12 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/12954/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ріпкинської селищної ради Чернігівської області
провизнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації (далі - відповідач, Управління соцзахисту), в якому просить:
визнати відмову Управління соцзахисту щодо компенсації вартості на проїзд за 2021 рік протиправною;
зобов'язати Управління соцзахисту виплатити компенсацію ОСОБА_1 за квитки на проїзд у 2021 році, згідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 674 гривні 30 копійок.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 19 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14 Закону) надається така гарантована державою компенсація та пільга - безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків. Вважає посилання відповідача у листі від 08.07.2021 № 07/4504 на те, що фінансування витрат на компенсацію вартості проїзду окремим категоріям громадян віднесено до витрат, що здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, необґрунтованим, оскільки це пільга яка закріплена в Законі, тобто гарантована державою, а тому повинна передбачати собою стовідсоткове фінансування за рахунок державного бюджету.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Також відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У відзиві відповідач з позовними вимогами не погодився та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що пунктом 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян належить до видатків місцевих бюджетів. Зазначає, що жодним законом або нормативно-правовим актом не визначена наявність у відповідача зобов'язання компенсації виплат щодо надання пільг по виплаті компенсації за квитки на проїзд. А тому відсутність бюджетних асигнувань визначається не дефіцитом коштів у бюджеті, а тим фактом, що бюджетних призначень на компенсацію цієї пільги не повинно і бути, оскільки вони не передбачались видатками Державного бюджету на відповідний рік. Зобов'язання щодо компенсації наданих пільг по виплаті компенсації за квитки на проїзд покладені на об'єднані територіальні громади (далі - ОТГ) (та/або сільські та селищні ради), які мають свої затверджені бюджети на відповідний рік, в їх структурі сформовані відповідні структурні підрозділи.
Ухвалою суду від 09.12.2021 Ріпкинську селищну раду Чернігівської області (далі - Ріпкинська селищна рада) залучено до участі у справі в якості другого відповідача та встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
У відзиві Ріпкинська селищна рада з позовними вимогами не погодилась та просила у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що на сьогоднішній день питання відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду законодавчо не врегульовано. Стаття 89 Бюджетного кодексу України передбачає види видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад. Серед зазначеного переліку видатки на компенсаційні виплати не передбачені. Вважає, що аналіз статті 91 Бюджетного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що вказана правова норма не має імперативного (обов'язкового) характеру, оскільки передбачає альтернативу в діяльності розпорядника бюджетних коштів за місцевим бюджетом - здійснювати або не здійснювати той чи інший видаток.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією Посвідчення від 2019 року серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Звернувшись до Управління соцзахисту з приводу відшкодування вартості проїзду залізничним транспортом у сумі 674,30 грн (що підтверджується копіями квитків № 995488 та № 995487 (а.с. 5)), відповідач листом від 08.07.2021 (а.с. 3) повідомив позивача про те, що відповідно до підпункту «ґ» пункту 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України фінансування витрат на компенсацію вартості проїзду окремих категорій громадян віднесено до видатків, шо здійснюються за рахунок коштів місцевою бюджету. Враховуючи вищевказане, за відшкодуванням витрат на придбання квитків порекомендовано звернутись до Ріпкинської об'єднаної територіальної громади.
Листом від 10.08.2021 Ріпкинська селищна рада повідомила позивача про те, що місцевим бюджетом Ріпкинської територіальної громади на 2021 рік зазначені вище компенсаційні виплати не передбачено, оскільки це право, а не зобов'язання бюджетів місцевого самоврядування. Зазначила, що безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом це пільга, яка закріплена пунктом 19 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», тобто гарантована державою, а тому повинна передбачати собою стовідсоткове фінансування за рахунок коштів державного бюджету.
Вважаючи відмову Управління соцзахисту протиправною, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
За приписами пункту 19 частини першої статті 20 Закону особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
У свою чергу, абзацами 1, 2 пункту 13 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 (у редакції до 26.10.2016) (далі - Порядок № 936), було передбачено, що відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку (без врахування пересадок) здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред'явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад. При цьому сума відшкодування вартості проїзду залізничним транспортом не повинна перевищувати вартості проїзду у плацкартному або купейному вагоні швидкого поїзду, а також у вагонах другого класу швидкісного поїзду.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 759 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 та від 14.05.2015 № 285» було внесено зміни до Порядку № 936, якими виключено абзаци 1 та 2 пункту 13, що встановлювали відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі проїзних квитків, поданих управлінню соціального захисту населення.
При цьому суд враховує, що гарантоване право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад в повному обсязі визначено пунктом 19 частини першої статті 20 Закону, а Закон України має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї категорії, гарантується відповідне право на відшкодування вартості проїзду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та відповідно до проїзних документів у 2021 році здійснила проїзд залізничним транспортом 02.06.2021 з м. Київ до м. Трускавець та 20.06.2021 у зворотному напрямку, вартість якого у сумі складає 574,30 грн без вартості користування постільною білизною, відшкодування вартості якої не передбачено законодавством (а.с. 5, 6).
Суд не приймає до уваги посилання Управління соцзахисту, що воно не є належним відповідачем у справі зважаючи на таке.
Пунктом 3 Порядку № 936 передбачено, що органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р.
Заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчими органами міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради. З 1 січня 2021 р. заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).
Заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради.
До 1 липня 2021 р. посадова особа виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг, яка приймає заяву з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг, за наявності технічної можливості реєструє заяву та формує електронну справу (заповнює відповідні електронні форми з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики) і не пізніше наступного робочого дня надсилає електронну справу відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради засобами електронного зв'язку через інформаційні системи Мінсоцполітики з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
З 1 липня 2021 р. заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.
Заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг (після формування електронної справи) у паперовому вигляді передаються відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради не рідше ніж раз на два тижні.
Отже, оскільки компенсація проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом особам, віднесеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до категорії 1, гарантована державою; нарахування та виплати, передбачені вказаним Законом проводять органи соціального захисту населення (пункт 3 Порядку № 936), суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу компенсувати понесені ним витрати на проїзд.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі №758/859/16-а.
Отже враховуючи, що чинним законодавством України гарантовано право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію в повному обсязі, за рахунок державного бюджету, вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку один раз на рік, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправною відмови відповідача щодо компенсації позивачу вартості на проїзд за 2021 рік, викладену у листі від 08.07.2021 № 07/4504; зобов'язання відповідача виплатити компенсацію позивачу за квитки на проїзд за 2021 рік згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 574,30 грн.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації, Ріпкинської селищної ради Чернігівської області - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації щодо компенсації ОСОБА_1 вартості на проїзд за 2021 рік, викладену у листі від 08.07.2021 № 07/4504.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації виплатити компенсацію ОСОБА_1 за квитки на проїзд за 2021 рік згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 574,30 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, просп. Миру, буд. 116-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 03196179.
Відповідач: Ріпкинська селищна рада Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 04412583.
Дата складення повного рішення суду - 12.01.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб