Справа № 395/137/21 Провадження № 2/395/4/2022
24 січня 2022 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Забуранного Р.А.
при секретарі Лисенку В. С.,
за участю відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , його представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання об'єктів спільним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя-
До суду із позовом звернулася ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить поділити майно, яке належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя, та визнати за Позивачем, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , іншу 1/2 частину зазначеного будинку залишити у власності Відповідача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 23.05.2015 був укладений шлюб, який згідно рішення Смілянського міськрайонного суду від 29.10.2019 розірвано.Під час шлюбу, подружжям за спільні кошти останніх був придбаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, після розірвання шлюбу позивач та відповідач не можуть знайти спільної згоди щодо добровільного поділу спільного майна подружжя, а саме зазначеного житлового будинку. За таких обставин, позивач змушена звернутися за захистом свої прав до суду, так як врегулювати даний спір в досудовому порядку не представляється можливим.
24 березня 2021 року до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання об'єктів спільного майна подружжя та поділ спільного майна подружжя, у відповідності до якої ОСОБА_1 в повному обсязі не визнає позовні вимоги своєї колишньої дружини, так як, після фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_4 , вони досягли згоди щодо добровільного поділу спільного майна подружжя, а саме: ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що не бажала проживати зі своїм колишнім чоловіком в одному будинку, забрала в порядку поділу майна, з будинку наступні речі, які було придбано подружжям за спільні кошти: холодильник «INDESIT», вартістю 8000 грн.; м'який куток, який складається з дивана та крісла вартістю 10 000 грн.; кухонний посуд на загальну суму 5000 грн.; мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 1500 грн.; штори та тюль вікон вартістю 5000 грн.; килими 3 шт. загальною вартістю 6000 грн.; столи 2 шт. загальною вартістю 2000 грн.; морозильну камеру «INDESIT» вартістю 8000 грн.; ноутбук «Compaq» вартістю 4000 грн. Загальна вартість вказаних речей складає 49500 грн. Натомість, згідно договору купівлі-продажу від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 , житловий будинок з господрасько-побутовими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 за 36900 гривень. Таким чином, після розірвання шлюбу, позивач за первісним позовом - ОСОБА_4 отримала у власність майно на суму 49 500 грн., а позивач за зустрічним позовом на суму 36 900 грн.
Враховуючи викладені обставини та факти в зустрічній позовній заяві просить відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та визнати холодильник «INDESIT», вартістю 8000 грн.; м'який куток, який складається з дивана та крісла вартістю 10 000 грн.; кухонний посуд на загальну суму 5000 грн.; мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 1500 грн.; штори та тюль вікон вартістю 5000 грн.; килими 3 шт. загальною вартістю 6000 грн.; столи 2 шт. загальною вартістю 2000 грн.; морозильну камеру «INDESIT» вартістю 8000 грн.; ноутбук «Compaq» вартістю 4000 грн. спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , залишити у приватній власності: холодильник «INDESIT», вартістю 8000 грн.; м'який куток, який складається з дивана та крісла вартістю 10 000 грн.; кухонний посуд на загальну суму 5000 грн.; мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 1500 грн.; штори та тюль вікон вартістю 5000 грн.; килими 3 шт. загальною вартістю 6000 грн.; столи 2 шт. загальною вартістю 2000 грн.; морозильну камеру «INDESIT» вартістю 8000 грн.; ноутбук «Compaq» вартістю 4000 грн. на загальну суму 49500 грн., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , залишити у приватній власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 36900 гривень.
13 липня 2021 року до суду від первісного позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання об'єктів спільним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя, в якому ОСОБА_4 зустрічну позовну заяву не визнає, та вказує, що факти викладені в зустрічній позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України .
Позивач та її представник за первісним позовом до суду не з*явилися. Представник позивача направив до суду письмову заяву з проханням про розгляд справи без їх участі та просив суд задовольнити їх первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представники просили відмовити у задоволені первісного позову та підтримали зустрічну позовну заяву.
За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу без участі позивача за первісним позовом та її представника на що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представники в судовому засіданні не заперечували.
Безпосередньо дослідивши докази в справі, заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідчення свідків: ознайомившись з письмовими доказами та іншими матеріалами справи, суд вважає за необхідне первісний позов задовольнити, та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви із таких міркувань.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
В процесі розгляду даної цивільної справи безспірно з'ясовано, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 23.05.2015 був укладений шлюб, який згідно рішення Смілянського міськрайонного суду від 29.10.2019 року розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис №3 від 23 травня 2015 року, зареєстрований Виконавчим комітетом Макіївської сільської ради Смілянського району Черкаської області та копією рішення Смілянського міськрайонного суду від 29.10.2019 року.
Під час шлюбу, подружжям був придбаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок було оформлено на ОСОБА_1 , що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №230911352 від 03.11.2020 року.
У відповідності до копії заяви ОСОБА_4 про згоду одного з подружжя на укладення договору щодо придбання нерухомого майна, наданої приватному нотаріусу Новомиргородського районного нотаріального округу Атласової Н.П. та зареєстрованої за №400, ОСОБА_4 підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання об'єкта нерухомості, є спільною сумісною власністю та майно, яке буде придбане, а саме житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , буде вважатись об'єктом права спільної власності.
Окрім того, у відповідності до п. 11 договору купівлі продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 11 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області Атласовою Н.П. за реєстровим № 402 ОСОБА_1 , як Покупець за вказаним договором стверджував, що вищевказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями набуває за спільні кошти подружжя зі згоди ОСОБА_4 , що викладена у заяві справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області Атласовою Н.П. 11 листопада 2016 року за реєстровим № 400.
Отже, вищевказаний будинок з господарсько-побутовими будівлями був придбаний подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за спільні кошти подружжя, що підтверджується вищевказаними письмовими доказами.
У зв'язку з вищевказаним суд, не може взяти як доказ свідчення свідків по справі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , що вказаний будинок з господарсько-побутовими будівлями придбавався батьками ОСОБА_1 та особисті кошти ОСОБА_1 , оскільки крім вищевказаних пояснень свідків, які є родичами ОСОБА_1 , дані обставини ніякими іншими належними та допустимими доказами в ході судового розгляду у справі не підтверджено.
Відповідно до вимог ч. 3ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
На підставі наданих доказів суд встановив, що будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний сторонами під час їх перебування в шлюбі за спільні кошти.
Отже, виходячи із законодавчо закріпленого принципу рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, враховуючи наявні в справі докази, суд вважає, що позивач має право на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому враховуючи набуття ОСОБА_4 права власності в порядку поділу майна подружжя, слід вважати, що за ОСОБА_1 залишається право власності на 1/2 частину цього ж житлового будинку за вищевказаною адресою.
У відповідності до зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя останній просив суд відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнати майно: холодильник «INDESIT», вартістю 8000 грн.; м'який куток, який складається з дивана та крісла вартістю 10 000 грн.; кухонний посуд на загальну суму 5000 грн.; мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 1500 грн.; штори та тюль вікон вартістю 5000 грн.; килими 3 шт. загальною вартістю 6000 грн.; столи 2 шт. загальною вартістю 2000 грн.; морозильну камеру «INDESIT» вартістю 8000 грн.; ноутбук «Compaq» вартістю 4000 грн. спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , залишити у приватній власності: холодильник «INDESIT», вартістю 8000 грн.; м'який куток, який складається з дивана та крісла вартістю 10 000 грн.; кухонний посуд на загальну суму 5000 грн.; мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 1500 грн.; штори та тюль вікон вартістю 5000 грн.; килими 3 шт. загальною вартістю 6000 грн.; столи 2 шт. загальною вартістю 2000 грн.; морозильну камеру «INDESIT» вартістю 8000 грн.; ноутбук «Compaq» вартістю 4000 грн. на загальну суму 49500 грн., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , залишити у приватній власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 36900 гривень.
Разом з тим, у ході судового розгляду у справі відповідачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 категорично заперечувалася та обставина, що вищевказане майно, крім будинку, купувалося сторонами під час спільного проживання за спільні кошти.
У ході судового розгляду у справі як стороною ОСОБА_1 так і стороною ОСОБА_4 не надано до суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що таке майно як: холодильник «INDESIT», м'який куток, який складається з дивана та крісла, кухонний посуд, мікрохвильову піч «SAMSUNG», штори та тюль вікон, килими 3 шт., столи 2 шт., морозильну камеру «INDESIT», ноутбук «Compaq» перебувало у користуванні подружжя, що воно придбавалося саме ними як подружжям під час спільного проживання за їх спільні кошти та що воно має вартість на момент розгляду у справі саме у розмірі, який зазначено у зустрічній позовній заяві.
З урахуванням вищевикладених беззаперечно встановлених у ході судового розгляду обставин, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на Ѕ (одну другу) частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іншу Ѕ (одну другу) частину зазначеного будинку залишити у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання об'єктів спільним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: Р. А. Забуранний
Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2022 року.