пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 січня 2022 року Справа № 903/957/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/957/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС”, м. Київ
до відповідача: Житлово-Комунального підприємства №2, Волинська область, м. Луцьк
про стягнення 5023,41 грн.
встановив: Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС” звернулась з позовом до Житлово-Комунального підприємства №2 про стягнення 5023,41 грн. та судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на настання страхового випадку, яке сталося внаслідок недотримання відповідачем покладеного на нього обов'язку з належного утримання стічних мереж зовнішньої системи зливу будинку.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-57/7679/21в якому просить відмовити в позові в повному об'ємі, оскільки про огляд квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ПАТ «Страхова компанія «АРКС» не повідомляло та не запрошувало взяти участь ЖКП №2 у визначенні шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, встановив наступне.
23.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір комплексного страхування майна (акцепт) №VOC0NBR-196N422 (а.с.6).
Предметом даного договору, згідно з п.4.1, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном за п.5.1 договору, а також з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок володіння, користування та розпорядження майном, зазначеним у п.5.1 договору.
Відповідно до п.5.1 договору страхування, за цим договором майном, що страхується є нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник. Майно, що страхується має технічний паспорт, що містить основні відомості про нього: місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта тощо. Адреса місцезнаходження нерухомості: АДРЕСА_1 .
Згідно з підпунктом 6.1.4 пункту 6.1 договору, страховим випадком за цим договором визнається подія, передбачена цим договором, яка відбулася після набуття чинності цим договором, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) внаслідок втрати (загибелі) або пошкодження застрахованого майна в результаті дії будь-якого з ризиків поіменованих у цьому пункті нижче та описаних в розділі 11 оферти: правила №1 дія води.
Цей договір набуває чинності з 00-00 годин "24-07-2019 00:00:00", але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу, вказаного у п.8.3 акцепта у повному обсязі на рахунок страховика та діє до 24-00годин "23-06-2020 00:00:00". У випадку ненадходження або надходження не в повному обсязі на розрахунковий рахунок страховика страхового платежу договір вважається таким, що не набув чинності (п.7.1 договору).
Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області 18.12.2013 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . (а.с. 10)
06.05.2020 настала страхова подія, а саме: затоплення водою застрахованого майна - АДРЕСА_1 .
07.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "Страхова компанія "АРКС" з заявою про страхове відшкодування №Z2047РВ700005М в наслідок протікання даху (а.с.7).
Комісією у складі майстрів ЖКП-2 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , покрівельника ОСОБА_4 і в присутності власника ОСОБА_1 кв. №5 по вул. Ковельська, 45 було виявлено часткове підтоплення, а саме: стелі у кухні - 0,1 м.кв. та стелі у кімнаті 0,05 м.кв. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , причина підтоплення: забита водостічна ринва на прибудинковій території (квартира знаходиться на другому поверсі двоповерхового будинку) про що складено акт, який 02.06.2020 затверджено директором ЖКП-2 (а.с.13).
Матеріальний збиток, завданий в результаті затоплення квартири, згідно кошторису відновлювального ремонту станом на 09.06.2020 становить 5023,41 грн (а.с.15).
Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування за страховим актом №ARX2572475 від 09.06.2020, розмір страхового відшкодування становить 5023,41 грн (а.с.16-17).
ПАТ "Страхова компанія "АРКС", на підставі відомості №АХА00000985 від 10.06.2020, виплатило власнику квартири ОСОБА_1 кошти в сумі 5023,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №676699 від 10.06.2020 та відомістю (а.с.18-19).
ПАТ "Страхова компанія "АРКС" направило ЖКП №2 претензію №0006315/ІНС від 22.02.2021, в якій просило відшкодувати страхову виплату в сумі 5023,41 грн (а.с.20).
У відповідь на претензію відповідачем було направлено лист №01-07/82 від 23.04.2021, в якому повідомлено, що претензія №0006315/ІНС від 22.02.2021 не підлягає задоволенню, оскільки до претензії не додано розрахунок на підставі, якого встановлено розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, також у претензії не зазначено номер страхового поліса за яким було застраховано майно житлове приміщення за адресою: місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 45, квартира 5, та у довіреності не заначено повноваження гр. ОСОБА_5 на право підписання претензії, як представника АТ «СК «АРСК» (а.с.21).
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, які склались у сторін, суд виходить із такого.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як слідує із матеріалів справи 23.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір комплексного страхування майна (акцепт) №VOC0NBR-196N422.
Договір набуває чинності з 00-00 годин "24-07-2019 00:00:00", але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу, вказаного у п.8.3 акцепта у повному обсязі на рахунок страховика та діє до 24-00годин "23-06-2020 00:00:00".
Страхова подія настала 06.05.2020, тобто в межах дії даного страхового договору.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до норм ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування", право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа повинна бути саме суб'єктом відповідальності. Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки. А по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності.
Вказаними вище законодавчими приписами врегульовано правовідносини суброгації (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін), яка є одним із видів уступки права, що полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Так, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється, у ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Тобто, під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19).
Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.
Зазначені вище норми кореспондують з частиною 1 статті 22 ЦК України, згідно з якою збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки та причинний зв'язок між ними, а також вина.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Поряд з цим, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Судом встановлено, що за страховим випадком позивачем складено страховий акт №ARX2572475 від 09.06.2020 (а.с.18). В зазначеному акті комісією визнано подію страховою (протікання/дія води, яка відбулася 06.05.2020 із застрахованим майном, договір страхування №VOC0NBR-196N422 від 23.07.2019) та вирішено виплатити страхове відшкодування на підставі розрахунку в розмірі 5023,41грн.
Як слідує із матеріалів справи, кошти у розмірі 5023,41грн.були перераховані страховиком (позивачем) та видані ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №676699 від 10.06.2020 (а.с.18-19).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV (надалі - Закон України "Про житлово-комунальні послуги" в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) надано визначення, зокрема, таким термінам:
аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам;
внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення;
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуг" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п.п.1,6 ч.2 ст.8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.
Згідно з п.2 Правил №76, технічним обслуговуванням жилих будинків - є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання.
Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Водночас, відповідно до п.2.1. Правил №76, одним із обов'язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів.
Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.
Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди). Форма акта загального огляду жилого будинку наведена у додатку 1.
Профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв.
Отже, обов'язок щодо належного утримання внутрішньобудинкових мереж покладається на суб'єктів господарювання, які є балансоутримувачами приміщень та надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Балансоутримувачем даного будинку є Житлово-Комунальне підприємство №2, відповідно на нього, в силу приписів вищенаведених норм, було покладено обов'язок щодо належного утримання та обслуговування внутрішньо та зовньобудинкових систем будинку. Проте, відповідач не виконав покладені на нього обов'язки, зокрема, не забезпечив безпечне та безперебійне функціонування водостічних ринв будинку №45 по вулиці Ковельській, місто Луцьк., що дає підстави для висновку про те, що підтоплення сталося саме з вини відповідача.
Вищевикладене підтверджує факт неналежного виконання відповідачем своїх функціональних обов'язків щодо утримання та обслуговування майна, тобто свідчить про наявність зі сторони відповідача протиправної бездіяльності, яка стала причиною страхового випадку та призвела до понесення страховиком збитків у заявленому до стягнення розмірі.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов до висновку про наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилася у незабезпеченні належного утримання та обслуговування майна (у місті Луцьк по вулиці Ковельській, будинок 45), завданої шкоди - залиття квартири №5 (стелі у кухні та у стелі у кімнаті), та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що залиття квартири АДРЕСА_2 , сталося не з вини останнього.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість завданої страхувальнику шкоди становить 5023,41грн, яка виплачена позивачем, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та відомістю про виплату.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 5023, 41 грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задоволитти.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства №2 (43017, м. Луцьк, бульвар Дружби народів, будинок 13А, код ЄДРПОУ 30473447) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) 5023,41 грн. збитків, та 2270,00грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
26.01.2022
Суддя В. М. Дем'як