18 січня 2022 р.Справа № 520/15316/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., повний текст складено 09.09.21 року) по справі № 520/15316/2020
за позовом ОСОБА_1
до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора , Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати протокол № 18 засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині пункту 13 щодо ухвалення рішення про неуспішне проходження добору кандидатом ОСОБА_1 , як таким, що не відповідає вимогам пункту 1,2,10,12,13 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом № 233 Генерального прокурора;
- видалити з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформацію щодо неуспішного проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора прийняти нове рішення за результатами співбесіди (добору, атестації) з ОСОБА_1 , як кандидата на вакантну посаду прокурора Офісу Генерального прокурора про призначення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора.
В обґрунтування позову зазначив, що 29.09.2020 Другою кадровою комісією з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами проведення співбесіди зі ОСОБА_1 прийнято рішення про неуспішне проходження ним добору.
Вказував, що оскаржуване рішення не містить жодної інформації про підстави прийняття такого, і в сукупності з успішним проходженням позивачем всіх попередніх етапів добору, а також відсутністю обставин, які б вказували на не доброчесність кандидата безперечно свідчить про незаконність прийнятого рішення та наявність підстав для його скасування. Відтак, позивач вважав, що єдиним рішенням, яке могла прийняти комісія в даній ситуації - рішення про успішне проходження останнім добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора.
Також, вважав протиправним та просив скасувати протокол № 18 засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020, яким вирішено прийняти рішення про неуспішне проходження позивачем добору, оскільки затверджений з порушенням Порядку роботи кадрових комісій.
Крім того, просив суд зобов'язати відповідача видалити з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформацію щодо неуспішного проходження ним добору на зайняття вакантної посади.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 .
Зобов'язано Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Офіс Генерального прокурора (далі - відповідач 1), не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за результатами проведення співбесіди з позивачем згідно з протоколом засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020, дослідження матеріалів щодо кандидата стосовно його доброчесності, а також рівня професійної компетентності, відповідно до пунктів 7, 46-53 «Порядку проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора», затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.01.2020 №11 (далі Порядок №11), комісією правомірно ухвалено рішення про неуспішне проходження добору кандидатом.
При цьому, апелянт наголошує, що додатком 1 до Порядку №11 визначений зразок рішення «Про неуспішне проходження кандидатом добору», у структурі якого не передбачено жодної додаткової інформації про мотиви, обґрунтування чи обставини, які вплинули на прийняття кадровою комісією такого рішення, з огляду на що відсутність переліку обставин у рішенні про неуспішне проходження кандидатом добору не суперечить чинному законодавству та не підлягає скасуванню із таких підстав.
Крім того, покликається на дискреційність повноважень кадрової комісії щодо прийняття рішень про неуспішне проходження кандидатами добору на вакантні посади прокурорів та відсутність в суду повноважень здійснювати переоцінку висновку комісії щодо невідповідності кандидата вимогам професійної компетентності та/або доброчесності.
ОСОБА_1 , не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування зазначає, що в даному випадку у кадрової комісії відсутні дискреційні повноваження щодо визначення відповідності чи невідповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної компетентності. Також вважає, що дискреційні повноваження можуть виникнути у комісії лише в частині прийняття рішення про призначення кандидата на посаду прокурора без проходження стажування або про направлення кандидата на проходження стажування у разі виникнення сумніву та в залежності від рівня його професійної компетентності.
Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки щодо перевищення комісією своїх повноважень та не дотримання нею процедури добору.
Також, вважає помилковим висновки суду першої інстанції про те, що протокол від 29.09.2020 не породжує для заявника обов'язкових юридичних наслідків та не впливає на його права та інтереси, оскільки інформація зазначена у протоколі є підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 добору. При цьому, зауважує, що оскаржуваний протокол підписаний одним із членів комісії, який не був присутній під час співбесіди з позивачем, а отже складений з порушенням Порядку роботи кадрових комісій.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача видалити з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформацію щодо неуспішного проходження ним добору, не звернув уваги, що зазначена інформація порушує права заявника, оскільки при участі в інших конкурсах остання стане перешкодою для об'єктивного прийняття рішення конкурсними комісіями та буде спотворювати думку суспільства щодо його «професійної компетентності» та «доброчесності».
Також вказує, що Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора ліквідована наказом Генерального прокурора від 30.04.2021 № 136, а отже саме Офіс Генерального прокурора наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про успішне чи неуспішне проходження кандидатом добору.
Офіс Генерального прокурора, Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора (далі - відповідач 2) не надали відзиви на апеляційну скаргу позивача.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 08.07.2020 ОСОБА_1 відповідно до п. 20 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» подав заяву на участь у доборі на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора (т. 3 а.с. 3).
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 отримав 76 балів, на загальні здібності та навички - 102 бали, що підтверджується рішенням першої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 01.09.2020, протоколами спільного засідання першої та другої кадрових комісій від 01.09.2020 № 7 та від 11.09.2020 № 10 (т. 3 а.с. 119-137, 173-209).
Рішенням кадрових комісій від 11.09.2020 № 5 «Про допуск кандидатів на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора до проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності та доброчесності» ОСОБА_1 допущено до третього етапу добору - проведення співбесіди.
29.09.2020 членами другої кадрової комісії, зокрема, з позивачем проведено співбесіду з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності та доброчесності, за результатами якої вирішено ухвалити рішення про неуспішне проходження добору кандидатом ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом другої кадрової комісії від 29.09.2020 № 18 (т. 3 а.с. 224-232).
Рішенням Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 №2 «Про неуспішне проходження кандидатами добору» визначено, що під час проведення співбесіди комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності та/або доброчесності кандидатів, зокрема, ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 233).
Вважаючи протокол та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність в оскаржуваному рішенні кадрової комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави невідповідності позивача вимогам професійної компетентності та доброчесності є достатнім та самостійним підґрунтям для визнання його протиправним та скасування.
При цьому, з метою захисту та відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди з кандидатом на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позову про скасування протоколу кадрової комісії від 29.09.2020, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України та висновки, викладені в ньому не породжують для позивача юридичних наслідків чи впливають на його права.
Також за висновками суду першої інстанції, позивачем не доведено яким чином будуть відновлені його права у випадку видалення з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформації щодо неуспішного проходження ним добору, що є підставою для відмови в позові.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача прийняти нове рішення про призначення позивача на посаду, суд першої інстанції виходив з того, що до повноважень Офісу Генерального прокурору не відноситься проведення співбесіди, надання оцінки та прийняття рішення про успішне чи не успішне проходження кандидатом добору.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Наказом Генерального прокурора від 16.01.2020 №30 визначено розпочати з 20.01.2020 проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора.
Так, відповідно до п. 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
У п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Відповідно до пп. 8 п. 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.
Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено «Порядок роботи кадрових комісій» (далі Порядок №33), у якому зазначено, що кадрові комісії здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Закону України «Про прокуратуру».
Згідно п. 3 Порядку № 33 комісії забезпечують: проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; здійснення добору на посади прокурорів; розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Пунктом 3 цього ж Порядку передбачено, що для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
Добір на зайняття вакантної посади прокурора - це встановлена пунктом 20 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Порядком №11 процедура проведення добору кандидатів на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.
У відповідності до пункту 20 розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» особи, які не займали посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, мають право, за умови відповідності вимогам, визначеним статтею 27 Закону України «Про прокуратуру», взяти участь у доборі на вакантні посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, які з'явилися після звільнення прокурорів за власним бажанням, неуспішного проходження прокурорами атестації або з інших підстав. Порядок проведення добору затверджується Генеральним прокурором.
Цим же пунктом розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено етапи проведення добору кандидатів на вакантні посади прокурора та зазначено, що добір може включати інші етапи, які визначаються у Порядку проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора.
Пунктом 5 Порядку проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора 10.01.2020 року №11 (далі - Порядок № 11) визначено, що добір включає етапи складення іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками кандидати виконують письмове практичне завдання.
Згідно пункту 7 Порядку №11 за результатами добору відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження кандидатом добору; рішення про неуспішне проходження кандидатом добору. Зразки рішень кадрової комісії визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно із пунктами 46-53 Порядку №11 співбесіда проводиться кадровою комісією з кандидатами в усній формі державною мовою. Співбесіда з кандидатом може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
До проведення співбесіди фізичні та юридичні особи мають право подавати до Офісу Генерального прокурора будь-яку інформацію, яка може свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, шляхом надсилання такої інформації відповідній кадровій комісії, у тому числі на визначену кадровою комісією адресу електронної пошти.
Дослідження вказаної та іншої інформації щодо кандидата, який проходить співбесіду, а також документів, які кандидат подав для участі у доборі відповідно до статті 30 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени кадрової комісії можуть надіслати на адресу електронної пошти кандидата, зазначену в його заяві про участь у доборі кандидата на посаду прокурора, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних із матеріалами щодо кандидата. У цьому випадку протягом трьох календарних днів із дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, кандидат може подати кадровій комісії електронною поштою письмові пояснення (за необхідності - електронні копії (фотокопії) документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами кадрової комісії матеріалів щодо кандидата стосовно його доброчесності, а також рівня професійної компетентності кандидата, зокрема з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда кандидата складається з таких етапів: 1) дослідження членами кадрової комісії матеріалів щодо кандидата; 2) послідовне обговорення з кандидатом відповідних матеріалів, у тому числі у формі запитань і відповідей, а також обговорення результатів виконання ним практичного завдання.
Згідно пункту 51 Порядку члени кадрової комісії мають право ставити запитання кандидату, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, доброчесності, а також із приводу іншої інформації, яка міститься у матеріалах щодо кандидата.
Залежно від результатів голосування кадрова комісія ухвалює рішення про успішне чи неуспішне проходження кандидатом добору.
Рішення про успішне проходження кандидатом добору за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження кандидатом добору за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження кандидатом добору.
Відповідно положень пунктів 54-56 Порядку №11 кандидати, які пройшли співбесіду, запрошуються на оголошення ухваленого кадровою комісією рішення. Результати проведення співбесіди оприлюднюються на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора протягом одного дня з моменту її завершення.
За результатами проведення співбесід формується загальний рейтинг кандидатів, які успішно пройшли добір, шляхом додавання балів, отриманих кандидатами за результатами складення іспитів. До рейтингу входять кандидати, які набрали найбільшу кількість балів із розрахунку не більше як один кандидат на одну вакантну посаду, оприлюднену в оголошенні про добір. У разі отримання останнім кандидатом та наступними за ним кандидатами однакової кількості балів до рейтингу входить кандидат із більшим стажем роботи в галузі права, що визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про прокуратуру».
Загальний рейтинг кандидатів, які успішно пройшли добір, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж через п'ять днів із моменту завершення співбесід. Кандидат вважається повідомленим про результати добору з моменту оприлюднення рейтингу.
Судом встановлено, що позивач приймав участь у доборі на зайняття вакантних посад прокурора в Офісі Генерального прокурора, подавши відповідну заяву 08.07.2020.
За результатами тестування на знання та вміння у застосуванні закону на відповідність здійснювати повноваження прокурора позивач отримав 76 бал., а на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач отримав 102 бали.
Разом з цим, за результатом співбесіди з кандидатом Комісією ухвалено рішення про неуспішне проходження добору кандидатом ОСОБА_1 .
Дослідивши рішення другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 №2 щодо неуспішного проходження позивачем добору, судом першої інстанції вірно зазначено, що посилаючись на «обставини, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності та/або доброчесності» позивача членами кадрової комісії не надано жодних пояснень, на підставі яких документів та розрахунків такий висновок сформовано.
Протокол засідання кадрової комісії від 29.09.2020 також не містить жодних посилань на обставини, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.
Обставини, які стали підставою для ухвалення вказаного рішення, не наведено відповідачем ні у відзиві на адміністративний позов, ні в апеляційній скарзі.
Під час вирішення спору судом першої інстанції надано вірну правову оцінку обставинам справи та нормам адміністративного процесуального законодавства і правильно враховано, що на обов'язковому перегляді адміністративним судом рішень суб'єкта владних повноважень з підстав дотримання цим суб'єктом критерію правомірності та обґрунтованості при прийнятті своїх рішень наголошується у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що Комісія при прийнятті рішення про успішне або неуспішне проходження кандидатом добору має діяти з використанням своїх повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, а саме з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Разом з тим, без наведення у такому рішенні аргументів, які б засвідчували правомірність такого висновку, позиції позивача з наведеного питання, аналізу наявної інформації та встановлених під час добору обставин з посиланням на належні та допустимі докази, на підставі яких ці обставини встановлено, останнє є протиправним.
Згідно з пунктами 169-170 рішення ЄСПЛ від 09.04.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), «вислів «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25.03.1998 у справі «Копп проти Швейцарії», п.55, ReportsofJudgments and Decisions 1998-II).
Отже, відповідність закону передбачає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку стосовно обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. також рішення від 24.04.2008 у справі «C. G. та інші проти Болгарії», заява №1365/07, п. 39).
Окрім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «P. G. та J. H. проти Сполученого Королівства», заява №44787/98, п. 46, 2001-IX).
У пункті 49 рішення ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) зазначено, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку.
Обґрунтований сумнів за замовчуванням повинен містити достатні підстави для його виникнення.
За висновком суду, рішення, підставою для якого може бути обґрунтований сумнів, повинно містити пояснення всіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.
Презюмування оціночного поняття, яким є обґрунтований сумнів, як на підставу прийняття рішення, не лише спотворює його обґрунтованість, а й суперечить принципу правової визначеності, однією зі складових якого є чітке встановлення меж та порядку реалізації владних повноважень спеціальним суб'єктом.
Судом не заперечується факт того, що проведення добору на вакантні посади прокурорів є дискреційними повноваженнями кадрової комісії. Водночас, обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат добору повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема кандидату, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо добору кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура добору і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення кандидата взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася кадрова комісія, коли оцінювала кандидата, тобто які мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №11 питань, які мають бути дослідженні в рамках добору на вакантні посади прокурорів; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, яка приймає участь у процедурі добору; є посилання на норми права, якими керувалася кадрова комісія. Таке рішення повинно містити судження комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності кандидата, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов'язки на займаній посаді.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/831/18.
Проте, у спірному рішенні кадрова комісія обмежилася лише стислим (загальним, невизначеним) посиланням на наявність окремих начебто «обставин, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності та доброчесності» щодо відповідності позивача вимогам доброчесності, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила комісія під час ухвалення такого рішення.
Крім того, такий підхід до добору на вакантні посади прокурорів певною мірою підриває авторитет до системи прокуратури загалом.
Відсутність в оскаржуваному рішенні кадрової комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких доказових доводів, які б слугували і стали підставою для висновків, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах процедури добору на вакантні посади прокурорів, є достатнім та самостійним підґрунтям для визнання його протиправним та скасування.
На переконання колегії суддів, оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у професійній компетентності та доброчесності кандидата без наведеного обґрунтування такого висновку.
Так, пунктом 49 рішення Європейського Суду з прав людини від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) зазначено, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку.
Формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 24.04.2008 у справі «C. G. та інші проти Болгарії», заява №1365/07, п.39).
Разом з тим, визначення поняття «доброчесність прокурора» у законодавстві України відсутнє, з огляду на, що суд критично сприймає висновок другої кадрової комісії щодо невідповідності позивача вимогам доброчесності, оскільки останній не ґрунтується на положеннях законодавства.
Наведене узгоджується із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції.
Доводи апеляційної скарги відповідача 1 про те, що законодавством не передбачено зазначати у рішенні мотиви та підстави його прийняття, колегія суддів відхиляє, оскільки Порядком роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури від 17.10.2019 №233 прямо встановлений обов'язок кадрової комісії у разі прийняття рішення про неуспішне проходження, зокрема, добору зазначати мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття.
Також, колегія суддів зауважує що процес та результат добору повинні бути зрозумілими як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема кандидату, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати професійний прокурорський корпус, якому довіряло б суспільство, то обґрунтованість/умотивованість та зрозумілість рішення щодо відповідності кандидата на посаду прокурора вимогам професійності та доброчесності є необхідною для цього умовою та гарантією. Лише у разі наведення кадровою комісією обґрунтованих мотивів можливо перевірити правомірність процедури добору та ухваленого рішення (як форми зовнішнього вираження дискреційних повноважень державного органу). Саме у такий спосіб може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
В частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008, рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22.11.1995, рішення у справі «Сігма радіо телевіжнлтд проти Кіпру» від 21.07.2011, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010).
Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984).
З огляду на наведені правові норми, міжнародні стандарти, враховуючи, що оскаржуване рішення не містить жодної інформації про підстави прийняття такого, вірним є висновок суду першої інстанції, що в сукупності з успішним проходженням позивачем всіх попередніх етапів добору, а також відсутністю обставин, які б вказували на не доброчесність кандидата, вказане безперечно свідчить про незаконність прийнятого рішення та наявність підстав для його скасування.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про наявність підстав для зобов'язання саме Офіс Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора ОСОБА_1 прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що саме конкурсна комісія наділена сукупністю прав та обов'язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою учасника конкурсу та за результатами співбесіди має можливість на власний розсуд шляхом голосування прийняти відповідне рішення.
Так, як судом визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії, а також враховуючи, що позивач успішно пройшов тестування на знання та загальні здібності та навички, знаходиться на етапі добору, який передує проведенню співбесіди, суд першої інстанції обрав вірний спосіб захисту прав позивача, зобов'язавши саме Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди з кандидатом на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
Щодо доводів апелянта про помилковість висновків суду в частині відмови в позові в частині зобов'язання Офісу видалити з офіційного веб - сайту Офісу Генерального прокурора рішення про неуспішне проходження добору.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Посилання позивача, що розміщена на сайті інформація в подальшому може мати негативний вплив на нього, є припущеннями, з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відмови в цій частині позову.
Також суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в частині скасування протоколу № 18 засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020, оскільки він є службовим документом, що лише відображає підсумки проведеного голосування конкурсної комісії (тобто є документом в якому зафіксовано кількість відданих членами конкурсної комісії голосів «за» або «проти» поставленого на голосування питання), а відтак не підпадає під визначений статтею 5 КАС України тип рішення суб'єкта владних повноважень, який може бути оскаржений в судовому порядку, адже сам по собі лише фіксує процедуру проведення засідання.
В даному випадку, саме рішення суб'єкта владних повноважень породжує для позивача певні юридичні наслідки, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі № 520/15316/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 28.01.2022 року