1Справа № 335/406/22 1-кс/335/256/2022
19 січня 2022 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060000070 від 13.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, про арешт майна, -
Слідчий СВ відділу поліції № 1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, про арешт майна (відповідно до переліку, зазначеного в клопотанні), тимчасово вилученого 14.01.2022 року під час затримання ОСОБА_4 , підозрюваного за ч. 2 ст. 186 КК Україниу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060000070 від 13.01.2022 року.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що слідчим відділенням відділу поліції № 1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022082060000070, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В період часу з 01 год. 40 хв. до 01 годину 12 хвилин 14.01.2022 за адресою вул. Незалежної України 57, м. Запоріжжя складено протокол затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, в ході якого вилучено:
1) мобільний телефон Meizu m 5 NOTE в корпусі сірого кольору imeil: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 в корпусі сірого кольору;
2) мобільний телефон Meizu m 5 NOTE в корпусі сірого кольору, який належить ОСОБА_4 ;
3) зарядний пристрій «Motorolla», який належить ОСОБА_4 ;
4) навушники в чохлі, які належить ОСОБА_4 ;
5) куртка сірого кольору, яка належить ОСОБА_4 .
З метою забезпечення вимог КПК України в частині правового статусу тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з'ясування об'єктивної істини по справі, слідчий просить накласти арешт на вищевказані речові докази.
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що вилучені під час його затримання речі не стосуються кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування.
Вислухавши пояснення, учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Як вбачається зі змісту клопотання та долучених до нього документів, слідчим відділенням відділу поліції № 1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022082060000070, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до висунутої підозри, ОСОБА_4 маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, та реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , здійснив поштовх у спину потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого, ОСОБА_4 , відкрито викрав мобільний телефон «Meizu M3 note» в корпусі сірого кольору загальною вартістю 1000 грн, який належить потерпілому ОСОБА_7 .
В період часу з 01 год. 40 хв. до 01 годину 12 хвилин 14.01.2022 за адресою вул. Незалежної України 57, м. Запоріжжя складено протокол затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, в ході якого вилучено:
1) мобільний телефон Meizu m 5 NOTE в корпусі сірого кольору imeil: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 в корпусі сірого кольору;
2) мобільний телефон Meizu m 5 NOTE в корпусі сірого кольору, який належить ОСОБА_4 ;
3) зарядний пристрій «Motorolla», який належить ОСОБА_4 ;
4) навушники в чохлі, які належить ОСОБА_4 ;
5) куртка сірого кольору, яка належить ОСОБА_4 .
В своєму клопотанні про накладення арешту на майно слідчий зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення збереження речових доказів.
В той же час, клопотання слідчого не містить будь-яких посилань на докази, а матеріали провадження і самих доказів, на підтвердження того, що майно, вилучене під час проведення 07.04.2021 року обшуку, дійсно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Так, речовими доказами, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
В клопотанні міститься формальне посилання на те, що вилучені речі і документи містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, проте, конкретно не зазначено, яке саме доказове значення має вищевказане майно, з огляду на правову кваліфікацію правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР.
Тобто, клопотання слідчого, всупереч вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, не містить належного обґрунтування необхідності вказаного арешту.
При цьому, відповідно до вимог ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися зокрема під затримання.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Однак, всупереч, вимогам ч. 2 ст. 168 КПК України, така спеціальна процедуращодо вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку органом досудового розслідування не дотримана.
Всупереч наведеному, слідчим до клопотання не долучено мотивованої постанови про визнання вилучених речей речовими доказами, протокол огляду вилучених речей, в тому числі мобільного телефону, та відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що вказане майно використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР, відповідно до фабули кримінального правопорушення, докази такого матеріали клопотання не містять.
Крім того, для досягнення необхідної мети у кримінальному провадженні слідчий чи прокурор здійснюють копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Під час розгляду клопотання встановлено, що доступ до цих об'єктів власником під час затримання не обмежувався.
Водночас, станом на день розгляду такого клопотання, відсутні відомості про факт призначення комп'ютерно-технічної експертизи вилученого мобільного телефону.
Вбачається, що в обґрунтування клопотання слідчому слід було зазначити, які відомості вилучені речі містять саме щодо вказаних вище відносин між згадуваними суб'єктами відповідно до фабули кримінального правопорушення. Інакше, такі дії органу досудового розслідування виходять за межі кримінального провадження, у якому здійснено відповідні слідчі дії.
Таким чином, наявність одного лише посилання слідчого про відповідність вилученого майна критеріям речового доказу не може свідчити про його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Такі міри не є формальними та повинні бути належним чином обґрунтовані, а необхідність їх застосування - доведена суб'єктом звернення перед судом.
При вирішенні питання про арешт, слідчий суддя зобов'язаний виходити із засад розумності, співмірності та доведенні обставин поза розумним сумнівом.
Однак, слідчому судді не надано доказів на підтвердження необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна і справжню необхідність здійснення таких заходів, які обмежують право власності, досягнення завдань кримінального провадження.
З інших, наявних у розпорядженні слідчого судді, матеріалів також не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене майно.
Приймаючи до уваги вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060000070 від 13.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: ОСОБА_1