Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.
Суддя-доповідач - Лях О.П.
23 червня 2010 року справа №2а-278/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Лях О.П.
суддів : Юрченко В.П., Горбенко К.П.
при секретарі - Ольховій О.В.
за участю :
представників позивача - Васильєва С.О.
представників відповідача - Бондар Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 19 березня 2010 року
у адміністративній справі № 2а-278/10/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МРЛ»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
третя особа Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька
про визнання протиправними дій по складенню акту №354/158 про анулювання реєстрації платника ПДВ, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «МРЛ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій по складенню акту №354/158 про анулювання реєстрації платника ПДВ, а також рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, третя особа Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року у справі № 2а-278/10/0570 позовна заява задоволена, а саме :
визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по складенню акту № 354/158 про анулювання реєстрації платника ПДВ, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «МРЛ».
Податкові інспекції подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційних скарг податкові органи обґрунтовують неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Представник позивача наполягав на залишенні судового рішення першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МРЛ» зареєстровано у якості юридичної особи згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 299675 та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій за номером 36186498, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.
До зміни юридичної адреси позивач перебував на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва.
ТОВ «МРЛ» зареєстровано платником податку на додану вартість в ДПІ у Печерському районі м. Києва 28.11.2008 року згідно зі свідоцтвом № 100241448.
Довідкою про результати документальної невиїзної перевірки від 07.09.2009 року за № 357/15-8 встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «МРЛ» підлягає скасуванню відповідно до п. п. «в» пункту 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Довідкою від 07.09.2009 року підтверджено відсутність заборгованості з ПДВ у позивача.
Актом № 354/158 від 07.03.2009 року на підставі абз. 3 пункту 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) та п. п. «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МРЛ».
ТОВ «МРЛ» виключений з реєстру платників ПДВ 07.05.2009 року.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом. Апелянти зазначають на порушення норм процесуального та матеріального права та зазначають, що, приймаючи акт, який оскаржується, податковий орган діяв на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно суб'єктів господарювання у сфері оподаткування.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає неправомірними дії відповідача щодо прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та її анулювання врегульований Законом України “Про податок на додану вартість”.
Платником податку в розумінні ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Як зазначено у п.п. “в” п. 9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач набув статус платника єдиного податку або суб'єкта інших спрощених систем оподаткування.
Підстави анулювання реєстрації платника ПДВ визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до якої реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах “а” - “г” пункту 9.8 статті 9 Закону, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
На виконання вимог зазначеної норми Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429, затверджене “Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.
Підпунктом 25.2.1 Положення визначений вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, відповідно до якого органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "в" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
- свідоцтва або корінця свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;
- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;
- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;
- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця;
- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану;
- повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;
- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;
- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.
До матерівалів справи не наданий жодний документ, передбачений зазначеною нормою Закону.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідача неправомірні та суперечать нормам чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 25.2.2 п.25 Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5).
Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.
Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення.
Згідно п.п. 25.4 Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.
Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обгрунтованного висновку про задоволення позовної заяви в цій частині.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника скарги на п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757-р, відповідно до якого у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України “Про податок на додану вартість”, реєстрація платників ПДВ підлягає анулюванню, оскільки нормами Закону України “Про податок на додану вартість” право на анулювання свідоцтва платника ПДВ надане тільки у випадку ініціювання його платником податку, а не податковим органом, та, крім того, відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження встановлення такого факту, акт камеральної перевірки не може вважатись належним доказом, оскільки під час такої перевірки не використовувались первинні документи та документи бухгалтерського та податкового обліку позивача та його контрагентів, відсутні акти зустрічних перевірок контрагентів позивача.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року у справі № 2а-278/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Ухвала в повному обсязі складена 25.06.2010 року.
Головуючий
Судді