Номер провадження: 33/813/1072/21
Номер справи місцевого суду: 947/15657/21
Головуючий у першій інстанції Чванкін С.А.
Доповідач Погорєлова С. О.
15.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Дубрянської Н.О., адвоката Гармаш М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривні.
З вказаної постанови вбачається, що 02.05.2021 року о 11 годині 14 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Фонтанська дорога в м. Одеса, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Працівниками патрульної поліції було кваліфіковано дії ОСОБА_1 , як порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Не погоджуючись з постановою Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2021 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння проводився без участі свідків;
2)з боку працівників поліції було зроблено провокацію, щодо того, що ОСОБА_1 має право відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а потім дане право видали за адміністративне правопорушення;
3)водія не було відсторонено від керування транспортним засобом;
4)відеозапис, який міститься у матеріалах справи, не може бути належним доказом, оскільки всупереч «Інструкції із застосування фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото -і кінозйомки, відеозапису» не проводився безперервно;
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши адвоката Гармаш М.Ю., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №044338 від 02.05.2021 року з якого вбачається, що 02.05.2021 року об 11:14 год. в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, 14 а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. До протоколу додано відео з реєстратора, відео з нагрудної камери: 1059 (5). Також у протоколі ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом не згоден та просить направити протокол за місцем проживання;
-відеозаписи, які додані до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, 14 а. У зв'язку із тим, що у поліцейських виникла підозра, що ОСОБА_1 знаходиться у стані наркотичного сп'яніння, поліцейськими останньому було запропоновано проїхати до медичного закладу, однак ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що без дівчини він нікуди не поїде. За що поліцейськими і був складений протокол.
За для дотримання прав особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, повного та обґрунтованого розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції неодноразово був викликаний інспектор 2 роти 6 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенанта Воєвода І.Ю., який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Однак в судове засідання Воєвода І.Ю. не з'явився, про причини своєї невки суду не повідомив.
Крім того судом апеляційної інстанції також було витребувано записи (повні) з відео-реєстраторів, встановлених на патрульному автомобілі та у інспектора. Дослідивши надіслані записи з УПП в Одеській області ДПП, встановлено, що вони суттєво не відрізняються, від тих, що були приєднані до матеріалів справи і зводяться того, як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського проїхати до медичного закладу для встановлення наркотичного стану відмовляється.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2. 5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 02.05.2021 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено без залучення свідків, які в даному випадку повинні були бути обов'язково не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що після цих змін до КУпАП з 17.03.2021 року свідки проходження огляду водієм на стан сп'яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що з відеозаписів з нагрудного відеореєстратора 1059 (5), що міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 02.05.2021 року на вимогу поліцейського проїхати до медичного закладу з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився. Співробітник поліції роз'яснив ОСОБА_1 про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Особистих пояснень ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з нагрудного відеореєстратора поліцейського № 1059 (5), дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Посилання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі про те, що відеозапис, який було долучено до матеріалів справи, після витребування, не може бути належним доказом, оскільки всупереч «Інструкції із застосування фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото -і кінозйомки, відеозапису» не проводився безперервно, є слушними, однак такі посилання не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки відеозаписи, що містяться на диску та про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 044338 від 02.05.2021 року відносно ОСОБА_1 , достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, тим самим чинення проти ОСОБА_1 провокацій, апелянт не надає до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейських до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд зауважує на існування презумпції знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.
Правова основа презумпції знання законодавства це обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов'язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Довід апеляційної скарги про те, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення водія від керування та передачі керування транспортним засобом іншій уповноваженій особі, як це зазначено в ст. 266 КУпАП, на переконання суду не впливають на оцінку факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому наведені з цього приводу твердження до уваги не приймаються.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 247, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суддя, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова