79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.01.2022 справа № 914/2716/20
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика", м.Київ;
до Відповідача: "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів, Хорватія, м.Загреб;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 19625,83 євро, що еквівалентно 654321,25грн. та 9785,31 доларів США, що еквівалентно 276416,42грн., разом 930737,67грн.
Представники:
Позивача: Шульга А.В. - представник, адвокат (ордер від 11.11.2020р. серії АІ №1067724);
Відповідача: Шубак О.І. - представник, адвокат (ордер від 08.07.2021р. серії ВС №1085393).
20.10.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" від 06.10.2020р. б/н (вх. №2891) за позовом до "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів, Хорватія, м.Загреб про стягнення заборгованості; ціна позову: 81070,27 євро, що еквівалентно 2708046,97грн. та 40585,31 доларів США, що еквівалентно 1152659,33грн., разом 3860706,30грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих Позивачем за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 послуг.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2020р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 17.11.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою суду від 17.11.2020р. у цій справі постановлено провадження у справі зупинити до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів.
Листом від 23.03.2021р. №wnHaL3USi0aLVt9RuxU01w від компетентного органу іноземної держави надійшло підтвердження вручення Відповідачу надісланих судом документів.
Ухвалою від 07.09.2021р. у цій справі суд постановив поновити провадження у справі.
В судовому засіданні 08.09.2021р. судом оголошено перерву до 10:30год. 30.09.2021р., про що представники Учасників справи були повідомлені в судовому засіданні під розписку.
Ухвалою суду від 24.09.2021р. постановлено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" адвоката А.В. Шульги від 17.09.2021р. б/н (вх. №21844/21 від 21.09.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволити частково; судове засідання у справі №914/2716/20, яке призначене на 30.09.2021р. о 10:30год., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Солом'янському районному суду м.Києва (03037, м.Київ, вул.Максима Кривоноса, буд.25).
Ухвалою від 30.09.2021р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" про поновлення строку на подання відповіді на відзив задоволити; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" строк для подання відповіді на відзив; клопотання "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів про поновлення строку на подання відзиву задоволити; поновити Відповідачу строк на подання відзиву; відкласти підготовче судове засідання на 21.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
Також, ухвалою у цій справі від 11.10.2021р. суд постановив: заяву представника ТзОВ "ДСВ Логістика" адвоката А.В. Шульги від 04.10.2021р. б/н (вх. №23425/21 від 06.10.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволити частково; судове засідання у справі №914/2716/20, яке призначене на 21.10.2021 р. о 12:30 год., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Північному апеляційному господарському суду (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1 літ.А).
Ухвалою від 21.10.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 04.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
Ухвалою від 01.11.2021р. у цій справі суд постановив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" адвоката А.В. Шульги від 28.10.2021р. б/н (вх. №25934/21 від 28.10.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" адвокату А.В. Шульзі можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2716/20, призначеному на 04.11.2021р. о 09:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».
Ухвалою від 04.11.2021р. у цій справі судом постановлено долучене до відзиву на позов від 08.09.2021р. вх. №20830/21 клопотання Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів від 17.08.2021р. б/н про закриття провадження у справі відхилити; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 02.12.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для дачі пояснень по суті спору.
В судовому засіданні 02.12.2021р. у цій справ судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 12:30год. 02.12.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.
Ухвалою від 02.12.2021р. у цій справі судом постановлено провадження у справі в частині стягнення з "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів ("Zagrebtrans" drustvo s ogranicenom odgovornoscu) за адресою місцезнаходження: 10090, Хорватія, м.Загреб, вул.Лончарева, 1/і (10090, Croatia, Zagreb (Grad Zagreb), Loncareva 1/i;) MBS 080045625; OIB 18250638100 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) 61444,44 євро суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 2048545,34грн. та 30800 доларів США суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 870041,48грн. закрити; продовжити провадження у справі в частині невирішених вимог про стягнення з "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів ("Zagrebtrans" drustvo s ogranicenom odgovornoscu) за адресою місцезнаходження: 10090, Хорватія, м.Загреб, вул.Лончарева, 1/і (10090, Croatia, Zagreb (Grad Zagreb), Loncareva 1/i;) MBS 080045625; OIB 18250638100 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) 18433,33 євро штрафу, 9240 доларів США суми штрафу, 1192,50 євро 3% річних, 545,31 доларів США 3% річних; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" від 02.12.2021р. вх. №4954/21 про повернення судового збору задоволити частково; повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) з Державного бюджету України 43778,80грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 06.10.2020р. №224556 судового збору; в решті доводів клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" від 02.12.2021р. вх. №4954/21 про повернення судового збору відхилити; відкласти судове засідання з розгляду спору по суті до 16.12.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
Ухвалою від 16.12.2021р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 13.01.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд". В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов'язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович. Представникам Сторін роз'яснено право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили. Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
В судовому засіданні представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат у справі протягом пяти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Представник Відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні представником Відповідача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат у справі протягом пяти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Позиція Позивача:
Позивач при поданні позовної заяви до господарського суду просив суд з підстав неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих Позивачем за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 послуг стягнути з Відповідача на користь Позивача 61444,44 євро та 30800 доларів США суми основного боргу з оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за Договором, а також 18433,33 євро та 9240 доларів США 30% штрафу і 1192,50 євро та 545,31 доларів США 3% річних за порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати наданих за Договором послуг.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 25.07.2019р. між Поизвачем та Відповідачем укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-011786, за умовами якого Позивачем в період з грудня 219р. по лютий 2020р. надавались Відповідачу транспортно-експедиційні послуги, за результатами надання яких Відповідачу виставлені до оплати та відправлені Рахунки на оплату разом з іншими документами, що підтверджують надання послуг.
В той же час згідно доводів Позивача, Відповідачем наданих Позивачем послуг за Договором у передбаченому ним порядку та строки не було оплачено, внаслідок чого утворився борг з оплати:
1. Організації міжнародної доставки вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Ставки, Україна - Загреб, Хорватія згідно заявки №18 від 18 грудня 2019 року та інвойсу №UA00024200 від 13 січня 2020 року, на суму 8850,00 Євро (Рахунок від 13.01.2020р. №UA00024200);
2. Організації міжнародної доставки вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Ставки, Україна - Загреб, Хорватія згідно: заявки №DEV 2020-01-053 від 03 лютого 2020 року та інвойсу № UA 00025538 від 14 лютого 20220 року, на суму 5700 Євро (Рахунок від 14.02.2020р. №UA00025538);
3. Організації міжнародної доставки вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Ставки, Україна-порт Херсон, Україна; організація зварювальних робіт для кріплення деталей крану на судні в порту Херсон; організація інспекції процесу навантаження і кріплення вантажу на борту судна в порту Херсон, згідно з:
3.1 заявки №DEV 2020-01-052 від 31 січня 2020 року (перевезення розібраного 600 тонного гусеничного крану за маршрутом Ставки, Україна - порт Херсон, Україна, вартістю 37000 Євро, маніпуляції на шляху «вантажівка-склад, склад-судно», вартістю 30800 доларів США) (Рахунок від 10.02.2020р. №UA00025266, від 01.03.2020р. №UA00026034 та від 01.03.2020р. №UA00025990);
- інвойсу №UA00025266 від 10 лютого 2020 року на суму 37000 Євро; інвойсу №UA00025990 від 01 березня 2020 року на суму 30800 доларів США; інвойсу №UA00026034 від 01 березня 2020 року на суму 594,44 Євро.
4. Заявки №DEV 2020-02-017 від 07 лютого 2020 року (організація інспекції процесу навантаження і кріплення вантажу на борту судна в порту Херсон) (Рахунок від 01.03.2020р. №UA00025989 та від 01.03.2020р. №UA00026183).
- інвойсу №UA00026183 від 01 березня 2020 року на суму 3900 Євро; інвойсу №UA00025989 від 01 березня 2020 року на суму 1300 Євро.
5. Заявки №DEV 2020-02-066 від 24 лютого 2020 року (організація зварювальних робіт для кріплення деталей крану на судні в порту Херсон) та рахунку №1275 від 25 лютого 2020 року на суму 4100 Євро (Рахунок від 25.02.2020р. №1275).
З підстав порушення Відповідачем передбаченого п.4.3. Договору порядку та строку оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за Договором Позивачем в порядку, передбаченому п.5.22. Договору нараховано Відповідачу 18433,33 євро та 9240 доларів США 30% штрафу, а також 1192,50 євро та 545,31 доларів США 3% річних.
У поданій 08.09.2021р. за вх. №20823/21 Відповіді на відзив Позивач в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень вказує на те, що обставина підписання між Сторонами Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією Договору, яка містить підписи та відтиски печаток Сторін в розділі «Юридичні адреси сторін та банківські реквізити». Повноваження на підписання Договору з боку Відповідача Ida Mejaski Позивач підтверджує даними поданого Відповідачем витягу з судового реєстру, з яких вбачається, що Ida Mejaski є директором Відповідача і має право представляти товариство. Доводи Відповідача про необхідність проставлення підпису представника Відповідача на кожному аркуші тексту Договору не спростовують обставини підписання Договору Відповідачем та його укладення між Сторонами.
Крім того Позивач вказує, що в електронному листуванні між сторонами, зокрема в направленому Відповідачем Позивачу повідомленні Ivica Serija від 06.08.2019р. 14:16год. зазначено про надіслання контракту на транспорт. У вкладенні до вказаного електронного листа міститься копія Договору із підписом представника Відповідача та відтиском печатки Відповідача в розділі 11 Договору. У відповідь на вказаного листа Позивачем надіслано електронний лист наступного змісту: «Доброго дня Ivica. Дяку за договір. З нашої сторони підписали».
Також обставину укладення між Сторонами Договору Позивач підтверджує посиланням на дату укладення Договору в графі «Згідно з договором («№, дата») першої заявки (від 18.12.2019р. №18).
Окрім того, Позивач підтверджує укладення між Сторонами Договору тим, що всі рахунки, які були виставлені Позивачем Відповідачу до оплати, містять посилання на номер Договору та дату його укладення. Оплата Відповідачем згаданих рахунків, в тому числі і після відкриття провадження у цій справі, підтверджує визнання обставини надання Позивачем Відповідачу послуг саме на підставі Договору.
З наведеного Позивач підсумовує про доведеність обставини укладення між Сторонами Договору, його виконання Позивачем, а також незаконність відмови Відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення взятих на себе договірних зобов'язань.
Щодо заперечень Відповідача проти стягнення встановлених Договором штрафних санкцій Позивач зазначає, що такі були нараховані на підставі п.5.22. Договору на суму заборгованості, яка існувала станом на час звернення Позивача із позовом до господарського суду (61444,44 євро та 30800 доларів США). В той же час, право на стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за Договором передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, яка застосовується згідно п.9.1. Договору.
Щодо заперечень Відповідача проти позову з підстав того, що строк оплати наданих послуг не настав з огляду на неотримання Відповідачем оригіналів інвойсів, а також відсутності застереження щодо податку на додану вартість Позивач зазначає, що оформлення заявок і надання послуг відбувалось виключно на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, а відтак, кожна окрема заявка не повинна розглядатись як окремий договір, а має аналізуватись та виконуватись з врахуванням загальних домовленостей, що були погоджені Сторонами у Договорі, в тому числі щодо строків оплати та відповідальності за порушення зобов'язань.
Окрім того, Позивач зазначає, що строк і порядок здійснення оплати наданих послуг визначено Договором (п.4.3.) і такий не змінювався заявками.
Щодо покликань Відповідача на окремі заявки, де передбачено строк оплати протягом тридцяти днів після отримання інвойсу з необхідними документами Позивач наголошує, що строки оплати послуг встановлені виключно Договором, а п.4.3. не містить застережень про можливість встановлення інших, аніж передбачені ним строки оплати послуг.
Відтак, на думку Позивача, оплата повинна була бути здійснена Відповідачем протягом трьох календарних днів з дати виставлення рахунку, в тому числі за допомогою електронного зв'язку в порядку ,передбаченому Договором.
Окрім того, Позивач звертає увагу суду на те, що ним неодноразово надсилались Відповідачу рахунки на оплату як в електронному так і в паперовому вигляді, а твердження Відповідача про неотримання таких не відповідає дійсності. При цьому в силу приписів п.10.5. Договору отримані Сторонами за допомогою засобів електронного обміну інформацією документи мають силу оригіналів. В підтвердження вказаних обставин Позивач додає копію електронної переписки між Сторонами за період з 10.03.2020р. по 06.10.2020р. Обставину надіслання Відповідачу документів у письмовій формі Позивач підтверджує долученими до позовної заяви поштовими документами.
Щодо відсутності застереження щодо ПДВ у рахунках Позивач зазначає, що вимога про включення ПДВ до вартості послуг не ставилась Відповідачем, в тому числі і у листуванні з приводу рахунків. Окрім того, з врахуванням того, що Відповідач є іноземною компанією, Позивачем не включалось до ціни послуг податку на додану вартість.
З наведеного Позивач підсумовує, що строк оплати послуг за Договором розпочав свій перебіг з моменту отримання Відповідачем рахунків електронною поштою, оскільки така погоджена Сторонами у Договорів, як така що має юридичну силу, а наведені Відповідачем заперечення є безпідставними та необґрунтованими.
Також Позивач у поданій Відповіді на відзив підтверджує обставину часткової сплати Відповідачем вартості послуг після відкриття провадження у справі та наводить доводи в обґрунтування підсудності справи господарському суду Львівської області.
Позиція Відповідача:
Відповідач у поданому 08.09.2021р. за вх. №20830/21 Відзиві на позов від 17.08.2021р. б/н проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що Договір між Сторонами не укладався, а послуги надавались на підставі окремих заявок-договорів, оскільки кожна із 10 сторінок тексту Договору містить два підписи та відбитки печатки Позивача та не містить відповідних підпису та печатки Відповідача, а аркуш 11 тексту Договору, на якому є підпис та відтиск штампу Відповідача, не містить жодного тексту чи посилання на Договір.
При цьому Відповідач акцентує, що відповідно до п.10.7. Договору, Договір може бути підписано шляхом факсимільного зв'язку з наступним обов'язковим обміном оригінальними екземплярами Договору, а в матеріалах справи відсутній оригінал Договору із підписом представника та відтиском печатки Відповідача.
З наведеного Відповідач підсумовує про неукладеність Договору, а відтак, неправомірності посилань Позивача на його положення, в тому числі щодо порядку оплати послуг та відповідальності за порушення строку такої оплати.
Окрім того Відповідач зазначає, що строк оплати послуг за заявками не настав, оскільки кожна із них містить наступний або подібний текст: «Ваш інвойс повинен містити: номер замовлення, дату надання послуг, дату видачі інвойсу, ПДВ номер, ПДВ застереження. Обов'язково надіслати нам не менше 2 примірників оригіналів CMR разом із вашим інвойсом. Важливо: банківські комісії при оплаті: опція поділ банківських витрат є обов'язковою при здійсненні платежу. Умови оплати: 30 днів після отримання оригіналу інвойсу з необхідними документами, банківський переказ або компенсація».
З наведеного Відповідач зазначає, що умовами оплати за кожним окремим замовленням є надання належним чином оформленого інвойсу, який повинен, серед іншого, містити ПДВ застереження та супроводжуватись не менше, ніж двома оригіналами CMR. Крім того, заявки не містять погоджень Сторонами штрафних санкцій, а виключно з дати надання належним чином оформленого інвойсу та супровідних документів починає обчислюватись 30 строк на їх оплату.
При цьому Відповідач звертає увагу суду, що надані Позивачем інвойси не містять ПДВ застереження, а відтак є неналежно оформленими.
В доповнення до викладеного Відповідач зазначає, що, незважаючи на те, що строк оплати наданих Позивачем послуг не настав, Відповідачем достроково сплачено на користь Позивача їх вартість, окрім суми в 30800 доларів США.
Також Відповідач зазначав, що спір не підвідомчий судам України.
У поданих 13.09.2021р. за вх. №21200/21 Запереченнях на відповідь на відзив Відповідач в доповнення до викладених у Відзиві заперечень проти позову зазначає, що, у відповідності до приписів ст.546 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання обснованого зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а, з врахуванням доводів Відповідача про неукладеність Договору, доводи Позивача про стягнення штрафу, передбаченого п.5.22. Договору, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
25.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (Позивач, Експедитор) та "Загребтранс" Товариством з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів (Відповідач, замовник) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-011786 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника і вантажів Замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів 180. в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту, зокрема, організацію перевалки контейнерів з вантажами Замовника з одного виду транспорту на інший на території портів, інших спеціалізованих контейнерних і складських терміналів, у тому числі, організація вантажно-розвантажувальних робіт та зберігання: доставку вантажів і контейнерів з вантажами Замовника авто- або залізничним транспортом; інші послуги, необхідність у яких може виникнути в ході організації та забезпечення комплексу вищезазначених послуг, у тому числі, але не обмежуючись, оформлення документів, контроль місцезнаходження вантажу, організація зберігання, зважування, сканування та ін.
Відповідно до п.1.2. Договору послуги щодо кожного окремого перевезення надаються Експедитором на підставі укладеної Сторонами Заявки та отриманої передоплати від Замовника.
Згідно п.1.5. Договору асортимент, кількість/обсяг вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш докладної регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватися Сторонами в письмових інструкціях Замовника/Заявках або в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами Договору.
Замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує Експедитору вартість послуг, виконаних в межах Договору (п.1.6. Договору).
Пунктом 3.2. Договору передбачено зобов'язання Експедитора організовувати та контролювати транспортування вантажу, прийом/видачу вантажу в/з місць відвантаження та перевалки, вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання вантажу, транспортно-експедиторське обслуговування, ведення документального і митного обліку прийому/видачі вантажу та інші види робіт, за умови якщо такі послуги були замовлені Замовником при організації морських перевезень відповідно до Правил, що діють на окремих видах транспорту і митного законодавства України.
Відповідно до п.3.7. Договору Експедитор організовує документальне оформлення прийому/видачі/передачі вантажів/контейнерів із вантажами Замовника суміжними видами транспорту відповідно до правил, що діють на окремих видах транспорту і складання необхідних документів щодо приймання-передачі та інших документів, що підтверджують факт надання/виконання послуг і підписуються сторонами.
Згідно п.3.12. Договору Експедитор відповідно до заявок Замовника за окрему плату за фактичними витратами Експедитора або за письмово погодженими сторонами заявками виконує інші додаткові послуг.
Пунктом 4.1. Договору Сторонами передбачено, що вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів, обговорюються Сторонами в заявках та/або додаткових угодах до Договору. Платежі здійснюються Замовником в євро або доларах США згідно наданих Експедитором рахунків-фактур. Встановлена додатковою угодою та/або заявкою вартість (основна ставка) включає плату тільки обговорених Сторонами послуг. Будь-які інші послуги, передбачені Сторонами як додаткові, оплачуються Замовником додатково до погодженої вартості (основної ставки) за тарифами, обговореними Сторонами в додаткових угодах та/або заявках до Договору або яким небудь іншим способом у письмовій формі. Замовник також зобов'язується компенсувати всі документально підтверджені витрати Експедитора, необхідність у яких виникла в процесі надання послуг, передбачених Договором.
Відповідно до п.4.2. Договору перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат Експедитора, що пов'язані з наданням послуг та підлягають компенсації Замовником, вказуються в рахунках Експедитора. Сумою Договору є сума всіх виставлених Експедитором рахунків Замовнику.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата послуг проводиться Замовником протягом трьох календарних днів з дати виставлення рахунку Експедитором (у тому числі за допомогою електронного звязку в порядку, передбаченому Договором) на поточний рахунок останнього, але, в будь-якому випадку, до моменту вивантаження вантажу. Комісійні банку Експедитора сплачує Замовник. Комісійні банку-кореспондента оплачує сторона, яка отримує платіж.
Після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів про виконані додаткові послуги Експедитором складається Акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження виконання послуг їх кількості та вартості (п.4.4. Договору).
Відповідно до п.4.7. Договору оплата рахунків Експедитора або передоплата проводяться Замовником із зазначенням у банківському документі номеру цього Договору та номеру рахунку Експедитора при оплаті послуг або при перерахуванні передоплати. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Експедитора. Банківські комісії за переказ коштів на поточний рахунок Експедитора оплачуються Замовником у повному обсязі.
Згідно п.5.1. Договору Експедитор і Замовник несуть один перед одним майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором відповідно до чинного законодавства України та правил і звичаїв, що діють на транспорті.
Експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов'язків за Договором та укладати з ними договори від свого імені, при цьому Експедитор відповідає за їх дії як за свої власні (п.5.16. Договору).
Пунктом 5.22. Договору Сторонами передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Експедитора Замовник оплачує Експедитору штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.
Відповідно до п.8.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019р., але, у будь-якому випадку, до повних взаєморозрахунків між сторонами за надані послуги. У разі, якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить про намір розірвати договір, термін дії Договору автоматично продовжується на наступний календарний рік.
Згідно п.8.2. Договору у період дії Договору Сторони можуть вносити зміни та доповнення, що мають бути викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими особами Сторін.
У всьому, що не передбачено Договором, Сторони керуються чинним законодавством України, правилами, що діють на транспорті, міжнародними угодами та конвенціями щодо перевезення та доставки вантажів, звичайною комерційною і морською практикою (п.9.1. Договору).
Відповідно до п.9.4. Договору різні суперечки, претензії, що виникли у зв'язку із Договором, а також порушення або анулювання його умов, які не можуть бути вирішені Сторонами шляхом переговорів, вирішуються в порядку, визначеному законодавством України.
Згідно п.10.1. Договору усі зміни, доповнення, протоколи до Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками Сторін.
Пунктом 10.2. Договору передбачено, що після укладання Договору всі попередні переговори, листування, договори, протоколи про наміри і будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються Договору, втрачають юридичну силу. Якщо в заявці Сторонами обумовлені умови організації перевезення, які відрізняються від встановлених Договором, перевагу має підтверджена Сторонами Заявка.
Відповідно до п.10.5. Договору Договір, зміни та доповнення до нього, заявки, рахунки, акти та інша інформація в межах Договору, отримані Сторонами за допомогою засобів електронного обміну інформацією, мають юридичну силу до моменту їх заміни на оригінальні примірники, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені. При цьому сторона, що направила такий документ, відповідає за справжність підписів своїх уповноважених представників і відбитків печаток. Документи/інформація, відправлені за допомогою електронного зв'язку, створюють юридичні наслідки для сторін у разі використання сторонами наступних електронних адрес: Експедитор: info@ua.dsv.com; Замовник: ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно п.10.7. Договору Договір складено на 11 аркушах в двох екземплярах українською та англійською мовами, кожен з яких має однакову юридичну силу і включає додаткові угоди, що є його невід'ємною частиною. Цей Договір може бути підписано шляхом факсимільного зв'язку із наступним обов'язковим обміном оригінальними екземплярами договору. При виникненні розбіжностей в інтерпретації української та англійської версіях, перевагу має українська версія.
Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору. Повноваження представника Відповідача Ida Mejaski на підписання від імені Відповідача Договору підтверджуються виданим нотаріусом Республіки Хорватія Матош Младен Витягом з судового реєстру щодо суб'єкта запису ІНС: 080045625, ОІН: 18250638100 щодо ЗАГРЕБТРАНС Товариство з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких і негабаритних вантажів, згідно якого Іда Меяшкі є директором та представляє інтереси Відповідача індивідуально і самостійно.
Листом від 06.08.2019р. представник Позивача повідомила представника Відповідача про факт підписання з боку Позивача договору. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
З врахуванням наведеного суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обставина укладення між Позивачем та Відповідачем Договору та надіслання підписаного уповноваженим представником та завірено відтиском печатки Відповідача Договору Позивачу в порядку, визначеному Сторонами в пунктах 10.5. та 10.7. Договору.
Відтак, Позивачем надано Відповідачу послуги не на підставі окремих Заявок-Договорів, а в порядку, передбаченому п. 1.2. Договору на підставі отриманих Позивачем Заявок Відповідача за Договором.
При цьому суд вважає безпідставними та необґрунтованими заперечення Відповідача проти позову з підстав неукладення Договору, оскільки вимога підпису Відповідачем тексту Договору на кожному аркуші його тексту не передбачена умовами Договору, а надіслання Відповідачем підписаного примірника Договору засобами електронного обміну інформації в порядку, передбаченому п.10.5. та 10.7. Договору з електронної адреси, що визначена Договором, є належними доказами укладення між Сторонами Договору, а відтак, породжує права та обов'язки для сторін і не може спростовуватись Відповідачем, як стороною, що надіслала відповідний документ.
З врахуванням наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що в період з 18.12.2019р. по 24.02.2020р. у відповідності до умов укладеного між Сторонами Договору на підставі Заявок від 18.12.2019р. №18, від 31.01.2020р. №DEV 2020-01-052, від 03.02.2020р. №DEV 2020-01-053, від 07.02.2020р. №DEV 2020-02-017 та від 24.02.2020р. №DEV 2020-02-066 Позивачем надано Відповідачу послуги за Договором на загальну суму 61444,44 євро та 30800 доларів США, та виставлено до оплати Рахунки від 13.01.2020р. №UA00024200 на суму 8850 євро; від 10.02.2020р. №UA00025266 на суму 37000 євро; від 14.02.2020р. №UA00025538 на суму 5700 євро; від 25.02.2020р. №1275 на суму 4100 євро; від 01.03.2020р. №UA00025990 на суму 30800 доларів США; від 01.03.2020р. №UA00026034 на суму 594,44 євро; від 01.03.2020р. №UA00026183 на суму 3900 євро та від 01.03.2020р. №UA25989 на суму 1300 євро.
Факт надання Позивачем послуг за вказаними заявками підтверджується також долученими до матеріалів справи копіями CMR №1536732, №1536734, №1536735, №1594501, №1594503, №1594504, №1594505, №1594506, №1594507, №1594508, №1594509, №1594510, №1594511, №1594512, №1594513, №1594514, №1594515, №1594516, №1594517, №1594518, №1594519, №1594520, №1594521, №1594523, №1594524, №1594525, №1594526, №1594527, №1594528, №1594529, №1594530, №1594534, №1594543, №1594551, №1594592, №1594593, №1594594, №1594595, №1594597, №1594598, №1594599, №1594600, Коносаментом B/L від 01.03.2020р., Маніфестом від 01.03.2020р. та Сюрвейєрським звітом від 03.03.2020р.
За результатами надання послуг Позивачем були відправлені Відповідачу рахунки на оплату разом з міжнародними товарно-транспортними накладними CMR та іншими підтверджуючими документами. Рахунки на оплату разом з міжнародними товарно-транспортними накладними CMR та іншими підтверджуючими документами неодноразово відправлялись Відповідачу як засобами електронної пошти так і в оригінальних примірниках кур'єрською службою ДХЛ (DHL), що підтверджують відповідні квитанції.
Електронним листом від 10.03.2020р. Позивач надіслав Відповідачу про долучення всіх рахунків-фактур (інвойсів) до листа у вигляді додатків. Рахунок UA00019486 оплачено частковою Борг у розмірі 20000 євро все ще залишається за Відповідачем. Усі супровідні копії оригіналів документів до сплати по інвойсах UA00019486, UA00024200 вже отримані Відповідачем за адресою офісу в Загребі. Решта оригіналів документів, а також інвойси UA00026183, UA00025989, UA00025538, 1275, UA00025266, UA00025990, UA00026034 будуть надіслані 10.03.2020р, про що буде повідомлено номер відстеження служби доставки DHL. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 11.03.2020р. Позивач повідомляв Відповідача те, що решта оригіналів документів, а також оригінали інвойсів UA00026183, UA00025989, UA00025538, 1275, UA00025266, UA00025990, UA00026034 були надіслані 11.03.2020р. Крім того, Позивачем надано Відповідачу номер відстеження служби доставки DHL 2458616742 і повідомив, що очікує відповіді щодо плану платежів. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 13.03.2020р. Відповідач повідомляв Позивача про наявність зауважень щодо надісланих Позивачем інвойсів 25990, 1275, 26034. Вказаний лист надіслано із передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 16.03.2020р. Позивач просив Відповідача негайно надати відповідь на листа представника Позивача. Окрім того, до листа долучено оновлений інвойс 25990, інвойс 1275 - звіт про перевірку, який підтверджує, що пробки були встановлені, інвойс 26034 - розрахунок та зазначено про наявність оригіналу CMR по вказаному інвойсу. Також Позивач повідомляв Відповідача про надіслання звіту про перевірку та розрахунку по інвойсу UA00025990, а також надіслання інформації про відстеження DHL. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 17.03.2020р. Відповідач повідомляв Позивача про помилку в інвойсі 25266 в частині зазначення суми замість 37000 євро суми в розмірі 37000 доларів США. Вказаний лист надіслано із передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 17.03.2020р. Позивач надсилав Відповідачу виправлений інвойс 25266 і просив повторно перевірити всі документи і підтвердити їх відповідність з метою надіслання Позивачем відповідачу оригіналів таких. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 18.03.2020р. Відповідач повідомляв Позивача про відсутність в інвойсі 1275 дати надання послуг. Вказаний лист надіслано із передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 17.03.2020р. Відповідач повідомляв Позивача про одержання виправленого інвойса 1275. Вказаний лист надіслано із передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 23.03.2020р. Позивач просив Відповідача повідомити про графік платежів. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 24.03.2020р. Позивач у відповідь на запит щодо надання документів до інвойсів 25894 та 25543 зазначав про наявність таких у додатку до листа, аналогічно із інвойсом 1275. Крім того Позивач повідомляв Відповідача про наміри надіслати оновлені інвойси 1275, 25990 та 25266, два звіти про перевірку і просив надати актуальну інформацію про адресу Відповідача. Крім того Позивач зазначав про наявність у відповідача інвойсів та супровідних документів для оплати і просив терміново повідомити графік платежів. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 24.03.2020р. Позивач надіслав Відповідачу список неоплачених інвойсів на суму 81444,44 євро, 30800 доларів США та 304428,58грн. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронними листами від 25.03.2020р. та від 26.03.2020р. Позивач просив Відповідача надати відповідь на попередні листи Позивача. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 26.03.2020р. Відповідач повідомляв Позивача про наміри сплатити 10000 євро до 15.04. та ще 10000 євро до 30.04. Вказаний лист надіслано із передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 31.03.2020р. Позивач повідомляв Відповідача про наявність, окрім боргу в євро та доларах США, заборгованості в гривнях в розмірі 304428,58грн. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 07.04.2020р. Відповідач повідомляв Позивача про те, що протягом тижня очікує поступлення коштів від клієнта, після чого буде здійснено негайне їх перерахування Позивачу. Вказаний лист надіслано із передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 16.04.2020р. Позивач повідомляв Відповідача про те, що всупереч домовленості кошти в сумі 10000 євро Позивачу Відповідачем не сплачено. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 16.04.2020р. Відповідач повідомляв Позивача про ненадходження коштів від контрагента та зазначав про необхідність перевірки ним вказаної ситуації. Вказаний лист надіслано із передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 23.04.2020р. Позивач повідомляв Відповідача про наявність неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США та про скерування до української компанії Відповідача Претензії, у випадку незадоволення кої справа буде передана до суду України. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 18.05.2020р. Позивач просив Відповідача надати оновлений графік оплати неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронними листами від 20.05.2020р., 21.05.2020р. Позивач надсилав нагадування Відповідачу щодо оплати наданих послуг. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 21.05.2020р. Відповідач повідомив про виплату приблизно 10000 євро та просив Позивача проявити терпіння щодо решти суми або можливості надання транспорту для компенсації заборгованості. Вказаний лист надіслано Позивачу з передбаченої Договором електронної адреси Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 29.05.2020р. Позивач повідомляв Відповідача про відсутність інших варіантів компенсації, окрім оплати наданих послуг згідно неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США і просив надати графік платежів за ними. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 02.06.2020р. Позивач повідомляв Відповідача про наявність неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 05.06.2020р. Позивач просив Відповідача надати відповідь на листа. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 12.06.2020р. Позивач просив Відповідача уточнити графік проведення оплати неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 18.06.2020р. Позивач просив Відповідача надати відповідь на листа та надати графік проведення оплати неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 02.07.2020р. Позивач з підстав ігнорування телефонних дзвінків Позивача Відповідачем просив останнього дати відповідь на повідомлення Позивача та уточнити дату проведення оплати неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 13.07.2020. фінансовий Позивач просив Відповідача переглянути сповіщення відділу, що додається. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 31.07.2020р. Позивач просив Відповідача надати графік виплат неоплачених інвойсів на суму 67144,44 євро та 30800 доларів США. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронним листом від 06.10.2020р. фінансовий відділ Позивача просив Відповідача надати підписані акти прийняття-передачі послуг та повернути підписані копії скану, і, якщо можливо, надіслати Позивачу підписаний оригінал. У доповненнях до листа №3902 Позивачем надіслано Акти прийняття-передачі та інвойси, що містяться у вкладених до листа файлах. Вказаний лист надіслано на передбачену Договором електронну адресу Відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
Листом від 06.09.2021р. АТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» підтвердило доставку 27.02.2020р. о 12:03 вантажу, який відправлено до Хорватії за авіанакладною ДХЛ №2048547730 від 25.02.2020р.
Листом від 06.09.2021р. АТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» підтвердило доставку 12.03.2020р. о 12:43 вантажу, який відправлено до Хорватії за авіанакладною ДХЛ №2458313742 від 11.03.2020р.
Листом від 06.09.2021р. АТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» підтвердило доставку 30.03.2020р. о 12:37 вантажу, який відправлено до Хорватії за авіанакладною ДХЛ №3290942852 від 26.03.2020р.
Листом від 06.09.2021р. АТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» підтвердило доставку 28.04.2020р. о 12:58 вантажу, який відправлено до Хорватії за авіанакладною ДХЛ №4785448555 від 24.04.2020р.
Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих Позивачем послуг у визначеному Договором порядку та строки не виконано, внаслідок чого утворився борг в розмірі 61444,44 євро та 30800 доларів США.
З метою досудового врегулювання спору Позивач 03.08.2020р. звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Загребтранс» із Претензією про стягнення заборгованості у розмірі 61444,44 євро та 30800 доларів США. ТзОВ «Загребтранс» вказану Претензію отримано 02.09.2020р., проте залишено без відповіді та реагування.
Листом від 05.10.2020р. вих. №3902 Позивач 07.10.2021р. надіслав Відповідачу для підписання та повернення інвойси UA00019486, UA00024200, 1275, UA00026183, UA00026034, UA00025989, UA00025538, UA00025990, та копії актів виконаних робіт до них, що підтверджується описом вкладення до цінного листа із відтиском календарного штемпеля відділення поштового звязку про прийняття до пересилки цінного листа за ідентифікатором VA031429761UA.
Листом від 14.12.2020р. Відповідач повернув Позивачу лист від 05.10.2020р. вих. №3902 разом із доданими до нього документами з підстав покликання Позивача в інвойсах на Договір та невизнання Відповідачем обставини його укладення між Сторонами.
З підстав наведеного Позивач просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 61444,44 євро та 30800 доларів США суми основного боргу, а також 18433,33 євро штрафу, 9240 доларів США суми штрафу, 1192,50 євро 3% річних, 545,31 доларів США 3% річних за порушення порядку і строку здійснення оплати послуг за Договором.
02.12.2021р. за вх. №28998/21 Відповідачем подано до суду клопотання від 01.12.2021р. б/н про закриття провадження у справі, в якому просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 61444,44 Євро та 30800 доларів США основного боргу з підстав оплати такого; обставина сплати Відповідачем коштів визнана представником Позивача.
Ухвалою суду від 02.12.2021р. у цій справі постановлено провадження у справі в частині стягнення з "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів ("Zagrebtrans" drustvo s ogranicenom odgovornoscu) за адресою місцезнаходження: 10090, Хорватія, м.Загреб, вул.Лончарева, 1/і (10090, Croatia, Zagreb (Grad Zagreb), Loncareva 1/i;) MBS 080045625; OIB 18250638100 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) 61444,44 євро суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 2048545,34грн. та 30800 доларів США суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 870041,48грн. закрити; продовжити провадження у справі в частині невирішених вимог про стягнення з "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів ("Zagrebtrans" drustvo s ogranicenom odgovornoscu) за адресою місцезнаходження: 10090, Хорватія, м.Загреб, вул.Лончарева, 1/і (10090, Croatia, Zagreb (Grad Zagreb), Loncareva 1/i;) MBS 080045625; OIB 18250638100 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) 18433,33 євро штрафу, 9240 доларів США суми штрафу, 1192,50 євро 3% річних, 545,31 доларів США 3% річних.
У відповідності з п.п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019р. справа №924/1022/17 констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічне правове положення закріплено в ч.1 ст.307 ГК України.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст.909 ЦК України).
Приписами ч.4 ст.909 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Приписами ч.1 ст.306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч.2 ст.306 ГК України).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.306 ГК України вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
Згідно ч.5 ст.306 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею ст.914 ЦК України передбачено, що у довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.
Відповідно до статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.
Нормою ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» зокрема визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;
клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;
перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Приписами ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.929 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо); положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Згідно ст.930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі; клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.
Приписами ст.931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Відповідно до ч.1 ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В судовому засіданні 13.01.2022р. представник Позивача зазначав, що Заявки по Договору укладено в тій же формі та у спосіб, що і Договір, а відтак, визнання Відповідачем обставини укладення Заявок при невизнанні обставини укладення Договору містить ознаки зловживання процесуальними правами. При цьому, представник Позивача зазначав, що Відповідачем оплачено всі виставлені на підставі Заявок Рахунки, в яких є покликання на Договір.
В судовому засіданні 13.01.2022р. представник Відповідача звернув увагу суду на недодержання Сторонами встановленого п.10.7. Договору порядку його укладення, внаслідок чого Договір не укладено. Крім того, представник Відповідача зазначив, що з дати укладення Договору Позивачем не вчинено жодних передбачених п.10.7. Договору дій, спрямованих на його укладення.
З врахуванням наведеного та відсутності в матеріалах справи оригіналу Договору представник Відповідача підсумовував про передчасність заявлених позовних вимог.
Представник Позивача в спростування наведених представником Відповідача доводів зазначав, що п.10.7. Договору стосується не обставини укладення Договору, а порядку обміну документами між Сторонами. При цьому, в силу приписів п.10.5. Договору надісланий Відповідачем Позивачу за допомогою засобів електронного обміну інформацією Договір має юридичну силу до моменту його заміни на оригінальний примірник, породжує права та обов'язки для сторін, може бути поданий до судових інстанцій в якості належного доказу і не може спростовуватись Відповідачем як стороною, від імені якої такий Договір був відправлений. При цьому Відповідач, як сторона, що направила Договір, відповідає за справжність підписів своїх уповноважених представників і відбитків печаток у ньому.
Також представник Позивача звернув увагу суду на те, що у всіх інвойсах, які оплачено Відповідачем, є покликання на Договір. Крім того, у деталях трансакцій від 26.10.2020р. №ІВ76599421 на суму 19244,44 євро, від 01.12.2020р. №ІВ77722170 на суму 17000 євро, від 09.02.2021р. №ІВ79785935 на суму 25200 євро та від 26.11.2021р. №ІВ79785776 на суму 30800 доларів США міститься посилання на інвойси, які оплачені Відповідачем. В свою чергу, інвойси містять покликання на Договір.
Представник Відповідача підтвердив обставину електронного листування між Сторонами, проте зазначив, що йому не відомий зміст такого листування, а відтак, не зміг підтвердити відповідність поданих Позивачем роздруківок електронного листування.
Представник Позивача зазначив, що з врахуванням наданих представником Відповідача пояснень обставина проведення електронного листування між Сторонами та його змісту є більш вірогідною і прямо не заперечується Сторонами.
Щодо доводів представника Відповідача про те, що Ivica Serija не є уповноваженим представником Відповідача згідно наявного в матеріалах справи Витягу з судового реєстру представник Позивача зазначав, що Ivica Serija зазначена представником Відповідача в Договорі.
З врахуванням встановлених судом обставин суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується обставина укладення між Сторонами Договору, здійснення Позивачем господарських операцій надання послуг за ним, а відтак, виникнення обов'язку Відповідача з оплати таких послуг у встановлені п.4.3. Договору порядку та строк. Таким чином право Позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним. З врахуванням закриття ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2021р. у цій справі провадження у справі в частині стягнення з "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів ("Zagrebtrans" drustvo s ogranicenom odgovornoscu) за адресою місцезнаходження: 10090, Хорватія, м.Загреб, вул.Лончарева, 1/і (10090, Croatia, Zagreb (Grad Zagreb), Loncareva 1/i;) MBS 080045625; OIB 18250638100 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) 61444,44 євро суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 2048545,34грн. та 30800 доларів США суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 870041,48грн. у зв'язку із відсутністю предмета спору суд зазначає, що сума невирішених позовних вимог складає 19625,83 євро та 9785,31 доларів США.
При цьому, щодо визначення Позивачем вираженого у грошовій одиниці України - гривні грошового еквіваленту суми позовних вимог суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019р. у справах №373/2054/16-ц і №464/3790/16-ц та від 23.10.2019р. у справі № 723/304/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 10.11.2020р. у справі №910/1997/18 та від 13.01.2021р. у справі №922/46/20, що, відповідно до статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Згідно ч.2 вказаної статті у випадку, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено в п.2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. У позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Згідно ч.1 ст.171 ГПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається із відмітки календарного штемпеля відділення поштового звязку про прийняття цінного листа з описом вкладення за ідентифікатором 0313409856720 до пересилки, Позивачем позовну заяву передано до пересилки 13.10.2020р.
Як встановлено судом із офіційного веб-сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=13.10.2020&period=daily) станом на 13.10.2020р. офіційний курс обміну євро до гривні становив 33,3398грн. за 1 євро; долара США до гривні - 28,2481грн за 1 долар США.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що грошовий еквівалент заявленої до стягнення суми коштів в іноземній валюті у гривні повинен був визначатись Позивачем не станом на день підписання позовної заяви, а станом на день подання її до суду.
При цьому, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16 та від 16.01.2019р. у справі №464/3790/16-ц.
Відтак, сума основного боргу в розмірі 19625,83 євро станом на день подання позову складала 654321,25грн.; 9785,31 доларів США - 276416,42грн. Разом ціна позову становить 930737,67грн.
Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 18433,33 євро та 9240 доларів США 30% штрафу суд зазначає.
Відповідно до п.5.22. Договору за несвоєчасну оплату послуг Експедитора Замовник оплачує Експедитору штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно положень ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією (ч.6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст. 551 ЦК України).
Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши правильність розрахунку 30% штрафу з врахуванням встановлених судом обставин суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно, а відтак сума штрафу за порушення порядку і строку оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за Договором становить 18433,33 євро та 9240 доларів США.
З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 18433,33 євро та 9240 доларів США 30% штрафу за порушення строку оплати наданих за Договором послуг є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.
Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1192,50 євро та 545,31 доларів США 3% річних за період з 17.01.2020р. по 06.10.2021р. суд зазначає наступне.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.
Окрім того, суд зазначає і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Відповідно до п.9.1. Договору у всьому, що не передбачено Договором, Сторони керуються чинним законодавством України, правилами, що діють на транспорті, міжнародними угодами та конвенціями щодо перевезення та доставки вантажів, звичайною комерційною і морською практикою.
Згідно п.9.4. Договору різні суперечки, претензії, що виникли у зв'язку із Договором, а також порушення або анулювання його умов, які не можуть бути вирішені Сторонами шляхом переговорів, вирішуються в порядку, визначеному законодавством України.
При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних за заявлений Позивачем період з врахуванням встановлених судом обставин, суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно, а відтак, сума належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних за порушення порядку і строку оплати наданих Позивачем та прийнятих відповідачем послуг за Договором за заявлений Позивачем період становить 1192,50 євро та 545,31 доларів США.
З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1192,50 євро та 545,31 доларів США трьох відсотків річних за період з 17.01.2020р. по 06.10.2021р. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.
Перевірка розміру заявлених до стягнення з Відповідача на користь Позивача сум штрафу та 3% річних здійснювалась судом за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2021».
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між Сторонами Договору, порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг у встановленому Договором порядку та строки, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо такої неоплати, перевіривши розрахунок суми позовних вимог, беручи до уваги закриття ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2021р. у цій справі провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 61444,44 євро суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 2048545,34грн. та 30800 доларів США суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 870041,48грн., суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 18433,33 євро штрафу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 614563,54грн., 9240 доларів США суми штрафу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 261012,44грн., 1192,50 євро трьох відсотків річних, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 39757,71грн., 545,31 доларів США суми штрафу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 15403,97грн. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 57910,59грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200000грн.
Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 06.10.2020р. №224556 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 57910,59грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2021р. у цій справі встановлено, що:
«…Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення з Відповідача 61444,44 євро суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 2048545,34грн.; 30800 доларів США суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 870041,48грн.; 18433,33 євро штрафу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 614563,54грн.; 9240 доларів США суми штрафу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 261012,44грн.; 1192,50 євро 3% річних, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 39757,71грн.; 545,31 доларів США 3%, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 15403,97грн.
З врахуванням наведених в мотивувальній частині цієї ухвали висновків суду щодо порядку визначення еквіваленту іноземної валюти при визначенні ціни позову суд зазначає, що ціна позову становить 3849324,48грн. (2048545,34 + 870041,48 + 614563,54 + 261012,44 + 39757,71 + 15403,97), а відтак, сума належного до сплати за подання такої позовної заяви судового збору складає 57739,87грн.
Відтак, Позивачем здійснено переплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 170,72грн. (57910,59 - 57739,87).
…
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем станом на час вирішення клопотання Відповідача про закриття провадження у справі в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 57910,59грн., з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо розміру заявлених позовних вимог, суми сплаченого Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, а також наявності підстав до закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 61444,44 євро суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 2048545,34грн. та 30800 доларів США суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 870041,48грн. у зв'язку із відсутністю предмета спору судом встановлено, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 43949,52грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 06.10.2020р. №224556 судового збору (170,72грн. у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та 43778,80грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі).
…
При цьому, суд звертає увагу на те, що з підстав відсутності клопотання Позивача про повернення 170,72грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 06.10.2020р. №224556 судового збору в суду відсутні правові підстави для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2021р. у цій справі судом постановлено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) з Державного бюджету України 43778,80грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 06.10.2020р. №224556 судового збору.
Шульга Андрій В'ячеславович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.10.2008р. №3780/10 та Ордеру від 11.11.2020р. серії АІ №1067724.
Відповідач у поданому 08.09.2021р. за вх. №20830/21 Відзиві на позов зазначає про понесення Відповідачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 2000 євро.
Додатковою угодою від 07.07.2021р. б/н до Договору про надання правової допомоги від 28.08.2018р. №28-08/2018 (надалі - Додаткова угода) сторони погодили наступні послуги відповідно до умов п.1.1. Договору: юридичний супровід Замовника в судах України під час розгляду справи №914/2716/20.
Протягом розгляду справи визначеної вище Виконавець та його адвокати діятимуть, в якості дійсних і законних уповноважених представників та повірених (повіреного), з усіма належними повноваженнями і правами, які можуть діяти спільно, або окремо один від одного від імені та в інтересах Клієнта (надалі - також Компанія) у всіх господарських судах України, з усіма правами, наданими чинним законодавством України.
Представляючи Компанію відповідно до Договору, вищезгадані уповноважені представники і повірені уповноважені користуватися всіма та будь-якими правами, наданими чинним законодавством, зокрема, стороні у судових провадженнях, третій особі чи іншій особі, яка бере участь в цивільному, адміністративному чи господарському судочинстві, провадженні у справі про банкрутство, в тому числі, без обмежень, складати, підписувати, змінювати, переглядати, подавати, вручати і отримувати будь-які документи, включаючи клопотання, позови, зустрічні позови, заяви кредиторів (заяви з вимогами до боржника), скарги і прохання щодо перегляду судових рішень, постанов чи ухвал, винесених апеляційним або касаційним судом, або будь-які інші документи: підписувати клопотання, позови, зустрічні позови, скарги і прохання щодо перегляду судових рішень, постанов чи ухвал, винесених апеляційним або касаційним судом, або будь-які інші документи і їх копії; знайомитись з матеріалами судових справ, робити виписки з них або копії, брати участь в судових засіданнях, надавати докази, приймати участь в перевірці таких доказів, подавати клопотання, подавати усні чи письмові пояснення до суду, надавати власні аргументи і доводи стосовно будь-яких питань, які можуть виникнути і протягом судових проваджень, подавати заперечення на клопотання і аргументи, надані іншими учасниками судових проваджень; і подавати клопотання, позови, заперечувати, повністю або частково проти позову, погоджуватись повністю або частково із позовом, змінювати предмет і підстави позову, укладати мирові угоди, отримувати належним чином завірені судові рішення, постанови чи ухвали, винесені судом, судові накази чи розпорядження, забезпечувати примусове виконання судового наказу, належним чином подавати апеляцію проти судових рішень, постанов чи ухвал, винесених судами, поновлювати володіння майном або грошовими коштами, присудженими на користь Компанії у зв'язку із захистом юридичних прав і інтересів Компанії в Україні, а також звертатись від імені Компанії до відповідних органів влади, компаній, фірм, установ або організацій, отримувати необхідні виписки, документи або іншу інформацію від будь-яких урядових чи неурядових органів влади, компаній, фірм, установ чи організацій, і в повній мірі виконувати або забезпечувати виконання будь-яких та всіх дій і підготовлювати і забезпечувати підготовку будь-яких та всіх документів будь-якого виду, що не є конкретно вказаними в цій Довіреності, однак, можуть бути необхідними або відповідними в зв'язку із реалізацією повноважень.
Пунктом 2 Додатково угоди Сторони погодилися продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.
Вказану Додаткову угоду підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Замовника і Виконавця.
Шубак Олег Іванович є адвокатом та представником Відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.09.2012р. №5039/10 та Ордеру від 08.07.2021р. серії ВС №1085393.
Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.2 вказаної статті за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Також судом враховано позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В судовому засіданні 13.01.2022р. представниками Позивача та Відповідача зроблено усні заяви про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат у справі протягом пяти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також неподання Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 57910,59грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, встановлення судом в ухвалі від 02.12.2021р. у цій справі обставин внесення Позивачем судового збору у більшому розмірі, аніж встановлено законом в розмірі 170,72грн., закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 61444,44 євро суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 2048545,34грн. та 30800 доларів США суми основного боргу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 870041,48грн., беручи до уваги повернення Позивачу 43778,80грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 06.10.2020р. №224556 судового збору, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 13961,07грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 13961,07грн. судового збору.
Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем та Відповідачем судових витрат у справі на 11:10год. 27.01.2022р. і встановлення Позивачу та Відповідачу п'ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2021р. у цій справі встановлено, що:
«… Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 43949,52грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 06.10.2020р. №224556 судового збору (170,72грн. у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та 43778,80грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі).
…
При цьому, суд звертає увагу на те, що з підстав відсутності клопотання Позивача про повернення 170,72грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 06.10.2020р. №224556 судового збору в суду відсутні правові підстави для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.».
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 205, 216, 221, 222, 231, 235, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, ст.173, 174, 179, 193, 216, 218, 306, 307, 315, 316 Господарського кодексу України, ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 551, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903, 908, 909, 916, 929, 932 Цивільного кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з "Загребтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів ("Zagrebtrans" drustvo s ogranicenom odgovornoscu) за адресою місцезнаходження: 10090, Хорватія, м.Загреб, вул.Лончарева, 1/і (10090, Croatia, Zagreb (Grad Zagreb), Loncareva 1/i;) MBS 080045625; OIB 18250638100 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, буд.7, літ.Д; ідентифікаційний код: 38857571) 18433,33 євро штрафу, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 614563,54грн., 9240 доларів США суми штрафу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 261012,44грн., 1192,50 євро трьох відсотків річних, що за офіційним курсом гривні до євро станом на 13.10.2020р. становить 39757,71грн., 545,31 доларів США суми штрафу, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 13.10.2020р. становить 15403,97грн. та 13961,07грн. судового збору.
3. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем та Відповідачем судових витрат у справі на 27.01.2022р. о 11:10год.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.
4. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" та "Загребтранс" Товариству з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 24.01.2022р.
Головуючий суддя Фартушок Т.Б.