пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 січня 2022 року Справа № 903/950/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/950/21
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича, Волинська область, м.Ковель
про стягнення 10 941,55 грн.
В с т а н о в и в: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича про стягнення 10941,55 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 26.11.2010 №577, внаслідок чого утворилася заборгованость в сумі 10941,55 грн.
Ухвалою суду від 26.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду отримав 28.11.2021, позивач 30.11.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4500101332494, №0315076707732, №0303514496873.
Строк для подання відзиву відповідачу встановлено по 13.12.2021.
Відзив відповідач на адресу суду не подав.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Представник позивача подав клопотання за вх.№01-57/504/22 від 25.01.2022, яким долучив до матеріалів справи:
- копію договору оренди державного індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №577 від 26.11.2020;
- копію додаткового договору №1 від 01.02.2012;
- копію додаткового договору №2 від 29.11.2013;
- копію додаткового договору №3 від 15.07.2014;
- копію додаткового договору від 29.01.2016;
- копію додаткового договору від 25.04.2018.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи відсутність відповіді на відзив, закінчення строку на її подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
26.11.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (орендодавець) та підприємцем Кавасом В.С. (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №577.
Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: кіоск №9 площею 5,2 кв.м. ВП «Станція Ковель» ДТГО «Львівська залізниця» (реєстровий номер 01059900.30041.АААВВИ353) (майно), що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, бульвар Л. Українки, 37-В та перебуває на балансі ВП "Станція Ковель" (код за ЄДРПОУ 01070770) ДТГО "Львівська залізниця" (код за ЄДРПОУ 01059900) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.05.2010, виконаним суб'єктом оціночної діяльності приватним підприємцем Янчуком О.Г. і становить за незалежною оцінкою 9705,00 грн. без врахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання його для здійснення торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами. (п. 1.1, 1.2).
Орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 170,00 грн. за базовий місяць оренди (вересень 2010) без врахування ПДВ (п.3.1).
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3); щомісячно до 12 числа, наступного за звітним, надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць; на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У разі припинення або розірвання договору оренди повернути балансоутритмувачу, за погодження з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Погоджувати з орендодавцем та балансоутримувачем внесення змін до складу орендованого майна, розірвання, продовження терміну дії договору оренди. (п.п. 5.9, 5.10).
У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з орендодавцем. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (п.п. 10.9, 10.10, 10.11).
Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.12.2010 до 29.11.2013 включно (п. 10.1).
В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових договорів до договору від 26.11.2010 за №577: №1 від 01.02.2012, №2 від 29.11.2013, №3 від 15.07.2014, додатковий договір від 29.01.2016, додатковий договір від 25.04.2018, зокрема в додаткових договорах визначено, що орендна плата 100% не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - підрозділ Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", код ЄДРПОУ одержувача 40081195, банк одержувача АТ «Ощадбанк», МФО 333368, № рахунку 26002307988007. Цей договір діє з 01.12.2015 до 31.03.2016 включно.
Майно, що перебувало в оренді відповідача, знаходиться на балансі виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця".
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Оскільки, предметом спору є майно, що належить до державної власності, застосуванню підлягають також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), який регулював майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Цивільним кодексом України врегульовано загальні положення про найм (оренду), зокрема встановлено, що: право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 Цивільного кодексу України); договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України); якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).
Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" де зазначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");
Термін договору оренди визначається за погодженням сторін, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (стаття 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Таким чином, положення як Цивільного кодексу України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних відносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, відповідно до вимог ст.614 Цивільного кодексу України.
Термін дії договору закінчився 30.06.2018, акт приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна від 26.11.2010 №577 відповідачем надано позивачу 17.03.2021 (а.с. 38).
На підставі п. 10.11 договору відповідачу виставлено рахунки:
- №868/63 від 31.03.2020 на суму 1322,27 грн.;
- №868/87 від 30.04.2020 на суму 1332,85 грн.;
- №868/111 від 29.05.2020 на суму 1336,85 грн.;
- №868/135 від 30.06.2020 на суму 1339,52 грн.;
- №868/156 від 31.07.2020 на суму 1331,49 грн.;
- №868/176 від 31.08.2020 на суму 1328,82 грн.;
- №868/196 від 30.09.2020 на суму 1335,47 грн.;
- №868/216 від 30.10.2020 на суму 1348,82 грн.;
- №868/236 від 30.11.2020 на суму 1366,36 грн.;
- №868/256 від 31.12.2020 на суму 1378,65 грн.;
- №868/9 від 29.01.2021 на суму 1396,57 грн.;
- №868/32 від 26.02.2021 на суму 1410,54 грн.;
- №868/67 від 17.03.2021 на суму 740,40 грн. на загальну суму 16 968,61 грн. (а.с. 24-39), однак залишені відповідачем без задоволення.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" 13 929,67 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном та 1 921,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 у справі № 903/789/19 - залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.10.2020 №903/261/20 позов задоволено, постановлено виселити Фізичну особу-підприємця Каваса Віктора Степановича з кіоску №9 площею 5,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, бульвар Л. Українки, 37-В., стягнути з Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" - 7 772 грн. 23 коп. заборгованості, 4 204 грн. 00 коп. грн витрат по сплаті судового збору, а всього 11 976 грн. 23 коп.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 рішення Господарського суду Волинської області від 07 жовтня 2020 року у справі №903/261/20 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.12.2020 позов задоволено повністю, постановлено стягнути з Приватного підприємства "Горагротехліс" на користь Державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" 36521грн. 62коп. заборгованості, а також 2102грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору оренди, зокрема за період з березня 2020 року по березень 2021 року складає 10 941,55 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна та підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. слід віднести на нього.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з підприємця Каваса Віктора Степановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства «Українська залізниця»(03035, м. Київ, Шевченківський район, вул. Льва Толстого, буд. 61, код ЄДРПОУ 41149437) (отримувач коштів: "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства «Українська залізниця» р/р НОМЕР_2 в АТБВ №10026/0123, філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 41149437, податковий: 400758126555, призначення платежу: 10 941,55 грн. - основної заборгованості та 2270,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
26.01.2022
Суддя В. М. Дем'як