Провадження № 11-сс/803/123/22 Справа № 202/6552/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 січня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000746 щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпропетровськ,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 18 лютого 2022 року з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Також слідчий суддя врахував, що з 21 жовтня 2021 року по 17 грудня 2021 року в рамках даного кримінального провадження до підозрюваного було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, під час перебування на якому ОСОБА_7 в цілому виконував покладені на нього обов'язки.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що з доданих до клопотання матеріалів вбачається, що органами національної поліції зафіксовано факт порушення ОСОБА_7 обов'язку щодо заборони цілодобового залишення місця проживання. Вказує на те, що згідно до свідоцтва про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 слідує, що шлюб укладено 26 жовтня 2021 року, тобто одразу після того, як ОСОБА_7 було затримано згідно ст.208 КПК України, що ставить під сумнів наявність міцних соціальних зв'язків. Зазначає, що слідчим суддею залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_7 позбавлений права керування строком на 10 років за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та те, що були підстави вважати, що злочин вчинено у стані наркотичного сп'яніння, у результаті вчиненого злочину настали виключно тяжкі наслідки у вигляді смерті молодої людини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити вимоги його апеляційної скарги та скасувати ухвалу слідчого судді, підозрюваного та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Розглядаючи клопотання прокурора про застосування щодо підозрюваного
ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчий суддя заслухав доводи сторін кримінального провадження і дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, з покладанням на нього певних обов'язків у відповідності до вимог ст.194 КПК України, посилаючись на наявність обставин, передбачених ст.178 КПК України.
Як слідує з матеріалів провадження, 20 жовтня 2021 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що виразилось у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від
21 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 17 грудня 2021 року.
Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021040000000746 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 20 лютого 2022 року включно.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області від
20 грудня 2021 року перекваліфіковано склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12021040000000746 з ч. 2 ст. 286 КК України на ч.3
ст.286-1 КК України.
20 грудня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у вчиненні дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від
29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Застосовуючи до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував вагомість доказів винуватості підозрюваного, тяжкість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а також, що ОСОБА_7 має загальну середню освіту, не працевлаштований, має постійне місце проживання та прийшов до висновку, що прокурором не наведено та належним чином не обґрунтовано підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому апеляційний суд враховує, що з 21 жовтня 2021 року по 17 грудня 2021 року в рамках даного кримінального провадження до підозрюваного було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, під час перебування на якому
ОСОБА_7 в цілому виконував покладені на нього обов'язки, відшкодовує шкоду потерпілій, на його утриманні знаходиться вагітна дружина.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з доводами слідчого судді та оцінює критично доводи прокурора про те, що відомості про особу підозрюваного дають підстави для скасування застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, згідно з якими він просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від
21 грудня 2021 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4