11 січня 2022 р. м. ХерсонСправа № 540/5504/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, за участю третьої особи - виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 у справі №540/5504/21 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнана протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої 26.01.2021 за № 114-1636-15, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу розташованого в межах АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0048 га.
Зобов'язано Херсонську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зареєстровану 26.01.2021 за №114-1636-15, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу розташованого в межах АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0048 га з прийняттям рішення по суті, з урахуванням висновків суду, наданих у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Херсонської міської ради.
20.12.2021 представник позивача - адвокат Мельничук Д.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить:
- поновити строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та доказів понесення витрат щодо "гонорару успіху" у справі № 540/5504/21;
- ухвалити додаткове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат в частині витрат щодо "гонорару успіху" за досягнення мети представництва в ХОАС по справі №540/5504/21, стягнувши їх з виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 у сумі 2000,00 грн.
Заява мотивована тим, що відповідно до п. 9 договору від 01.09.2021 № 01/09/2021, у разі, якщо буде досягнуто мету представництва по будь-якій судовій справі, клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 2000,00 грн. Згідно касового ордеру № 21-63 від 13.12.2021 ОСОБА_1 було сплачено 2000,00 грн за досягнення мети представництва по справі № 540/5504/21 у якості "гонорару успіху". 03.12.2021 Херсонським окружним адміністративним судом ухвалене рішення у справі № 540/5504/21, яким підтверджено фактичне виконання умов п. 9 договору від 01.09.2021 року № 01 /09/21.
Актом виконаних робіт від 13.12.2021 ОСОБА_1 підтвердив прийняття та факт виконання робіт щодо досягнення мети представництва адвокатом Мельничуком Д.М. в ХОАС у справі № 540/5504/21.
Згідно із ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на те, що судове рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заява про ухвалення додаткового рішення ухвалюється в тому самому порядку, тобто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В ході дослідження матеріалів позовної заяви і заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення судом встановлено наступне.
При вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 57 КАС України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до положень ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Повноваження представника позивача у даній справі підтверджені ордером Серії ВІ №1053459 від 01.09.2021.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.
На підтвердження розміру та реальності понесення позивачем витрат на "гонорар успіху", адвокат подав до суду:
- договір про надання правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09/21, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Мельничуком Д.М.;
- акт про прийняття-передачі наданих послуг по справі № 540/5504/21 від 13.12.2021 на суму 2000,00 грн;
- квитанцію до прибуткового касового ордера від 13.12.2021 № 21-63 на суму 2000,00 грн.
Згідно із ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати та у резолютивній частині рішення зазначає про розподіл судових витрат.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Необхідно зазначити, що статтею 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Варто відмітити, що під час розгляду справи позивач зазначав (заява від 10.11.2021) про те, що докази щодо розміру витрат на "гонорар успіху" будуть надані ним пізніше, у зв'язку з (гонорар успіху) в порядку ст. 252 КАС України.
Разом з тим, рішення у справі № 540/5504/21 винесене 03.12.2021, відповідно до наявної в матеріалах справи розписки таке рішення отримане особисто представником позивача 13.12.2021.
Натомість, оплата "гонорару успіху" була здійснена позивачем лише 13.12.2021, докази про що надані суду 20.12.2021.
Враховуючи, що з дня отримання рішення суду по даній справі та до дня подання вказаної заяви минуло 7 днів, та з врахуванням того, що 5-тий день припав на вихідний день - 18.12.2021, суд вважає, що строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача не пропущений.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, суд приймає до уваги постанову Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, на яку посилається представник позивача, оскільки, колегія суддів зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Слід зазначити, що при розгляді даної справи суд, оцінивши судові та інші витрати, понесені позивачем, їх обґрунтованість та розумність, ухвалив у рішенні від 03.12.2021 стягнути з виконавчого комітету Херсонської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
Варто зазначити, що статтею 27 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017, кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов'язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.
Суд зауважує, що поняття "гонорар успіху" не закріплене на законодавчому рівні. При цьому, як убачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов'язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов'язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.
Відтак, суд вважає, що додаткова винагорода адвокату в разі позитивного рішення у справі ("гонорар успіху"), за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги), а платою за сам результат і є бонусною складовою, яка не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність факту неминучості та обґрунтованості понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в частині сплати адвокату гонорару за досягнення мети представництва.
Згідно з наказами голови суду від 07.12.2021 № 05-06/95, від 23.12.2021 № 05-06-/97 та від 24.12.2021 № 05-06/99 головуюча суддя Кисильова О.Й. у період з 30.12.2021 до 10.01.2022 включно перебувала у відпустці, у зв'язку з чим заява про ухвалення додаткового рішення розглянута 11.01.2022.
Керуючись ст. ст. 73-78, 90, 132, 134, 139, 143, 242, 243, 248, 252 КАС України, суд, -
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в частині відшкодування витрат на "гонорар успіху".
Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 109020100