку може бути тільки несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, суд першої інстанції правомірно визнав недійсними оскаржувані рішення відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 26 квітня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення , відсутні.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у адміністративній справі №2а-8417/10/0570 за позовом Державного підприємства "Торезантрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання недійсними та скасування рішень - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: Дяченко С.П.
Судді: Сіваченко І.В.
Нікулін О.А.