Справа № 1-147/2010р.
15 червня 2010 р. Канівський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді Русакова Г.С.
за участю секретаря - Шмиги Л.М.
прокурора - Шендрика Ю.О.
адвоката - ОСОБА_1
законний представник - ОСОБА_2
представник служби у справах дітей - Гринець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області справу по звинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чуянгаран, Кафаринганського району, Таджикистан, таджика, громадянина України, учня 11 класу Канівської школи-інтернат, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, не маючого судимості,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України
Підсудній ОСОБА_4 15 березня 2010 року близько 22 години, за попередньою змовою разом з ОСОБА_5, з метою скоєння крадіжки чужого майна, прибули до складського приміщення Канівської школи-інтернату, що розташований по АДРЕСА_1, де шляхом виймання шибки скла вікна, проникли до приміщення складу, звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів викрали чуже майно, яке належить Канівській школі-інтернат, а саме : 8 банок тушонки телячої, вартістю 23 гривні 77 копійок за одну банку, на загальну суму 190 гривень 16 копійок; 2 пачки фруктового соку, кожна пачка ємкістю 1 літр, вартістю 6 гривень 65 копійок за одну пачку, на загальну суму 13 гривень 30 копійок, а всього викрали майна на загальну суму 203 гривні 46 копійок, чим спричинили Канівській школі-інтернат матеріальний збиток на вищевказану суму.
В судовому засіданні підсудній ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав повністю та показав, що він являється учнем Канівської школи-інтернату і 15 березня 2010 року він посварився з дітьми, та близько 19 години без будь-якого дозволу залишив територію Канівської школи-інтернату та пішов гуляти містом. Через деякий час біля магазину «Соня», що розташований на перехресті вулиць 1-го Травня та Леніна в м. Каневі Черкаської області, він зустрів учня Канівської школи-інтернату ОСОБА_5 З ним він погуляв деякий час, потім вони захотіли їсти і ОСОБА_5 запропонував піти до складу школи-інтернату, що по АДРЕСА_1, при цьому пояснивши, що він знає, як туди можна залізти. Оскільки йому хотілося їсти, він разом з ОСОБА_5 погодилися на його пропозицію та вони разом пішли до складу. Прийшовши до складу, ОСОБА_5 вийняв скло у вікні та заліз до приміщення, а він стояв поряд зі складом. Після чого ОСОБА_5 викинув ящик тушонки, а потім подав йому сік. Після цього ОСОБА_5 виліз з приміщення складу, поставив на місце скло у вікно і вони разом, взявши продукти харчування, пішли до ярку, що розташований неподалік від складу, де і з»їли продукти харчування. В скоєному чисто сердечно розкаюється. У скоєному щиро розкаявся.
Суд, враховуючи, що учасники судового розгляду, визнали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ними не оспорюються, з'ясовано, що підсудні та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також їм роз'яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, - суд відповідно до ч.3 ст.299, ст.301-1 КПК України розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.
Оцінюючи та аналізуючи детальні покази підсудного ОСОБА_4 даними ним в судовому засіданні, суд вважає, що пред'явлене йому обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України - доказане.
Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст.185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, вчинив злочин будучи неповнолітнім.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 суд відносить щире каяття у вчиненому, сприяння розкриттю злочину та те, що злочин вчинив будучи не повнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4 суд не вбачає.
Враховуючи обставини справи, суд вважає, що підсудному необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Суд вважає за доцільне призначити підсудному ОСОБА_4 покарання з урахуванням можливості його виправлення без ізоляції від суспільства, відповідно до ст..75, 104 КК України.
Міра запобіжного заходу - зміні не підлягає.
Цивільний позов підлягає до часткового задоволення, так як відносно іншої особи, яка була співучасником злочину, також порушено кримінальну справу та виділено в окреме провадження..
Речові докази - пусті банки з-під тушонки - підлягають знищенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Згідно ст. 75, 104 КК України не приводити до виконання засудженому, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 1 (один) рік.
У відповідності з п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередню - підписку про невиїзд, а після вступу вироку в законну силу відмінити.
Цивільний позов задоволити часткого.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Канівської загальноосвітньої школи-інтернат 101,73 грн. за завдану матеріальну шкоду.
Речові докази - пусті банки з-під тушонки - знищити.
На вирок може бути подано апеляцію до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд протягом 15 діб з часу його проголошення.
Головуючий Г.С. Русаков