Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
18 червня 2010 року справа №2а-25809/09/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Арабей Т.Г.
суддів Геращенка І.В., Шишова О.О.
при секретарі Тімченко М.Ю.
за участю:
представника позивача Алексюк С.М., за довіреністю
представника відповідача Зайцева М.М. за довіреністю від 11.01.2010р. № 1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010р. по адміністративній справі № 2а-25809//09/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новостахановське" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 153 від 25 серпня 2009р., зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новостахановське" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, в наслідок чого визнано нечинним акт Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 153 від 25 серпня 2009р., прийнятого стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Новостахановське", зобов'язано Стахановську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009р. по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009р., зобов'язано Стахановську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області вжити заходів щодо поновлення свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Новостахановське".
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав рішення суду І інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено що, комісією Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області 25.08.2009р. складено акт № 153 про анулювання реєстрації платника податку на додатну вартість ТОВ "Новостахановське", яким встановлено факт виписки податкових накладних, по яким не задекларовано(не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п.2.3. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"(загальна сума 300 тис. грн. ПДВ), відповідно до цього платник не має підстави для перебування в якості платника податку на додану вартість на підставі підпункту "в" п. 9.8 ст. 9 Закону. За вказаних підстав комісією вирішено анулювати реєстрацію ТОВ "Новостахановське", як платника податку на додану вартість.
Відповідно до пп. „в" п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР реєстрація особи платником ПДВ діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадку, якщо «особа зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, або стає суб'єктом інших спрощених системи оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин».
Апелянт вважає,що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів(обов'язкових платежів)», що діяло на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ , до особи яка допустила виписування податкових накладних та не включила такі накладні до складу податкових зобов'язань,що було встановлено у позивача, застосовуються заходи у вигляді анулювання реєстрації платника податку. Оскільки відповідачем в червні 2009 року було надано декларацію з ПДВ в якій задекларовано зобов'язання у розмірі 2113 гривні, а відповідно до їх даних підприємство мало взаємовідносини в червні місяці з іншими підприємствами по угодам купівлі-продажу та комісії вугілля та гірниче - шахтного обладнання на загальну суму близько 17 млн. грн., це дало йому право керуватись розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів(обов'язкових платежів)» та п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» в прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за червень місяць 2009 року спочатку була надана податкова декларація на додану вартість, у якій було відображено податкові обсяги на суму 16924566 грн. з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що підтверджується відміткою відповідача на зазначених документах від 20.07.2009 відповідно № 9000495639 та № 9000495640, і саме на прохання відповідача відобразити у червні місяці 2009 року податкові обсяги в меншому розмірі з подальшим уточненням позивачем була надана податкова декларація на додану вартість, у якій було відображено податкові обсяги в сумі 10796грн., однак дані уточнення , так само і наступні відповідачем з різних підстав не приймались.
Посилання відповідача на норми Закону України «Про податок на додану вартість» в контексті підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 3 та підпункту в) пункту 9.8 статті 9 як обґрунтування прийняття свого рішення про анулювання реєстрації платника податку є безпідставним.
Зазначені норми статті 3 Закону передбачають випадки, коли особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, коли загальна сума операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі , що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000грн. (без податку на додану вартість).
Підпункт в) пункту 9.8 статті 9 Закону передбачає, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у тому числі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Нема підстав вважати, що позивач набув статус суб'єкта інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом. Крім того, посилення апелянта на право анулювання реєстрації платника податку з підстав викладених в розпорядженнях Кабінету Міністрів колегією суддів не приймаються, оскільки дані підстави самим Законом України «Про податок на додану вартість»не визначені, а тому не можуть застосовуватись в даних правовідносинах.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни постанови суду не вбачаються.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області - залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010р. по адміністративній справі № 2а-25809//09/1270 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 червня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 23 червня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г.Арабей
Судді: І.В.Геращенко
О.О.Шишов