12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 520/6077/21
адміністративне провадження № К/9901/47629/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року в справі №520/6077/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди,
28 грудня 2021 року через підсистему "Електронний суд" касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, у якому просив:
- стягнути матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного пунктом 9 частини п'ятої статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, за період із 01 липня 2015 року по 05 травня 2020 року у сумі 1 457 529,07 грн;
- стягнути матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: щомісячної надбавки за вислугу років, визначеної частиною сьомою статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, за період із 01 липня 2015 року по 05 травня 2020 року у сумі 378054,09 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням зазначеного та на виконання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Тобто, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У касаційній скарзі позивач вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наступних норм матеріального права, а саме, ст.ст. 22, 1166, 1175 ЦК України, ст.16, ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 8, 41, 56, 152 Конституції України, ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Разом з тим, скаржник просить відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду по справі № 320/1874/19.
Отже, доводи касаційної скарги в частині відсутності висновків Верховного Суду та необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є суперечливими, оскільки скаржником було самостійно зазначено про наявність висновків Верховного Суду щодо спірних питань.
Так, відповідно до п. 2 ч. 4 ст.328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Судом було встановлено, що в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року колегія суддів апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення посилалась на висновки Верховного Суду України, правові позиції якого викладені у постановах від 04 листопада 2015 року № 21-1461, від 30 березня 2016 року № 21-271а16, від 13 липня 2016 року № 21-1488а16, а на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №825/575/16, від 21 березня 2018 року №817/548/16, від 21 листопада 2018 року № 808/2163/17, від 16 січня 2019 року №804/217/17, від 27 лютого 2019 року №809/982/16, та №824/490/16 від 05 травня 2020 року, від 16.04.2019 у справі №318/2132/14-а та від 16.05.2019 у справі №820/2640/17.
Отже, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі № 320/1874/19 не були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Інших підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої і апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не було зазначено.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження судових рішень.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року в справі №520/6077/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяН.А. Данилевич