Номер провадження: 33/813/1538/21
Номер справи місцевого суду: 946/7636/21
Головуючий у першій інстанції Смокіна Г.І.
Доповідач Погорєлова С. О.
15.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Дубрянської Н.О., адвоката Кучмій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 454 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України
Із вказаної постанови вбачається, що 12.09.2021 року о 00:27 годині в м. Ізмаїлі Одеської області по вул. Некрасова, 99 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21070 державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, невиразна мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Не погоджуючись з постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
-судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 тричі дихав в алкопристрій, а тому він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, крім того у нього ніяких ознак такого сп'яніння не було;
-відеозапис, який долучений до матеріалів справи не доводить обставину того що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, так як не відображає весь час фіксування процедури встановлення обставин та складання протоколу про адміністративне правопорушення;
-не було залучено свідків;
-протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями;
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, та винести нову, якою провадження у справі закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення
Заслухавши пояснення адвоката Кучмій В.В., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №077856 від 12.09.2021 року з якого вбачається, що 12.09.2021 року о 00:27 год. в Одеській області м. Ізмаїл по вул. Некрасова,99 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21070 державний номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, не виразна мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу , а також у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-відеозапис, події, яка сталася 12.09.2021 року та з якого вбачається, що ОСОБА_1 12.09.2021 року о 00:27 год. було зупинено працівниками поліції за те, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 зайняв дві поли для руху автомобілів. Під час спілкування з ОСОБА_1 у працівників поліції виникла підозра, що останній знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, оскільки мова його була не чітка, поводив себе досить агресивно, тобто його поведінка не відповідала обстановці, крім того було відчутно запах алкоголю з порожнини рота. Працівниками поліції водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 погодився. Поліцейськими ОСОБА_1 був наданий прилад Драгер, не виходячи із транспортного засобу водій почав в нього продувати. Оскільки водій міцно обома руками тримав Драгер та дув в нього, прилад не зміг показати результат. Після того, як поліцейські почали поясняти ОСОБА_1 , як це треба робити правильно(що не треба дихати собі у руку), він почав гніватися, однак правильно не виконав вимоги поліцейських, у зв'язку із чим отримати результат Драгеру було неможливо. ОСОБА_1 вийшов із свого транспортного засобу, кричав на поліцейських, що він продув Драгер, нехай той і показує результат. Потім сідав за кермо та намагався поїхати. Після чергового запропонування пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 відмовився, проїхати до медичного закладу також відмовився.
Отже посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 тричі дихав в алкопристрій, а тому він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, крім того у нього ніяких ознак такого сп'яніння не було, спростовується відеозаписом, який було долучено до матеріалів справи та досліджено судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджено спільним Наказом МВС України а Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться закладі охорони здоров'я.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 12.09.2021 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено без залучення свідків, які в даному випадку повинні були бути обов'язково не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що після цих змін до КУпАП з 17.03.2021 року свідки проходження огляду водієм на стан сп'яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що відеозаписом з портативного відеореєстратора ДМТ5:1305, 1534 та відеореєстратора Xiaomi Т3 6468, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_1 12.09.2021 року на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на пристрої Драгер та у медичному закладі відмовився, співробітник поліції роз'яснив ОСОБА_1 про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, особу сповіщено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи в суді, ОСОБА_1 від надання пояснень на місці події відмовився.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора ДМТ5:1305, 1534 та відеореєстратора Xiaomi Т3 6468, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Посилання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі про те, що відеозапис, який було долучено до матеріалів справи, не може бути належним доказом, оскільки всупереч «Інструкції із застосування фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото -і кінозйомки, відеозапису» не проводився безперервно, є слушними, однак такі посилання не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки відеозаписи, що містяться на диску та про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 077856 від 12.09.2021 року відносно ОСОБА_1 , достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейських до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова