79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.01.2022 Справа № 914/2064/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд"
про стягнення 2500322,38 грн.
за участю представників:
від позивача не з?явився
від відповідача не з?явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" про стягнення 2515806,97 грн., з яких 2354188,68 грн. - основний борг, 131038,36 грн. - інфляційні втрати та 30579,93 грн. - 3 % річних.
Відповідно до заяви (вх.№3437/21 від 28.08.2021р.) про зменшення розміру позовних вимог, яку суд ухвалив прийняти до розгляду в підготовчому засіданні 19.10.2021р., позивач просить стягнути з відповідача 2500322,38 грн., з яких 2354188,68 грн. - основний борг, 95188,66 грн. - інфляційні втрати та 50945,04 грн. - 3 % річних.
Крім того, згідно із заявою позивача (вх.№4945/21 від 01.12.2021р.) про зміну підстав позову, Приватне акціонерне товариство "Укренергомонтаж" в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 200000,00 грн., які були перераховані на рахунок відповідача 09.11.2020р. відповідно до платіжного доручення №563, просить стягнути на його користь вказану суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані кошти, а не у зв?язку із невиконанням відповідачем умов договору поставки №06-12-М, оскільки відповідно до платіжного доручення №563 від 09.11.2020р. на суму 200000,00 грн. призначенням платежу є виконання робіт по іншому договору, а не по договору поставки №06-12-М від 06.11.2020р.
Ухвалою суду від 02.12.2021р. заяву позивача про зміну підстав позову (вх.№4945/21 від 01.12.2021р.) було прийнято до розгляду. Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання 13.01.2022р. для розгляду справи по суті не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від позивача надійшло клопотання (вх.№350/22 від 10.01.2022р.) про розгляд справи №914/2064/21 без участі представника Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж".
Відповідач причин неявки представника в судове засіданян 13.01.2022р. для розгляду справи по суті не підомив.
Слід зазначити, що поштова кореспонденція з копіями ухвал суду надсилалася відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79007, місто Львів, вулиця Гнатюка В. академіка, будинок 3, квартира 35.
Крім того, поштова кореспонденція з копіями ухвал суду надсилалася відповідачу на адресу, що вказана позивачем у позовній заяві, а саме: 79017, місто Львів, вулиця Тарнавського, 11/1. Слід зазначити, що вказана адреса відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату відкриття провадження у справі була місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд".
Спір у даній справі розглядається судом в межах заяви Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" про зменшення розміру позовних вимог, а також з врахуванням поданої ним заяви про зміну підстав позову.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
06.11.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" (покупець) укладено договір поставки №06-12-М, відповідно до пункту 1.1. якого за даним договором постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товари (електротехнічне та освітлювальне устаткування, апаратура, обладнання та матеріали) (далі - товар), в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в цьому Договорі.
Відповідно до пункту 2.3. договору, покупець проводить оплату товару на умовах попередньої оплати у розмірі 70% вартості, вказаної у рахунку та 30% на умовах відстрочення платежу протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що строк поставки товару складає 14 (чотирнадцять) робочих днів з моменту попередньої оплати покупцем згідно виставленого рахунку.
Як зазначено у позовній заяві, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 6285000,00 грн., відповідно до таких платіжних доручень: №563 від 09.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №573 від 12.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №577 від 13.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №611 від 19.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №620 від 23.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №644 від 24.11.2020р. на суму 300000,00 грн., №648 від 30.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №650 від 01.12.2020р. на суму 460000,00 грн., №10746 від 03.12.2020р. на суму 200000,00 грн., №10748 від 07.12.2020р. на суму 150000,00 грн., №10753 від 11.12.2020р. на суму 150000,00 грн., №10759 від 16.12.2020р. на суму 100000,00 грн., №10760 від 24.12.2020р. на суму 2500000,00 грн., №776 від 23.12.2020р. на суму 150000,00 грн., №942 від 11.02.2021р. на суму 150000,00 грн. та №1029 від 01.03.2021р. на суму 925000,00 грн.
Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач лише частково виконав свій обов?язок щодо поставки товару, а саме здійснив поставку товару лише на суму 3930811,32 грн. відповідно до видаткової накладної №4 від 11.12.2020р., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за оплачений однак не поставлений товар в розмірі 2354188,68 грн. (6285000,00 грн. - 3930811,32 грн.).
При цьому, як вже було зазначено судом, у відповідності до заяви (вх.№4945/21 від 01.12.2021р.) про зміну підстав позову, Приватне акціонерне товариство "Укренергомонтаж" в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 200000,00 грн., які були перераховані на рахунок відповідача 09.11.2020р. відповідно до платіжного доручення №563, просить стягнути на його користь вказану суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані кошти, а не у зв?язку із невиконанням відповідачем умов договору поставки №06-12-М, оскільки відповідно до платіжного доручення №563 від 09.11.2020р. на суму 200000,00 грн. призначенням платежу є виконання робіт по іншому договору, а не по договору поставки №06-12-М від 06.11.2020р.
25.05.2021р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.№341/21 від 20.05.2021р., в якій Приватне акціонерне товариство "Укренергомонтаж" вимагає у Товариства з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" сплатити 2354188,68 грн. у строк до 7 (семи) робочих днів.
Однак, як стверджує позивач, відповідач не надав жодної відповіді на вказану претензію, а заборгованість в розмірі 2354188,68 грн. не погасив.
Враховуючи наведе, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також з врахуванням заяви про зміну підстав позову, просить стягнути з відповідача суму основного боргу 2354188,68 грн., з яких 200000,00 грн. - заборгованість, що виникла у зв?язку з безпідставним отримання грошових та 2154188,68 грн. - заборгованість, що виникла у зв?язку з не поставленням позивачу товару у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №06-12-М від 06.11.2020р.
Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу та просить стягнути з нього 95188,66 грн. - інфляційних втрат та 50945,04 грн. - 3 % річних.
Тобто, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також з врахуванням заяви про зміну підстав позову становить 2500322,38 грн., з яких 2354188,68 грн. - основний борг, 95188,66 грн. - інфляційні втрати та 50945,04 грн. - 3 % річних.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 06.11.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" (постачальник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" (покупець, позивач) укладено договір поставки №06-12-М, відповідно до пункту 1.1. якого за даним договором постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товари (електротехнічне та освітлювальне устаткування, апаратура, обладнання та матеріали) (далі - товар), в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно із платіжним дорученням №563 від 09.11.2020р. перерахував відповідачу 200000,00 грн. При цьому призначенням платежу відповідно до вказаного платіжного доручення є: "Виконання робіт на об?єкті "Нове будівництво огорожі аеродрому Старокостянтинів" згідно договору №06-11-П від 06.11.2020р., в т.ч. ПДВ - 20%".
Позивач стверджує, що між сторонами не укладався договір №06-11-П від 06.11.2020р., грошові кошти в сумі 200000,00 грн. перераховані відповідачу помилково, а тому на переконання позивача вказані грошові кошти набуті відповідачем без достатніх правових підстав та в силу статті 1212 Цивільного кодексу України повинні бути повернуті позивачу.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній договір №06-11-П від 06.11.2020р., а також відсутні будь які докази, які б могли підтвердити факт його укладення.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв?язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов?язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України, об?єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов?язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 та 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у таких постановах: від 10.09.2018р. у справі №638/11807/15-ц (касаційне провадження №61-1215св17), від 12.09.2018р. у справі №154/948/16 (касаційне провадження №61-4497ск18), від 12.12.2018р. у справі №205/3330/14-ц (касаційне провадження).
Як вбачається із матеріалів справи, договір №06-11-П від 06.11.2020р. між сторонами не укладався, доказів протилежного сторонами не надано, у зв?язку з чим грошові кошти в сумі 200000,00 грн. перераховані Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" та отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" безпідставно.
Отже, зважаючи на те, що під час розгляду даної справи судом не виявлено та не встановлено таких обставини, які б могли свідчити про те, що між Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" існують чи існували договірні відносини щодо виконання робіт на об?єкті "Нове будівництво огорожі аеродрому Старокостянтинів" згідно договору №06-11-П від 06.11.2020р.", тому суд дійшов висновку про те, що грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача згідно із платіжним дорученням №563 від 09.11.2020р. в силу статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснив оплати відповідно до таких платіжних доручень: №573 від 12.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №577 від 13.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №611 від 19.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №620 від 23.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №644 від 24.11.2020р. на суму 300000,00 грн., №648 від 30.11.2020р. на суму 200000,00 грн., №650 від 01.12.2020р. на суму 460000,00 грн., №10746 від 03.12.2020р. на суму 200000,00 грн., №10748 від 07.12.2020р. на суму 150000,00 грн., №10753 від 11.12.2020р. на суму 150000,00 грн., №10759 від 16.12.2020р. на суму 100000,00 грн., №10760 від 24.12.2020р. на суму 2500000,00 грн., №776 від 23.12.2020р. на суму 150000,00 грн., №942 від 11.02.2021р. на суму 150000,00 грн. та №1029 від 01.03.2021р. на суму 925000,00 грн.
Тобто, як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до умов договору поставки №06-12-М від 06.11.2020р. здійснив оплати на загальну суму 6085000,00 грн.
При цьому, позивач стверджує, що відповідач лише частково поставив йому товар на суму на суму 3930811,32 грн., посилаючись при цьому на видаткову накладну №4 від 11.12.2020р. на суму 3930811,32 грн.
Так, згідно із долученої позивачем до матеріалів справи видаткової накладної №4 від 11.12.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" поставило Приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж" товар на загальну суму 3930811,32 грн.
Тобто, як вбачається із поданих матеріалів, відповідач порушивши умови договору поставки, не поставив відповідачу товар на суму 2154188,68 грн. (6085000,00 грн. - 3930811,32 грн.). Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, відповідно до пунктів 2.3. та 3.6. договору, покупець проводить оплату товару на умовах попередньої оплати у розмірі 70% вартості, вказаної у рахунку та 30% на умовах відстрочення платежу протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Строк поставки товару складає 14 (чотирнадцять) робочих днів з моменту попередньої оплати покупцем згідно виставленого рахунку.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Статтею 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Відповідно до статті 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Згідно із статтею 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2354188,68 грн., з яких 200000,00 грн. - заборгованість, що виникла у зв?язку з безпідставним отримання грошових та 2154188,68 грн. - заборгованість, що виникла у зв?язку з не поставленням позивачу товару у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №06-12-М від 06.11.2020р., є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов??язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 зазначено, зокрема, що у разі прострочення виконання зобов?язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, який в силу частини 4 статті 236 ГПК України, є обов'язковим до застосування.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Перевіривши проведені та представлені позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивач невірно визначив момент з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов??язання щодо вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 200000,00 грн., що були помилково перераховані йому позивачем відповідно до платіжного доручення №563 від 09.11.2020р. на суму 200000,00 грн.
Так, із поданого розрахунку вбачається, що позивач на суму боргу 200000,00 грн. здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 28.11.2020р.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, претензія вих.№341/21 від 20.05.2021р. на загальну суму 2354188,68 грн. відповідачем отримана 03.06.2021р. При цьому, як вже зазначалося судом, позивач у вказаній претензії вимагає погасити заборгованість у строк до 7 (семи) робочих днів.
Враховуючи наведене, першим днем з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов?язання щодо вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 200000,00 грн., що були помилково перераховані йому позивачем відповідно до платіжного доручення №563 від 09.11.2020р. на суму 200000,00 грн., є 15.06.2021р.
Отже, із врахуванням вищезазначеного та в межах визначеного позивачем періоду нарахування судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 48673,15 грн. - 3% річних та 92065,11 грн. - інфляційних втрат.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 37737,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1623 від 05.07.2021р. на суму 37737,10 грн.
Враховуючи норми статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 37423,90 грн. судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коменергобуд" (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Гнатюка В. академіка, будинок 3, квартира 35, ідентифікаційний код 43685701) на користь Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 39, ідентифікаційний код 16403289) 2354188,68 грн. - основного боргу, 92065,11 грн. - інфляційних втрат, 48673,15 грн. - 3% річних та 37423,90 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 24.01.2022р.
Суддя Петрашко М.М.