Справа № 1 - 76 / 2010 р.
05 липня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Савенко І. О.,
прокурора Ліждвоя Д. Л.,
потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2
та його захисника - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Ріпки
Ріпкинського району Чернігівської області, громадя-
нина України, з базовою вищою освітою,
військовозобов'язаного, неодруженого, підприємця,
постраждалого від чорнобильської катастрофи (кате-
горія 4), жителя АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
встановив:
13 листопада 2009 року , приблизно о 17 годині 30 хв. ОСОБА_2 ., керуючи належним ОСОБА_4 автомобілем AUDI 100, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі» на вул. Шевченка в смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, в темну пору доби проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, при виникненні небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та напроти будинку №224А здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який знаходився на проїзній частині та внасідок ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепу: крововиливів в м'які тканини голови; видалення субдуральної гематоми об'ємом до 100 мл., субарахноїдальних крововиливів правої півкулі мозку, лівої півкулі мозку у вигляді мозкового детриту, анатомічна структура не розрізняється; закритої травми грудної клітки: переломів ребер справа 2-7 (непрямі) по передньопахвовій лінії, 3-7 (прямі) по задньопахвовій лінії, крововиливів в м'які тканини в ділянках переломів, перелому хребта по між хребцевому диску між сьомим та восьмим грудними хребцями, закритого поперечного перелому лівої малогомілкової кістки, крововиливів в м'які тканини в ділянці перелому, синців, саден голови, тулубу, кінцівок, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Незважаючи на лікування в умовах стаціонару Ріпкинської ЦРЛ ІНФОРМАЦІЯ_2 року внаслідок забою головного мозку, який винив внаслідок черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепу настала смерть ОСОБА_6
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 . порушив вимоги підпункту б) п. 2.3 та п.12.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10. 10. 2001 року (далі ПДР), а невідповідність його дій вимогам п.12.3 цих Правил знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди.
В засіданні підсудний ОСОБА_2 . вину визнав повністю та пояснив що має 15 років стажу водія, легально тривалий час професійно займається перевезенням пасажирів, жодного разу не потрапляв в ДТП та на нього не складалися протоколи через порушення правил дорожнього руху. 13. 11. 2009 року після 17 год. зазначеним вище автомобілем в режимі «таксі» перевозив пасажира. Зважаючи на темну пору доби та погодні умови по вул. Шевченка у Ріпках їхав на «ближньому» світлі фар зі швидкістю до 50 км/год. Інші транспортні засоби знаходилися далеко, дорога була неосвітлена, мокра, була мряка. Зненацька з темряви перед автобілем з'явився пішохід з велосипедом. Ніяких світлоповертальних елементів на темному одязі пішохода та на велосипеді не було. Щоб уникнути наїзду скерував машину вліво, під час маневру відбувся удар. Після цього зупинив машину. З пасажиром впевнилися що потерпілий живий, викликали медичну допомогу та міліцію. Оскільки дорогою рухалися великовантажні автомобілі, перетяг потерпілого на узбічччя траси. Про те що відбулося розповів працівникам міліції. Просить вибачення у потерпілої, глибоко засмучений тим, що відбулося. Вживав заходів щоб добровільно відшкодувати завдані збитки, на що не йшла цивільний позивач по справі. Цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково, вважає суму занадто завищеною, як й понесені нею витрати на ритуальний обід, тому у відшкодування майнової шкоди, яку визнає, у цій частині згоден відшкодувати 2 000 грн. Раніше пропонував їй кошти, що мав в наявності, та надсилав поштою, але увесь час потерпіла відмовлялася їх прийняти.
Хоча підсудний свою вину визнав, внаслідок повного судового слідства здобуті й інші докази його вини в інкримінованому злочині, а саме:
Потерпіла - цивільний позивач ОСОБА_1 суду показала, що батько десь 10 років одинаком проживав окремо, на її прохання постійно їй допомагав по господарству. Через смерть батька на цей час вона такої допомоги позбавлена. Потерпіла не заперечує, що у позасудовому порядку ОСОБА_2 . неодноразово пропонував їй гроші, але на її думку ті суми не відповідали її уявленню про дійсний розмір, що належить до відшкодування, адже вона страждала через смерть близької людини, до того ж її образило, що витрати на поховання батька несла особисто й ОСОБА_2 не вибачився перед нею, тому нею заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного матеріальної та моральної шкоди . На поминальному обіді дійсно було присутньо 50 осіб.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в той вечір він перебував біля хвіртки свого господарства (№226А) та його увагу привернуло те, що на дорозі загальмував автомобіль. В світлі його фар він побачив що посередині проїзної частини вулиці йде чоловік та веде справа від себе велосипед. Водій машини крикнув щоб чоловіка зійшов з дороги, але той у відповідь теж почав щось кричати, а коли машина поїхала, як він вважає, чоловік став переходити дорогу під кутом до її країв. Потім він спостерігав, як у зустрічному напрямку рухалася інша машина, теж з увімкненим світлом фар, яка в районі повороту з дороги до «сільгосптехніки» й наїхала на цього чоловіка, що ще перебував на її проїзній частині, біля правого узбіччя. Після цього машина зупинилася. Коли він підбіг до місця ДТП, водій попросив його викликати швидку медичну допомогу. В цей час до місця ДТП прийшли й інші сусіди.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що 13.11.2009 року, о 17. 30 службовим автомобілем УАЗ, з боку с. Нові Яриловичі іхав в смт. Ріпки забрати працівників. Проїзна частина дороги була мокрою, на вулиці була мряка, тому користувався ближнім світлом фар. На вул. Шевченка звернув увагу що попереду автомобілі об'їжджають якусь перешкоду, деякі з них виїжджаючи на зустрічну смугу руху. Наблизившись побачив що посередині вулиці вздовж розподільної лінії повільно йде якийсь чоловік з велосипедом. Він загальмував та крикнув чоловіку, що був одягнутий у темний одяг та на велосипеді не було світлоповертальних елементів, щоб той зійшов з дороги, при цьому звернув увагу, що чоловік п'яний, або хворий. У відповідь той щось кричав, а він поїхав у справах. В центрі селища забрав зміну та повертаючись в с. Олешня на вул. Шевченка неподалік того місця де він бачив п'яного пішохода, побачив автомобілі з увімкненими аварійними сигналізаціями. Зрозумів що відбулося ДТП за участю того пішохода. Зупинившись побачив що там же лежить велосипед. Залишив ОСОБА_2, який збив того чоловіка, номер свого мобільного телефону, запевнив що дасть свідчення про обставини за яких він бачив потерпілого з велосипедом на проїзній частині дороги та повіз зміну працівників в с. Олешня.
З оголошених судом показань свідка ОСОБА_9 слідує, що вечором 13.11.2009 року їй потрібно було потрапити на вул. Куйбишева в смт. Ріпки. Після 17 год., за її викликом телефоном, підсудний в режимі «таксі» забрав її як пасажира від пожежної частини селища й з вул. Попудренка повіз її на передньому пасажирському сидінні у вказаному напрямку через вул. Шевченка. ОСОБА_2. весь час їхав повільно, зі швидкістю десь до 60 км/год. На її запитання «чому так?» він відповів, що йому поспішати нема куди. При роз'їзді з вантажним автомобілем ОСОБА_2. перемкнув світло фар свого автомобіля на ближнє та продовжив рух з цим освітленням. Через деяку відстань побачила якусь тінь, і вважала що її бачить і ОСОБА_2. Коли під'їхали ближче, то вона побачила, що то пішохід, який котив велосипед справа від себе і рухався в попутному напрямку по проїзній частині дороги. Крикнула ОСОБА_2 «стій, куди ти їдеш». Вважає що після цього пішохода помітив і ОСОБА_2. В подальшому, як їй здається, ОСОБА_2. зачепив своїм автомобілем спочатку заднє колесо велосипеду, а потім на капот впав сам пішохід та скотився на праву сторону. Після наїзду на пішохода ОСОБА_2. зупинив свій автомобіль. Вийшли з автомобіля і підійшли до потерпілого, в якому вона впізнала ОСОБА_6 Хтось викликав швидку медичну допомогу а ОСОБА_2. відтягнув ОСОБА_6 на узбіччя. Велосипед ніхто не чіпав до приїзду працівників міліції. На велосипеді пішохода ОСОБА_6 вона ніяких світлоповертаючих предметів не бачила. На час пригоди на вулиці було темно, похмуро, хоча опадів не було, повітря було вологе та й проїзна частина дороги була мокрою (т. 1 а.с. 99-100).
Свідок ОСОБА_10 показала суду, що вона є непрацездатною особою за віком, хвора на цукровий діабет. Підсудний є її єдиною дитиною, проживає разом з нею та її перестарілою матір'ю, інвалідом 1 групи. Син постійно піклується про них, безвідмовно відвозить її та бабу до лікарні. З приводу ДТП син дуже сумує, «не знаходить собі місця». На його поведінку жодного разу ніхто не скаржився, будь-то сусіди, пасажири або односельчани.
Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми та фототаблиці до нього свідчать, що неподалік будинку №224А на вул. Шевченка в смт. Ріпки за обставин викладених вище відбулася дорожньо-транспортна пригода (т. 1 а.с. 7-19).
Відомості викладені у протоколах огляду велосипеду «Либідь» та автомобілю AUDI 100, д.р.н.НОМЕР_2 свідчать, що на них маються механічні пошкодження, характерні для дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 20-23).
З висновку судово - медичної експертизи № 1267 від 17.11.2009 р. вбачається, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6, виникли внаслідок ДТП, коли останній перебував в якості пішохода, під час наїзду на нього легковим автомобілем. У ОСОБА_6 мались тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які мають причинний зв'язок з настанням його смерті (т. 1 а.с. 132-137).
За висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 660 від 23.12.2009 р., в процесі дослідження велосипеду «Либідь», виявлені механічні пошкодження, характерні для наїзду на його задню праву частину, тобто на момент спричинення пошкоджень він не знаходився у вертикальному положенні. Достатніх співпадаючих ознак, що свідчили б про те, що мало місце контактування між велосипедом «Либідь» та автомобілем AUDI 100, д.р.н.НОМЕР_2, не виявлено (т. 1 а.с. 144-148).
Згідно висновку комплексної медико-автотехнічної експертизи № 77 від 12.04.2010 р. первинний контакт між потерпілим та автомобілем відбувся правим краєм переднього бамперу автомобіля з задньо-внутрішньою поверхнею лівої гомілки потерпілого (т. 1 а.с. 171-184).
Висновок судово-автотехнічної експертизи № 166 від 20.05.2010 р., який є науково-обгрунтованим й не викликає сумніву у суду, свідчить що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП та підсудний мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілого (т. 1 а.с. 200-203), що підтвердив й підсудний під час відтворення обстановки та обставин події за його участю, коли було встановлено видимість пішохода на проїзній частині дороги (т. 1 а.с.120-127). Протокол відповідної слідчої дії було досліджено під час судового слідства.
Що стосується точної траєкторії руху й місцезнаходження потерпілого на проїзній частині вул. Шевченка на момент ДТП відносно дорожньої розмітки, то свідчення ОСОБА_7, дані ним у суді та під час відтворення обстановки та обставин події за його участю (т. 1 а.с. 107-112) не беруться судом до уваги, оскільки спростовані як відомостями протоколу огляду місця події, які свідчать що будинок свідка розташований у кюветі за узбіччям вулиці, так й показаннями ОСОБА_8 і ОСОБА_9, експертними висновками що до механізму ДТП, зафіксованим у відповідних протоколах наявним на велосипеді та машині пошкодженням й відомостям про погодні умови (темно, хмарно, димка з погіршенням видимості до 8 км., дощ), отже в цій частині показання свідка є здогадками, що грунтуються на його загальній освідомленості про розташування дорожньої розмітки в цій частині вулиці (т. 1 а.с. 90: т. 2 а.с. 26-27).
За нефіскальними чеками «Укрпошти» від 18. 06.2010 р. та 23. 06. 2010 р. підсудний надсилав перекладом 3000 грн, які потерпіла повернула (т. 2 а.с. 28, б/н).
Оскільки органами досудового слідства не досліджувалася відповідність дій потерпілого вимогам ПДР, суд погоджується із захистом, що потерпілим були грубо порушені вимоги розділу 4 цих Правил, а саме: п. 4.1.- Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху; п. 4.2.- Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд; п. 4.4.- У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху; п. 4.7. -Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч; п. 4.8.- Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки; п. 4.14. -Пішоходам забороняється:
виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Висновок суду об'єктивно підтвердженоя окрім показань підсудного та свідків висновками криміналістичних експертиз одягу та взуття потерпілого темний кольор яких та відсутність світлоповертальних елементів не міг сприяти іншим учасникам дорожнього руху відрізнити потерпілого від навколишньго середовища та відомостями про це з протоколів огляду місця події і огляду велосипеду, до того ж він неналежним чином відреагував на зауваження іншого водія щодо неправомірності своєї поведінки та експертним висновком № 360 від 15.03.2010 р. потерпілий, на відміну від підсудного, перебував у стані алкогольного сп'яніння, одже грубі порушення потерпілим вимог ПДР передбачали відповідальність передбачену ч. 4 ст. 127 КУпАП (т. 1 а.с. 7-19: 150 - 161; 132-133).
За встановлених обставин суд дійшов висновку що дії підсудного органами досудового слідства правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. ОСОБА_2 винен у вчиненні інкримінованого злочину та підлягає покаранню за вчинене.
Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу винного, який вперше з необережності вчинив тяжкий злочин, його вік, матеріальний і сімейний стан, те що раніше він не притягався до адміністративної відповідальності, в тому числі й за порушення ПДР, як приватний підприємець тривалий час професійно перевозить пасажирів та їх багаж, на спеціалізованих медичних обліках не перебуває, проходив строкову військову службу, за місцями попереднього працевлаштування та за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є особою постраждалою від чорнобильської катастрофи, має нагородження за активну творчу суспільну діяльність, виховувався у неповній сім'ї, до складу якої зараз віднесено двох непрацездатних важкохворих осіб постраждалих від чорнобильскої катастрофи, в тому числі й інваліда 1 групи, за якими постійно здійснює догляд (т. 1 а.с. а.с. 59 - 63, 67, 69 - 71; т. 2 а.с. 12 -25).
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить щире каяття, сприяння у розкритті злочину, грубу необережність потерпілого, що виразилася в умисному порушенні цілого переліку вимог ПДР, те що підсудний попросив вибачення у потерпілої та вживав дієвих заходів для добровільного відшкодування завданої цивільному позивачу шкоди, раніше не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, в тому числі й за порушення ПДР, є особою постраждалою від чорнобильської катастрофи, має нагородження за активну творчу суспільну діяльність, до складу його сім'ї віднесено двох непрацездатних важкохворих осіб постраждалих від чорнобильскої катастрофи, в тому числі й інваліда 1 групи, за якими постійно здійснює догляд.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, по справі не встановлено.
Враховуючи сукупність викладеного суд приходить до висновку, що для виправлення підсудного і попередження нових злочинів ОСОБА_2, хоча є усі підстави для застосування до нього положень ст. 69 КК України, оскільки встановлені судом обставини та відомості про особу підсудного є виключними, зважаючи на позицію потерпілої-цивільного позивача, необхідно й достатньо призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та без призначення додаткового покарання, що необхідно для забезпечення надання своєчасної медичної допомоги двом близьким підсудному непрацездатним особам - інвалідам, які не обслуговуються відповідною державною установою соціального обслуговування та за якими здійснює постійний догляд підсудний (т. 2 а.с. 12- 13; 17; 19 - 24), а позбавлення його джерела прибутку, як підприємця- водія що надає послуги з перевезення населення, ускладнить задоволення позовних вимог потерпілої та відшкодування судових витрат .
Судові витрати та заявлені позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди підтверджені належними розрахунками та чеками, тому витрати належить покласти на засудженого та вимоги задовольнити. Враховуючи що потерпіла відчувала моральні страждання через смерть близької людини, наявність вимушених змін в її житті, на відшкодування моральної шкоди за ст. ст. 23, 1167 ЦК України розумно та справедливо стягти з винного 30 000 грн. У задоволенні решти вимог належить відмовити (т. 1 а.с. 143, 199, т. 2 а.с. 7 - 11).
Речовими доказами належить розпорядитися у відповідності ст. 81 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи і періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
До вступу вироку в законну силу запобіжній захід засудженому ОСОБА_2 залишити без змін, - підписка про невиїзд.
Автомобіль AUDI 100, д.р.н. НОМЕР_2, що зберігається в Ріпкинському РВ УМВС України в Чернігівській області, передати володільцю,- ОСОБА_4 (реквізити т. 1 а. с. 54, 58).
Через невизначеність належності велосипеду «Либідь», що зберігається в Ріпкинському РВ УМВС України в Чернігівській області, передати його у розпорядження потерпілої- ОСОБА_1 а одяг і взуття ОСОБА_6, які нею зберігаються, залишити в її розпорядженні (реквізити т. 1 а. с. 56, 58).
На відшкодування понесених по справі судових витрат стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, 1 459 (одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 72 коп. в доход держави (реквізити т.1 а.с. 143, 199).
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. На відшкодування матеріальної шкоди на її користь стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1), 4 345 грн. 65 коп та у відшкодування мороальної шкоди 30 000 грн, а всього (тридццять чотири тисячі триста сорок п'ять) гривень 65 коп., у задоволенні решти вимог відмовити (реквізити т. 2 а.с. 7-11 ).
На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд.
Суддя В. І. Шляхов.