ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/15803.06.10
За позовом Комунального підприємства „Бессарабський ринок”
до Приватного підприємства „Енергія Життя”
про відшкодування збитків в сумі 21196,67 грн.
Суддя Курдельчук І. Д.
Представники учасників процесу:
від позивача Колєсова М. К. -дов. № 087 від 06.04.2010 року
Дорофєєв С. А. -дов. № 086 від 06.04.2010 року
від відповідача Логутов К. В. -дов. № б/н від 29.04.2010 року
Григорян С. С. - директор
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Комунальне підприємство „Бессарабський ринок” до Приватного підприємства „Енергія Життя” про стягнення збитків в сумі 21196,67 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором № 23/12 від 23.12.2009 року.
Під час розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову, з урахуванням якої позов заявлено про розірвання договору № 23/12 від 23.12.2009 року та стягнення збитків в сумі 21196,67 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх, передбачених умовами договору № 23/12 від 23.12.2009 року, обов'язків по встановленню дверей чим позивачу завдано збитків в сумі 21196,67 грн., які становлять суму, перераховану позивачем на виконання вказаного договору.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, посилається на своєчасне виконання ним обов'язків по встановленню дверей, проте зазначає, що позивачем при укладенні договору не було обумовлено вимоги врахувати намір позивача в подальшому встановити над першим контуром вхідної групи штучну вітрову завісу, що в подальшому призвело до тимчасового і незначного само відкриття дверей.
Крім того, відповідач зауважив на тому, що на даний час спірні двері знаходяться у позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду та присвоєно їй номер 13/158.
Розгляд справи неодноразово відкладався, за згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з його правами та обов'язками передбаченими ст. ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього у судовому засіданні роз'ясненні вимоги ст. 81-1 ГПК України.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд -
23.12.2009 року позивач та відповідач уклали договір № 23/12 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач бере на себе наступні обов'язки:
- демонтувати існуючу вхідну групу (у кількості 2 штуки);
- виготовити та встановити нові алюмінієві вхідні групи (у кількості 2 штуки) (далі Товар) на об'єкті позивача, розташованого за адресою: м. Київ, Бессарабська площа, 2;
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що вартість Договору становить 21196,67 грн.
Відповідно до п. 2.3 Договору позивач протягом 3-х банківських днів після підписання Договору перераховує на рахунок відповідача аванс в розмірі 100 % від вартості Товару, що складає 21196,67 грн.
Як слідує з доданої до матеріалів справи виписки за банківського рахунку позивача вказані кошти ним були перераховані 23.12.2009 року. Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується.
Договором визначено, що:
- відповідач здійснює виготовлення та поставку Товару протягом 4 робочих днів після перерахування суму передоплати від позивача (п. 3.1);
- встановлення Товару відповідач здійснює протягом 3 робочих днів після поставки Товару (п. 3.2).
Як слідує з матеріалів справи, виготовлення спірних дверей відповідачем було доручено ПП „Вікна світ” (лист № 07/05 від 07.05.2010 року), яке 30.12.2009 року виготовили та передало їх відповідачеві, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією акту здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2009 року.
З письмових пояснень заступника директора відповідача Григорян С. С. від 07.05.2010 року та працівника відповідача Сови В. Л.(монтажника, який здійснював монтаж спірних дверей) від 07.05.2010 року слідує, що спірні двері відповідачем позивачу були встановлені 11.01.2010 року.
Крім того, факт монтажу відповідачем спірних дверей підтверджується самими позивачем в тексті позовної заяви.
15.01.2010 року позивачем складено Акт перевірки монтажу дверей встановлених відповідно до Договору, яким зафіксовано, що при огляді спірних дверей встановлено наступні недоліки:
- дверні полотна (2 шт) повністю не відкриваються та не забезпечують повної роботи відкриття дверей;
- дверні полотна (4 шт) обладнані небезпечним склом, якість якого становить небезпеку в місцях масового проходу людей;
- при встановленні дверних полотен не було витримано параметри по горизонталі те вертикалі, в зв'язку з порушенням правил установки;
- дверні полотна не забезпечують затримку протягів до торгового залу, в закритому положенні не фіксуються, спостерігається відкривання дверей від протягу;
- при поверненні дверних полотен з відкритого положення в закрите, вони не фіксуються в закритому положенні та продовжують свій рух, що становить небезпеку під час проходу людей.
Вказаним Актом також встановлено, що комісія вирішила, що двері не відповідають нормам та становлять небезпеку для проходу людей.
Як слідує з доданої до матеріалів справи копії Акту від 15.01.2010 року за підписами представників позивача та працівника відповідача Сови В. Л.(монтажника, який здійснював монтаж спірних дверей) 15.01.2010 року двері (2 шт) було демонтовано на передано на склад позивача.
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № 007 від 15.01.2010 року в якій повідомив про те, що ним було проведено обстеження спірних дверей та виявлено ряд недоліків та невідповідність якості товару про що було складено акт та запропонував відповідачу повернути позивачу кошти в сумі 21196,67 грн. Про факт отримання вказаного листа свідчить те, що його копію додано відповідачем до відзиву на позовну заяву.
На вказану претензію відповідач відповів листом № 1 від 27.01.2010 року в якому зауважив позивачеві на тому, що акт невідповідності та недоліків складений позивачем в односторонньому порядку, а отже відповідач не може знати чи наявні спірні недоліки насправді, з огляду на що претензія позивача задоволенню не підлягає. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію фіскального чеку № 8814 від 29.01.2010 року.
Листом № 1/190210 від 19.02.2010 року відповідач повідомив позивача про те, що:
- в січні 2010 року за Договором відповідач встановив дві вхідні групи із маятниковим відкриттям;
- після проведення монтажних робіт позивач встановив штучну вітрову завісу над першим контуром вхідної групи, що не було відображено в Договорі;
- внаслідок встановлення штучної вітрової завіси відбулось тимчасове і незначне само відкриття дверей із-за потужного протягу, який спричинила вказана завіса;
- для врегулювання вказаного недоліку відповідач пропонує позивачу за рахунок відповідача встановити на вхідні двері 2 пари додаткових завіс.
Про факт отримання позивачем вказаного листа свідчить те, що його до матеріалів справи долучено саме позивачем.
З огляду на викладені вище обставини, позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить розірвати Договір, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору в частині встановлення спірних дверних полотен.
Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 611 ЦК України правовими наслідками (в т.ч.), які настають у разі порушення зобов'язання, є зокрема розірвання договору.
Пунктом 2 статті 651 ЦК України встановлена можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, частиною 2 ст. 852 ЦК України визначено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Отже, для встановлення факту наявності у позивача підстав для розірвання Договору, слід встановити чи були відповідачем при виконанні робіт допущені істотні недоліки.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивача на те, що відповідачем за умовами Договору дверні полотна взагалі встановлені не були спростовується ним самим в тексті позовної заяви.
Позивач, як на доказ факту істотного порушення відповідачем умов Договору посилається на Акт перевірки монтажу дверей від 15.01.2010 року.
Проте, вказаний Акт не може вважатись належним доказом на підтвердження факту неякісного монтажу дверних полотен або неякісного їх виготовлення, оскільки він складений позивачем в односторонньому порядку без участі як представників відповідача так і громадськості.
Також слід зазначити, наступне.
Додатком № 1 до Договору сторони визначили асортимент Товару, а саме найменування складових з яких він має бути виготовлений.
Позивачем не надано жодних доказів того, що спірні дверні полотна були виготовлені відповідачем не у відповідності із Додатком № 1.
Крім того, слід зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як слідує з матеріалів справи спірні дверні полотна були змонтовані відповідачем 11.01.2010 року.
Всі вказані в Акті перевірки монтажу дверей від 15.01.2010 року недоліки (складнощі у відкритті, закритті дверних полотен) могли бути виявлені під час їх установки.
Відповідно до ч. 2 ст. 853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Отже, з наявних матеріалах справи доказів не слідує, що відповідач істотно порушив умови Договору, а відтак позовні вимоги позивача про розірвання Договору задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
При цьому посилання позивача на те, що не підписання Акту прийому -здачі виконаних робіт свідчить про невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Пунктом 2.4 Договору визначено, що після проведення відповідачем монтажних робіт, сторони підписують Акт прийому -здачі виконаних робіт на протязі трьох робочих днів.
Згідно п. 2.5 Договору у випадку необґрунтованого не підписання позивачем Акту прийому -здачі виконаних робіт, роботи за Договором вважаються прийнятими позивачем.
З матеріалів справи слідує, що відповідач позивачу акт для підписання направляв, проте позивач його не підписав.
Враховуючи, що стягнення з відповідача коштів в сумі 21196,67 грн., перерахованих останньому як плату за виконанні за Договором роботи, позивач просить стягнути як збитки завдані неналежним виконання умов Договору, що в свою чергу спростовано тим, що викладено вище, вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються позивача.
Також слід зазначити наступне.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:
- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача 21196,67 грн. державне мито сплачено в розмірі 212 грн. (платіжне доручення № 322 від 12.03.2010 року), в той час як сплатити потрібну було 211,97 грн. Отже, позивачем при зверненні до суду зайво сплачене державне мито в сумі 0,03 грн.
Проте, в подальшому, при зверненні за заявою про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову позивачем також заявлено вимогу про розірвання Договору, однак державне мито за вказану вимогу сплачено не було.
Враховуючи відмову в задоволенні позову та, відповідно покладення судових витрат на позивача, з останнього в доход Державного бюджету підлягає стягненню державне мито в сумі 84,97 грн. (85-0,03 (зайво сплаче позивачем при зверненні до суду) за позовну вимогу про розірвання Договору.
Керуючись ст.ст. 32-34, 36, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства „Бессарабський ринок” (01004, м. Київ, площа Бессарабська, 2, ідентифікаційний код 05587984, р/р 2600117011406 в Старокиївському відділенні ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830, або з будь -якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) в доход Державного бюджету державне мито в сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 97 коп.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І. Д. Курдельчук
Дата підписання 08.07.10