Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
22 червня 2010 року справа №2а-8330/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючого Василенко Л.А., суддів Губської Л.В., Старосуда М.І.,
при секретареві Солодько О.І.,
з участю представників позивача та третьої особи Кирильченко Я.Ю.,
відповідача Дацко А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду апеляційну скаргу Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2010 року у справі № 2а-8330/10/0570 за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справи України в Донецькій області про скасування акту в частині та зобов'язання вчинити певні дії, і
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2010 року провадження у справі за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справи України в Донецькій області про скасування акту в частині та зобов'язання вчинити певні дії закрито у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачем на зазначену ухвалу подано апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача та третьої особи (в одній особі) в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, дала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі і просила постанову суду першої інстанції скасувати і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні вважала доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, судове рішення першої інстанції просила залишити без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.2.30 плану роботи Головного Контрольно-ревізійного управління України на 1 квартал 2007 року і на підставі відповідних направлень проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за період 2005-2006 роки, за результатами якої складено акт від 22 березня 2007 року № 03-10-03/10, в якому відображені факти порушення позивачем фінансово-господарської діяльності. 24 квітня 2007 року на адресу позивача направлено вимогу № 01/10/233 щодо усунення виявлених недоліків та порушень. Позивач не погоджувався з актом в частині, тому звернувся до суду з позовом.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції закрив провадження у справі керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, тобто з підстав неналежності розгляду даної позовної заяви в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ фізичними та юридичними особами в судовому порядку можуть бути оскаржені лише дії або бездіяльність службових осіб контрольно-ревізійної служби, а також рішення, прийняті за результатами оскарження дій або бездіяльності службових осіб контрольно-ревізійної служби в адміністративному порядку до начальників контрольно-ревізійних управлінь. При цьому, Законом не передбачено оскарження фізичними та юридичними особами вимог контрольно-ревізійного управління.
Аналогічні вимоги містяться у п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, відповідно до якого компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усуненні виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частинами 2, 5 ст. 2 вищевказаного Закону України передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово - господарської діяльності підконтрольної установи.
Відповідно п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-ХІІ від 26.01.1993 р. відповідачеві надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Апелянтом вірно вказано, що предметом адміністративного позову є певні висновки акту ревізії № 03-10-03/10 від 22.03.2007 року.
В акті ревізії зафіксований факт проведення ревізії та її результати.
Згідно норм чинного законодавства України акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносин, що можуть бути спором.
Тобто, не можуть бути оскаржені в суді акти ревізій, документи перевірок, дії службових осіб, вчинених у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не носять обов'язкового характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, тобто відсутній предмет спору.
Відтак, суд першої інстанції вірно не розглядав справу за суттю, оскільки пред'явлені позивачем вимоги не випливають із будь-яких правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.
Правові наслідки для позивача може створювати вимога відповідача, прийнята за результатами ревізії, а не сам акт ревізії. Крім того, зобов'язати виконати вимогу контрольно-ревізійного управління, в разі її невиконання, може лише суд у випадку доведення контрольно-ревізійним управлінням правомірності своєї вимоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм процесуального права та правильно вирішив питання щодо підвідомчості даної справи.
Таким чином, колегія суддів вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, але з резолютивної частини ухвали виключити другий абзац, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено в резолютивній частині ухвали, що розгляд таких позовних вимог підлягає в порядку цивільного судочинства, тоді, як в мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність спірних відносин взагалі.
Тобто, суд першої інстанції вірно вирішив спір за суттю і доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Ухвала в повному обсязі складена 24 червня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2010 року у справі за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справи України в Донецькій області про скасування акту в частині та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін, виключивши з резолютивної частини ухвали другий абзац про роз'яснення розгляду заявлених позовних вимог в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Л.В. Губська
М.І. Старосуд