справа № 1-356/10
9 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарі - Петрук Л.Ю., за участю прокурора - Житника Д.С.,
підсудного - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Льговське, Кіровського району, Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, одруженого, має малолітню дитину, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
7 липня 2009 року приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, яка окремо засуджена вироком Подільського районного суду м.Києва від 12 травня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходились біля будинку АДРЕСА_3 де побачили раніше невідомого ОСОБА_3, який йшов їм на зустріч. У цей час у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, зокрема, майна ОСОБА_3, для чого вони вступили між собою у злочинну попередню змову з приводу цього. Реалізуючи цей свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, вони вдвох підійшли до ОСОБА_3 та за допомогою погроз застосування до нього насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали належний йому мобільний телефон «Соні Еріксон W6101», вартістю 1082 грн., у якому знаходилась СІМ картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 33 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1125 грн. після чого з місця вчинення злочину втекли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Допитаний підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю щиро покаявся та пояснив, що після закінчення служби у збройних силах, де він проходив службу у морському спецназі, він одружився із ОСОБА_5, від шлюбу із якою має дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5. Проживав він разом із батьками дружини, однак сімейне життя не склалося, оскільки після того, як він втратив роботу його вигнали з дому. Сталося це в квітні 2009 року. Після цього він вів бродячий спосіб життя, а саме ночував у друзів та інколи на вулиці. Однак не дивлячись на це, все ж працював на різних роботах, у тому числі і вантажником. Улітку 2009 року він познайомився із ОСОБА_2. 7 липня 2009 року він випадково зустрівся із нею та після чого почав вживати з нею спиртне, зокрема, пиво. Увечері цього ж дня вони разом з нею проходили біля будинку АДРЕСА_3 і ОСОБА_2, побачивши невідомого йому хлопця, повідомила, що знає його і, що у того є мобільний телефон, яким вона запропонувала спільно заволодіти. Оскільки він перебував у нетверезому стані, а тому погодився вчинити вказаний злочин. У подальшому вони вдвох забрали у нього його мобільний телефон, при цьому потерпілий просив повернути його, однак ОСОБА_1 пригрозив йому застосувати насильство і той перестав чинити словесний супротив. Після викрадення вказаного мобільного телефону він обміняв його на інший, з доплатою у 50 грн. Ці гроші вони витратили на продукти харчування.
Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаними з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, та обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття, яка передбачена п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, згідно п.13 ч.1 ст. 67 КК України, суд визнає - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, однак, з урахуванням тяжкості злочину, обставин справи та особи винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку - два роки.
Відповідно до п.п. 2, 3 та 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази - мобільний телефон “Соні Еріксон”, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, залишити в його користуванні оскільки він є його власником; видаткову накладну та гарантійний талон, які визнані речовими доказами залишити у матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя П.Л.Отвіновський