Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
31.01.2022
387/116/16-к
31 січня 2022року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
участю прокурора: ОСОБА_3 обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Новоархангельську матеріали кримінального провадження № 42015120000000123 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
У провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015120000000123.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заявив клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими в даному кримінальному провадженні, а саме про недопустимість в порядку вимог ч.2 ст.87 КПК України оптичного диску, який визнаний по даному провадженню як речовий доказ, в якому розміщені два аудіофайли телефонної розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та який оглянутий 07.11.2015 року, з тих підстав, що ОСОБА_6 не був оперативним працівником, дозволу останньому щодо проведення негласної слідчої (розшукової ) дії за ухвалою суду не надавалось, відбувалось втручання у приватне спілкування, що є порушенням права обвинуваченого на захист.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Прокурор просив відмовити у задоволенні поданого клопотання, оскільки ОСОБА_6 здійснював запис розмов для самозахисту від неправомірних дій і тому даний доказ є допустимим.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною 1 ст. 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами 2, 3 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема,такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2)отримання доказів внаслідок катування,жорстокого,нелюдського або такого, що принижує гідність особи,поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4)отримання показань чи пояснень від особи,яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань тане відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Тобто, ст. 87 КПК України визначений вичерпний перелік з яких підстав внаслідок істотного порушення прав та свобод людини може бути визнаний недопустимий доказ.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 89КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.
Існує також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
У своєму рішенні № 1-31/2011 від 20.10.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими яке у приміщеннях, так і ззовні.
При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 Кодексу, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
Отже, для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є недопустимими зазначені вище докази слід з'ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час отримання останніх.
Доводи же, викладенні в клопотанні, підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених в ньому доказів.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває.
На підставі наведеного вище, суд вважає, що в задоволенні клопотання належить відмовити, оскільки заявлені в ньому докази, які просить визнати очевидно недопустимими захисник можуть бути визнані такими під час ухвалення судом остаточного рішення за наслідками розгляду справи, шляхом оцінки цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Очевидності недопустимості цих доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх взаємозв'язку з іншими доказами суд не вбачає, й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
Оскільки судом не встановлено очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження, то в суду відсутні підстави визнавати недопустимим вищевказані докази, на яку вказує захисник у своєму клопотанні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84, 86,87,89, 350, 371,372, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимим доказом у кримінальному провадженні № 42015120000000123 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України оптичного диску, який визнаний по даному провадженню як речовий доказ, в якому розміщені два аудіофайли телефонної розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та який оглянутий 07.11.2015 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: