Справа № 2-213/2010 р.
іменем України
25 червня 2010 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Дикого В.М.,
за участі секретаря с/з Герасимчук Н.Ю.,
позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
ОСОБА_2 подала до Носівського районного суду Чернігівської області позовну заяву про зняття ОСОБА_3 з реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 а в подальшому уточнила позовні вимоги і просила суд винести рішення про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування вказаною квартирою. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона та відповідач перебували у шлюбі, який пізніше було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей. При розділі спільного майна подружжя ОСОБА_2 купила у колишнього чоловіка квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_2, зареєструвала своє право власності на це майно. Фактично ОСОБА_3 з 14 жовтня 2007 року не проживає у цій квартирі, однак зареєстрований за вказаною адресою. Даний факт перешкоджає ОСОБА_2 отримувати соціальну допомогу, а тому вона просила суд винести рішення, і визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування її квартирою.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та дала пояснення, які викладені у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні визнав позов та пояснив, що він в даний час має іншу сім'ю, останні роки проживає за іншою адресою, хоча зареєстрований в АДРЕСА_2
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в справі, суд приходить до наступного.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 9-11).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та згідно ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень абзацу 6 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Відповідно до положень абзацу 3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідач без застережень визнав позов в повному обсязі, в судовому засіданні 14 червня 2010 року пообіцяв до наступного судового засідання добровільно змінити місце реєстрації. На наступне судове засідання 25 червня 2010 року ОСОБА_3 по невідомій причині не з'явився. На телефонний запит відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області повідомив, що станом на 25 червня 2010 року ОСОБА_3 не змінив місця реєстрації. Оцінивши представлені докази та враховуючи вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приймає визнання відповідачем позову та задовольняє позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Дикий