Ухвала
Іменем України
24 січня 2022 року
м. Київ
справа № 610/1988/19
провадження № 51- 5916 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 30 червня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 30 червня 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженицю і мешканку АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
засуджено за ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнана винуватою у тому, що вона 20 травня 2019 року близько 22:30 за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, погрожуючи насильством поліцейському сектору реагування патрульної поліції № 2 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області сержанту поліції ОСОБА_6 , який прибув у складі екіпажу в порядку реагування на повідомлення ОСОБА_7 до служби «102» про адміністративне правопорушення з боку ОСОБА_5 , умисно кинула через паркан з двору господарські вила робочою частиною у ОСОБА_6 , якому вдалося їх відбити від себе спеціальним засобом - пластиковим кийком.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 грудня 2021 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У вказаний строк засуджена звернулася до касаційного суду зі скаргою на виконання зазначеної ухвали Верховного Суду, в якій просить переглянути судові рішення у касаційному порядку на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального законуі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та скасувати їх і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Засуджена подала також клопотання про зупинення виконання судових рішень.
На обґрунтування своїх доводів засуджена посилається на те, що:
- матеріалами досудового розслідування не було встановлено ані її фізичної можливості перекинути вила через паркан, ані дистанції, на яку вона могла кинути вила, ані висоту паркану, та яким чином потерпілий нібито відбив металеві вила гумовою палицею;
- судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджується те, чи було доведено нею погрози до відома потерпілого, чи сприймались вони останнім як реальні, та в чому саме вони проявлялись (лайці, висловленням наміру завдати тілесних ушкоджень або іншим чином), що, на її думку, свідчить про те, що інкримінований їй склад злочину не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами;
- протоколом огляду місця події від 21 травня 2019 року було встановлено, що вила знаходились на території домоволодіння біля паркану на відстані двох метрів на ґрунті в траві, однак це не узгоджується з показаннями свідків та судовими рішеннями, з яких вбачається, що вила було перекинуто через паркан, тобто за територію її домоволодіння. Також показаннями свідків та судовими рішеннями було нібито встановлено, що вила, після кидку, встряли в землю, а за протоколом огляду місця події останні лежали у траві;
- судами першої та другої інстанції не було взято до уваги той факт, що жоден зі свідків, окрім співробітників поліції, не показував, що бачив як ОСОБА_5 кинула вила у бік ОСОБА_6 ;
- судом було визнано недопустимим доказом протокол слідчого експерименту за участю потерпілого і свідка, що на її думку, був найважливішим, а інших доказів, окрім сумнівних та упереджених показань свідків у справі немає;
- судами було проігноровано, що органами досудового розслідування не було відібрано пояснень у інших фактичних свідків, а саме її синів, хоча останні були очевидцями події, що свідчить про те, що як досудове розслідування, так і судовий розгляд проводився поверхнево та без спроб зібрати та вивчити належні, допустимі та достатні докази;
- жодними належними і допустимими доказами не підтверджується факт перебування її у стані алкогольного сп'яніння;
- об'єктивна сторона, описана у судовому рішенні, не відповідає диспозиції інкримінованої статті;
- відеозаписи судових засідань в суді першої інстанції погано прослуховуються і зміст того, що відбувалося в судових засіданнях встановити неможливо, а тому, на її думку, фактично відсутня фіксація судового процесу під час розгляду справи по суті, що вплинуло на реалізацію сторонами своїх процесуальних прав, а також обмежило місцевий суд, при ухвалені вироку. Так само суд апеляційної інстанції також був обмежений у дослідженні матеріалів кримінального провадження.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судового рішення судом касаційної інстанції є:
- істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
- неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
- невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням наведеного не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи засудженої ОСОБА_5 :
- щодо того, що досудовим слідством не встановлено ані її фізичної можливості перекинути вила через паркан, ані дистанції, на яку вона могла кинути вила, ані висоти паркану, та яким чином потерпілий відбив металеві вила гумовою палицею;
- про те, що судом не встановлено чи було доведено нею погрози до відома потерпілого, чи сприймалися вони ним як реальні, та в чому саме вони проявлялись;
- щодо місцезнаходження та положення вил;
- щодо того, що жоден зі свідків, окрім співробітників поліції, не показував, що бачив як ОСОБА_5 кинула вила у бік ОСОБА_6 ;
- про неповноту судового слідства, а саме недопиту свідків - її синів;
- про достовірність показань свідків - працівників правоохоронних органів;
Як убачається з вироку суд першої інстанції на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 послався на:
- показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що автомобіль вони (поліцейські) зупинили в 5-ти метрах від воріт, вмикали проблискові маячки. Побачивши поліцію, обвинувачена з сином сховалися у свій будинок. На вулиці було темно, тому вони підсвічували ліхтарями. Через деякий час ОСОБА_5 з сином, які були п'яні, вибігли у двір, погрожували, у тому числі вбивством, нацьковували собак, називали їх наркоманами, хоча вони представилися працівниками поліції. ОСОБА_5 вихопила у сина вила і кинула робочою частиною в нього (потерпілого), оскільки він стояв найближче і підсвічував ліхтарем. У правій руці у нього був спецзасіб (пластиковий кийок), яким він зумів відбити вила. Траєкторія польоту вил була спрямована у верхню частину стегна його правої ноги;
- показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , працівників поліції, які разом з потерпілим приїжджали на виклик до помешкання ОСОБА_5 ;
- показання свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що поліцейських було 3-4 чоловіка, приїхали на автомобілі з проблисковими маячками і написами «поліція». ОСОБА_5 була п'яна, ледь розмовляла. На вулиці з поліцією знаходились ОСОБА_10 і сусідка ОСОБА_11 . Поліцейські були у однострої поліції, представлялися. Вона (свідок) бачила, як з двору через паркан в бік поліції вилетіли вила, робочою частиною вперед, потім вони лежали на землі;
- показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які підтвердили показання свідка ОСОБА_7 .
Як вбачається з вироку дослідив суд першої інстанції й інші наявні в провадженні докази, а саме:
- повідомлення від 20 травня 2019 року, яке надійшло о 21:44 до Балаклійського ВП ГУ НП в Харківській області зі служби «102» про те, що ОСОБА_7 з с. Байрак скаржиться на сусідів, які порушують громадський порядок і погрожують їй вбивством та письмову заяву від ОСОБА_7 про притягнення ОСОБА_5 і її сина до адміністративної відповідальності від 20 травня 2019 року.
Водночас як вбачається з вироку, суд першої інстанції, оцінюючи протокол огляду місця події від 21 травня 2019 року (згідно з яким у нічний час при огляді прилеглої території до будинку за місцем проживання ОСОБА_5 в с. Байрак, на відстані 2 м від паркану, виявлені і вилучені вила), зазначив, що опис результатів огляду містить очевидну дописку іншим почерком і кольором чорнил: «дані вила знаходяться за територією домоволодіння, висота хвіртки складає 1 м 30 см», вказана дописка в протоколі не обумовлена, тому в цій частині суд першої інстанції визнав протокол недопустимим доказом.
Таким чином висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який її засуджено, ґрунтується на зібраних і досліджених доказах, яким суд дав належну оцінку.
З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції, який у своєму рішенні навів підстави, на яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Зокрема, суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам у апеляційній скарзі сторони захисту про те, що показання свідків є упередженими та зазначив, що наведені показання потерпілого і свідків узгоджуються між собою, є послідовними, останні попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не знайшов об'єктивних підстав ставити під сумнів показання свідків, які стороною захисту не спростовані. Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначив, що захисник, вказуючи, що про момент кидання вил свідчили тільки співробітники поліції, не навів обставин, які б давали підстави не довіряти показанням співробітників поліції.
Були предметом дослідження суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд необґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує засудженій покарання, її перебування у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий стан не був засвідчений лікарем в день вчинення злочину. На спростування цих доводів суд апеляційної інстанції зазначив, що для визнання вказаної обставини такою, яка обтяжує покарання, достатньо того, що всі свідки підтвердили, що ОСОБА_5 була в стані алкогольного сп'яніння, яке виразилося в невиразній мові, запаху алкоголю з рота, хиткій ході, та у зв'язку з цим дійшов висновку, що проводити медичне освідування особи для встановлення цієї обставини не є обов'язковим. Водночас суд касаційної інстанції відповідно до положень ст. 433 КПК виходить з фактичних обставин, що встановлені судами попередніх інстанцій і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними і доводи у апеляційній скарзі захисника про те, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідальність за ч. 1 ст. 345 КК настає тоді, коли мала місце погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Така погроза має бути дійсною і реальною. Погроза може виражатися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), у жестах, а також у інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням вбивства, застосуванням до нього насильства чи знищенням його майна. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_5 , розуміючи, що до неї приїхали співробітники поліції, які були у форменому одязі, представилися, їх автомобіль був з проблисковими маячками, умисно кинула в працівників поліції вила робочою частиною вперед, при цьому поліцейський ОСОБА_6 зміг їх відбити від себе спецзасобом-кийком і відскочити.
Суд погоджується з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій, оскільки вони вмотивовані та обґрунтовані. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Щодо доводів засудженої про те, що судом першої інстанції допущено істотне порушення норм кримінального процесуального закону, оскільки технічні записи судових засідань в суді першої інстанції погано прослуховуються, Суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є однією з підстав, за наявності якої судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню унаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим, згідно з положеннями ст. 412 КПК невід'ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Отже, системно-структурний аналіз зазначених норм КПК свідчить, що для з'ясування питання про те, як неповне фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів вплинуло на законність ухваленого судом рішення, необхідно виходити з «рівня істотності» відхилень від вимог норми кримінального процесуального права.
Із касаційної скарги засудженої вбачається, що у матеріалах провадження є звукозапис судового засідання у суді першої інстанції, проте він погано прослуховується. Тобто у скарзі не наведено обґрунтувань про відсутність саме технічного носія інформації, як про це зазначено у п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК.
Водночас суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. У цьому провадженні засуджена ані в касаційній скарзі, ані в уточненнях до касаційної скарги, поданих на виконання ухвали Верховного Суду про залишення її касаційної скарги без руху, не вказала належних обґрунтувань про те, яким чином погана якість технічного запису судового засідання вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті.
Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду викладеною, зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року (справа № 569/502/19 провадження № 51-760км20).
Суперечать змісту вироку суду першої інстанції і доводи засудженої про те, що об'єктивна сторона, описана у судовому рішенні не відповідає диспозиції інкримінованої статті.
Так, як вбачається з вироку ОСОБА_5 визнана винною у тому, що вона, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, погрожуючи насильством поліцейському сектору реагування патрульної поліції № 2 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області сержанту поліції ОСОБА_6 у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно кинула у нього господарські вила. Суд першої інстанції кваліфікував такі дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 345 КК, як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
Будь-яких інших обґрунтованих доводів щодо порушень, допущених судами попередніх інстанцій, у касаційній скарзі не наведено.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які би свідчили про необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
До своєї касаційної скарги засуджена долучає клопотання про зупинення вироку, однак це питання відповідно до вимог ст. 430 КПК вирішується на стадії підготовки касаційного розгляду після відкриття касаційного провадження, проте Суд не знайшов підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 30 червня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_13 каровець ОСОБА_2 ОСОБА_3