26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 380/1249/21
адміністративне провадження № К/990/888/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі №380/1249/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - «Спеціалізована прокуратура») в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
- стягнути з відповідача на його користь недоплачену при розрахунку при звільненні компенсацію за 266 днів невикористаних відпусток в сумі: 905652,54 грн;
- недоплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення за період з 25 лютого до 4 вересня 2020 року (включно) в сумі: 247654,40 грн;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 29 грудня 2020 року в сумі: 298025,60 грн;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 грудня 2020 року до дня прийняття судового рішення включно виходячи із середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 4975,32 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року позов задоволено частково:
- стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за 266 днів невикористаних відпусток в сумі: 656086,34 грн та недоплачену суму середнього заробітку за 1 день в сумі: 1548,08 грн, з проведенням необхідних відрахувань, податку й інших обов'язкових платежів;
- стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 вересня 2020 року до 5 липня 2021 року в сумі: 106865,90 грн, з проведенням необхідних відрахувань, податку й інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат та прийнято постанову, якою позов в цій частині задоволено частково:
- стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 вересня 2020 року до 29 грудня 2020 року в сумі: 50118,15 грн, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
У задоволені решти позову в цій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року залишено без змін.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 8 січня 2022 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі №380/1249/21 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте жодної постанови Верховного Суду, прийнятої у подібних правовідносинах, не наводить (правовідносини, які склались у справі №750/9956/17 не є подібними до правовідносин у цій справі). Зазначене не може бути визнано належним обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, у справі №750/9956/17 спірні правовідносини склались між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» щодо стягнення компенсації за невикористані відпустки за 2015-2017 роки (цивільна юрисдикція).
Натомість у справі №380/1249/21 такі правовідносини виникли між позивачем та Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону за інших умов застосування правових норм (адміністративна юрисдикція).
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана також на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Зазначена норма є відсилочною нормою, а відтак, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України. Однак, в порушення вимог пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказує на підстави передбачені статтею 353 КАС України, що в свою чергу є неналежним обґрунтуванням касаційного оскарження за цим пунктом.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі №380/1249/21.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі №380/1249/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду