Справа № 274/314/22 Провадження № 2-о/0274/56/22
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
21.01.22 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявоюОСОБА_1
заінтересована особа:ОСОБА_2
провидачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 звернулась з заявою, у якій просить видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк шість місяців із заборонами щодо:
- перебування в місці проживання (перебування) її та її дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- наближення на 200 м до неї та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;
- наближення на 200 м до її місця роботи, а саме - до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- наближення до місця навчання її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а саме - до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5, яка розташована за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 18/8;
- ведення телефонних переговорів з нею або контактування через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб;
- особисто або через третіх осіб розшукування її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідування її та в будь-який спосіб спілкування з нею.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 тривалий час вчиняє насильство над ОСОБА_1 та її сім'єю, не зважає на заходи, вжиті поліцією, його поведінка стає більш агресивнішою та жорстокішою, є вірогідність продовження вчинення ним такого насильства.
ОСОБА_2 своєї позиції щодо заяви не повідомив.
Судом з'ясовано, що зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_5 є: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою у паспорті ОСОБА_1 , остання є власником 1/2 частки житлового будинку, розташованого за зазначено адресою, що підтверджується свідоцтвом від 24.11.2017 р., про право на спадщину за законом.
ОСОБА_5 є матір'ю дітей: ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , діти навчаються у Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 м. Бердичева Житомирської області (Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 18/8), що підтверджується свідоцтвами від 20.06.2009 р. та від 07.08.2012 р. про народження та двома довідками від 20.01.2022 р., виданими директором зазнаної школи.
З пояснень ОСОБА_1 випливає, що вона з дітьми через поведінку ОСОБА_2 тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_3 , але має намір проживати за адресою: АДРЕСА_1 .
З листа від 21.12.2021 р. начальника Бердичівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області О.Мельничука випливає, що протягом 2020 - 2021 рр. було зареєстровано такі заяви за зверненнями ОСОБА_1 , які внесені до журналу єдиного обліку за №№:
- № 15492 від 21.12.2020 р. про те, що ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , пошкодив паркан;
- № 15890 від 29.12.2020 р. про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 погрожує фізичною розправою;
- № 15955 від 31.12.2020 р. про те, що ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив фізичне та психологічне насильство відносно заявниці;
- № 199 від 06.01.2021 р. про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 вчинив фізичне та психологічне насильство відносно заявниці;
- № 5611 від 16.04.2021 р. про те, що ОСОБА_2 , зустрівши ОСОБА_1 на одній із вулиць м. Бердичева, вчинив з нею конфлікт, під час якого забрав її мобільний телефон;
- № НОМЕР_1 від 26.11.2021 р. про те, що ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , розбив скло в одному із вікон будинку;
- № 20460 від 29.11.2021 р. про прийняття мір до ОСОБА_2 , який упродовж останнього року вчиняє відносно ОСОБА_1 дії психологічного характеру, тобто домашнє насильство.
Свідок ОСОБА_7 , яке є матір'ю ОСОБА_1 , дала показання про те, що коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили з нею, буле все добре. Наприкінці 2020 р. вони пішли жити на у будинок по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 . Вона туди не ходила, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до неї не ходили. За словами дочки, ОСОБА_2 не пускав її до неї. Одного дня дочка прибігла у сльозах і каже "Врятуй мене, він мене побив". Те, що ОСОБА_2 бив дочку раніше, вона не знала, дочка приховувала. Дочка прибігла влітку. Дочка їй сказала, що " ОСОБА_8 більше не можу терпіти" і розповіла їй про своє життя, як вона жила з ОСОБА_2 , що останній бив дітей, знущався над дітьми. Вона забрала дочку до себе жити з речами. Старша дочка з чоловіком пішли забирати ОСОБА_1 , щоб закрити хату і вигнати ОСОБА_2 , останній зустрів їх з бензопилою, та тикав заведеною пилою до живота старшої дочки, яка була вагітною. ОСОБА_1 стала жити у неї. ОСОБА_2 став їх тероризувати, взломав двері, вставляв сірники у замок, почалися погрози, що взірве три дома - її та дочок, казав, що в нього є граната. Пішли постійні погрози від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Вона водила дочку на роботу і з роботи. Вона сама вже почала боятись ОСОБА_2 . Одного разу ОСОБА_2 зустрів їх з арматурою, кидався битися до них. Дитина кричала на всій вулиці про допомогу. В той день вони написали заяву до поліції. Всього вони написали сім заяв про поведінку ОСОБА_2 , але справи закривалися. Вони не знали, до кого звернутись за допомогою. ОСОБА_2 пише її дочці смс з погрозами, що якщо дочку з кимось побачить, то їх вб'є. 15 січня було день народження меншого онука, ОСОБА_2 знову почав писати смс, що прийде у гості та влаштує феєрверк.
Свідок ОСОБА_9 , яка є сестрою ОСОБА_1 , дала показання про те, що спочатку між її сестрою та ОСОБА_2 було все добре, потім ОСОБА_2 показав себе з некрасивого боку, почав бити її сестру, міг вдарити дитину. Вона бачила, як ОСОБА_2 бив дітей, це було при ній. Як сестру бив вона не бачила, це їй відомо з слів сестри. Вона неодноразово бачила, як ОСОБА_2 бив дітей, рази три-чотири. Як вона була вагітна, сестра дзвонила їй неодноразово і розповідала про образи ОСОБА_2 . За тиждень до пологів подзвонила сестра та сказала " ОСОБА_10 мене забери", вона запитала, що трапилося, на що сестра відповіла "Він прийшов і не випускає мене з хати". Вона з чоловіком приїхали, але двері ніхто не відчиняв. Вона дзвонила і у двері, і по телефону. Сестра довго не підходила, потім взяла телефон і сказала, що боялася. Сестра їм відкрила і її чоловік знайшов там за диваном ОСОБА_2 , який ховався. ОСОБА_2 взяв пилу і підставив до її живота зі словами "Я тобі вскрию брюхо, забирайся, я сам розберусь". Дитина сестри злякалася. Вона взяла дитину і винесла на двір, а ОСОБА_2 не відпускав сестру на двір. ЇЇ чоловік не міг вигнати ОСОБА_2 з хати. Визвали поліцію. Поліція вивела ОСОБА_2 з дому, вони закрили хату і забрали сестру до себе ночувати з дитиною. Чоловік її водив сестру на роботу з її мамою, і забирали Так само дітей сестри зі школи і до школи. ОСОБА_2 погрожував підірвати будинки гранатою, казав, що є гранати. Це він їй по телефону неодноразово казав. Сестрі ОСОБА_2 постійно погрожує, вона читала їхню переписку у вайбері: "Я всеодно не дам тобі спокійно жити", "Я тобі не дам ні з ким бути", також нецензурні слова використовував. ОСОБА_2 психічно неврівноважена людина.. Одного разу сестра йшла на роботу, а ОСОБА_2 з арматурою її (сестру) зустрічав, телефон вибив з рук і вкрав, до чоловіка її стрибав, бо той захищав сестру. Вона припускає, що ОСОБА_2 приймає наркотичні засоби. Також є враження, що ОСОБА_2 , крім того, постійно у стані алкогольного сп'яніння 15 січня на день народження її сина, а ОСОБА_2 знав, що її сестра буде в неї, ОСОБА_2 написав повідомлення, що через дві хвилини буде у них і влаштує "свято". Вони живуть у постійній напрузі.
Свідок ОСОБА_11 , який є чоловіком сестри ОСОБА_1 , дав показання про те, що ОСОБА_2 не дає спокою ОСОБА_1 , постійно погрожуючи, постійно шукаючи та виловлюючи. Дзвінки ОСОБА_2 постійно погрожуючі, погрози всілякі. Неодноразово після того, як ОСОБА_1 вигнала ОСОБА_2 , були випадки, що він приходив, щоб провести її на роботу, та забрати. Був випадок, що ОСОБА_2 кидався на ОСОБА_1 з арматурою. ОСОБА_2 неадекватна людина. Був випадок, коли ОСОБА_1 попросила забрати її з дітьми, бо ОСОБА_2 знущався. Він з дружиною приїхали, почали дзвонити, але ніхто не відкривав. Він через сусідів проліз через паркан. Почувши крики, він вирвав двері з сторони, відкрив вхідні двері, до будинку зайшла його дружина, вони побачили ОСОБА_1 . Діти були перелякані. ОСОБА_2 зі злості приставив до його дружини бензопилу та погрожував "вскрити", щоб не народився син. Вони викликали поліцію. Неодноразово ОСОБА_2 зустрічав ОСОБА_1 на вулиці, смикав та шарпав. Коли у його сина був день народження, ОСОБА_2 дзвонив, погрожував приїхати, кинути петарду. Одного разу ОСОБА_2 погрожував кинути у двір гранату. Постійно йдуть погрози від ОСОБА_2 по телефону або смс. Адекватна людина таке б не робила. Він ОСОБА_2 неодноразово бачив, наче як під дією якихось речовин наркотичних. ОСОБА_2 йому телефонував, казав, що він (свідок) з ОСОБА_1 має стосунки, погрожував за це. Зимою він зустрівся з ОСОБА_2 , в них була бійка, ОСОБА_2 як зазвичай погрожував.
Наведене свідчить про те, що з грудня 2020 р. ОСОБА_2 вчиняє щодо ОСОБА_1 та її дітей, з якими певний час спільно проживав однією сім'єю, домашнє насильство у формі психологічного та фізичного насильства у розумінні частини першої Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а відтак ОСОБА_2 у розумінні цієї ж норми є кривдником, ОСОБА_1 та її діти - особами, які постраждала від домашнього насильства (постраждалі особи).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
З вказаного випливає, що обмежувальний припис може бути видано стосовно кривдника, тобто особи, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
З урахуванням викладеного вище Суд вважає, що стосовно ОСОБА_2 може бути видано обмежувальний припис.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Надаючи оцінку встановленим раніше обставинам, Суд приходить до висновку, що існують ризики продовження ОСОБА_2 вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та її дітей, а відтак є підстави для видачі обмежувального припису.
Обираючи заході тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 або покладення на нього обов'язків, Суд виходить з такого.
Частиною другою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Враховуючи, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_1 та її дітей за місцем її проживання, поза розумним сумнівом ОСОБА_2 відомо або може бути відомо місце навчання її дітей, останнє є місцем частого відвідування, Суд вважає за необхідне заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше двохсот метрів до цих місць.
При цьому така заборона унеможливлює перебування ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 та її дітей.
Застосування ж такого заходу тимчасового обмеження прав кривдника як заборона перебування в місці проживання (перебування) з постраждалою особою, який просить застосувати ОСОБА_1 , наведеною вище нормою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" не передбачена (передбачена заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, однак, як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 та її діти спільно з ОСОБА_12 не проживають).
Суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимоги про застосування до ОСОБА_2 такої заборони як наближення на 200 м до неї та її неповнолітніх дітей, оскільки така заборона не передбачена викладеними вище положеннями частини другої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Також Суд не застосовує заборону ОСОБА_2 наближатися на відстань менше двохсот метрів до магазину "Європейський", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , як це просить ОСОБА_1 , посилаючись не те, що це є її місцем роботи, оскільки ОСОБА_1 не подала будь-яких доказів, що вона працює у вказаному магазині, при цьому з довідки від 20.01.2022 р. Бердичівського міського центру зайнятості випливає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітна з 10.10.2021 р.
Зважаючи, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_1 як шляхом безпосереднього спілкування, так і з застосуванням засобів зв'язку, Суд вважає за необхідне заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з ОСОБА_13 або контактувати з нею через інші засобі зв'язку особисто і через третіх осіб.
ОСОБА_1 не перебуває за власним бажанням у місці, невідомому ОСОБА_2 , а відтак стосовно останнього не може бути застосована заборона особисто і через третіх осіб розшукувати її , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, так як це не передбачено наведеною вище нормою частини другої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", якою передбачена така заборона лише у разі перебування за власним бажанням постраждалої особи у місці, невідомому кривднику.
Щодо строку застосування зазначених вище обмежень, Суд, зважаючи на тривалість домашнього насильства, яке вчиняв ОСОБА_2 , та характер цього насильства, а також характер застосованих обмежень, вважає, що цей строк має становити шість місяців.
Підсумовуючи викладене, Суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 258, 259, 263 - 265, 293, 350-5, 350-6 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Заяву ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 (за даними заяви), дані про РНОКПП на момент ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні) задовольнити частково.
2. Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким встановити строком на шість місяців такі заходи тимчасового обмеження його прав чи покладення на нього обов'язків:
- заборонити наближатися на відстань менше двохсот метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатися на відстань менше двохсот метрів до Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 м. Бердичева Житомирської області, яка розташована за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 18/8.
- заборонити вести телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засобі зв'язку особисто і через третіх осіб.
3. В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду .
Суддя В.В. Корбут