Справа № 752/2531/21
Провадження № 2/752/1842/22
18 січня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком, за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
17 березня 2021 року до суду надійшли пояснення відповдача у справі ОСОБА_2 , відповідно до яких остання посилається, що відразу після того, як дізналася про позовні вимоги до неї, вона змінила реєстрацію свого місця проживання. Зазначає, що досудове врегулювання спору позивачем не здійснювалося, в зв'язку з чим вважає, що відсутні підстави стягнення з неї судових витрат, які поніс позивач при зверненні до суду. Виходячи з цього, просить суд закрити провадження з підстав відсутності предмета спору, відмовити позивачу у стягненні з неї судових витратат, розглянути справу у її відсутності.
23 березня 2021 року на електрону адресу суду надійшли заперечення позивача, відповідно до яких останній фактично просить стягнути з відповідача судові витрати понесені ним при зверненні до суду.
30 листопада 2021 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що строни просят розглянути справу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.
Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 конкретизовано висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме зазначено, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, з огляду на таке.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання відповідачем під час знаходження справи в провадженні суду свідчить про те, що між сторонами відсутній спір, а тому є визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених судових витрат, які складають суму судового збору та витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відтримує свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду було спплачено суму судового збору у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2020 року між позивачем та Адвокатським обєднанням «Аурум Лекс» був укладений Договір №24/11 про надання правової допомоги.
Відповідно до Акту прийому - передачі надання послуг за договором про надання правової допомоги №24/11 від 24 листопада 2020 року сторони погодили вартість послуги - підготовка позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до рахунку на оплату №114 від 22 грудня 2020 року та квитанції № ТЕ8М-А7ТК-89ВО-А9НА від 11.01.2021 року, клієнт прийняв та оплатив наступні роботи (надані послуги), обумовлені умовами договору.
/ а.с. 22-26 /
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст.1 Закону України « Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
В ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що заперечення позивача, які фактично зводяться по своєї сутті до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору були направлені відповідачу в справі.
Станом на день постановлення ухвали заперечень проти суми витрат на правничу допомогу відповідач не подала, співмірності цих витрат не спростовувала.
За таких обставин, враховуючи підстави закриття провадження у справі, суд приходить до висновку про задоволення заяви про стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 137, 142, 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням закрити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , суму судового збору у розмірі 908,00 грн. та 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: К.В.Машкевич