ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
01001, м .Київ, вул. Хрещатик, 42-а
Справа № 2-1340/10
06 липня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Ільєвої Т.Г,
при секретарі: Сливка А.В.,
за участю
представника позивача: Піддубного Р.М.,
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ТММ-Банк» до ОСОБА_4, третя особа: Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про перевід заставленого права та стягнення 564 087, 60 грн.,-
В січні 2010 року ЗАТ «ТММ - Банк» звернулось до суду із позовом про переведення на позивача майнового права на отримання квартири АДРЕСА_1 за Інвестиційним договором № 194 -12/Зв будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, який укладений 12 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ; визнання позивача особою, яка внесла (сплатила) Фірмі «Т.М.М.» - ТОВ інвестицію в повному розмірі, передбаченому Інвестиційним договором № 194 -12/Зв будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, який укладений 12 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ; зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали Інвестиційного договору № 194 -12/Зв будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, який укладений 12 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ та усіх платіжних документів про внесення (сплату) відповідної інвестиції; стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме штрафу у розмірі 564 087,60 грн.; стягнення з відповідача судових витрат.
Також, в судовому засіданні представник позивача звернувся до суду із заявою, у якій просив, у зв'язку із його реорганізацією, змінити своє найменування у справі на Публічне акціонерне товариство «ТММ - Банк», надавши відповідні документи.
Свої позовні вимоги ПАТ «ТММ - Банк» обґрунтовує тим, що 28.12.2006 р. між ним та відповідачем було укладено договір кредиту № 0611-Ін, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 470 000 доларів США на строк з 28.12.2006 р. по 27.12.2009 р., із щомісячною оплатою процентів у розмірі 15,5 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту 28.12.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майнових прав № 194-ЗВ, відповідно до якого відповідач передав у заставу позивачу майнові права на отримання квартири АДРЕСА_1 за Інвестиційним договором № 194 -12/Зв будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, який укладений 12 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ.
Однак, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо сплати процентів та не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту.
На підставі зазначеного позивач просить задовольнити його позовні вимоги та звернути стягнення на заставлене майно відповідача, а також стягнути із відповідача штраф.
В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги з міркувань, викладених у позові, просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на ту обставину, що договір застави майнових прав нотаріально не посвідчений, а відтак є нікчемним.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника Фірми «Т.М.М.» - ТОВ.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.12.2005 р. між відповідачем та третьою особою було укладено Інвестиційний договір № 194 -12/Зв будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59.
Згідно із зазначеним інвестиційним договором, відповідач вносив третій особі інвестицію у вигляду грошових коштів, а третя особа, у свою чергу, зобов'язувалась передати в майбутньому у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 у м. Києві (пункти 1.1.2, 2.1 - 2.4 інвестиційного договору).
Відповідно 3.4 інвестиційного договору, орієнтовний строк введення в експлуатацію будинку, в якому повинна знаходитись вказана квартира - 31.08.2007 р.
Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно із ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Таким чином, за вищевказаним інвестиційним договором відповідач набув майнові права на нерухоме майно (квартиру), розташоване в житловому будинку, будівництво якого на момент укладення інвестиційного договору не було завершене.
28.12.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту № 0611-Ін, відповідно до якого відповідач отримував кредит у сумі 470 000 доларів США на строк з 28.12.2006 р. по 27.12.2009 р., із щомісячною оплатою процентів у розмірі 15,5 % річних (пункти 1.1, 1.3 договору кредиту).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту 28.12.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майнових прав № 194-ЗВ, за яким предметом застави були майнові права на отримання квартири АДРЕСА_1 за Інвестиційним договором № 194 -12/Зв будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, який укладений 12 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ (пункт 1.3 договору застави).
Згідно із статтею 49 Закону України «Про заставу», заставодавець може укласти договір застави належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором.
Частина 1 статті 577 ЦК України вказує, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу» в редакції, чинній на момент укладення договору застави, у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.
Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» вказує, що застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим законом. Зазначена редакція вказаної статті Закону України «Про іпотеку» була чинною на момент укладення договору застави між позивачем та відповідачем.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, відповідно до статей 1, 18 Закону України «Про іпотеку», договір застави майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Оскільки, згідно із договором застави, що був укладений між позивачем та відповідачем у заставу передавались майнові права відповідача на набуття нерухомого майна, спорудження якого на момент такого укладення не було закінчене, то такий договір повинен був укладатись за правилами, встановленими Законом України «Про іпотеку», зокрема, і в частині нотаріального посвідчення такого договору.
За загальним правилом договір підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках встановлених законом або за домовленістю сторін. У випадку з нерухомим майном - такі договори підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню згідно з вимогами Кодексу (ст. 577 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із частиною 1 ст. 219 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Враховуючи загальні принципи цивільного права правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір застави майнових прав № 194-ЗВ, відповідно до якого відповідач передав у заставу позивачу майнові права на отримання квартири АДРЕСА_1 за Інвестиційним договором № 194 -12/Зв будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, який укладений 12 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, не був нотаріально посвідченим та є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.
Частина 1 статті 216 ЦК України вказує, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Таким чином, позовні вимоги не можуть бути задоволені судом з огляду на нікчемність договору застави, з якого повинні були б виникнути права позивача, які він просить захистити в судовому порядку.
Крім того, позовні вимоги щодо визнання позивача особою, яка внесла (сплатила) Фірмі «Т.М.М.»- ТОВ інвестицію в повному розмірі, передбаченому Інвестиційним договором не можуть бути задоволені з огляду на те, що такий спосіб захисту цивільного права не передбачений законом.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 215, 216, 219 ЦК України, ст.ст. 1, 18 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 209, 213, 214, 215 ЦПК України суд,
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ТММ-Банк» до ОСОБА_4, третя особа: Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про перевід заставленого права та стягнення 564 087, 60 грн. - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Т.Г.Ільєва