12 січня 2022 року
Київ
справа №640/27971/20
адміністративне провадження №К/990/870/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №640/27971/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, у якому просила:
стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з дати звільнення до дати ухвалення рішення у цій справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Стягнуто з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 вересня 2016 року по 28 липня 2021 року у розмірі 2519842 (два мільйони п'ятсот дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 80 копійок.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник, у касаційній скарзі не погоджуючись з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, вказує на помилкове застосування норм матеріального права, що виявились, у:
- "необґрунтованому посиланні на правовий висновок щодо застосування норми права, сформований у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17"; (аркуш 2 касаційної скарги)
- "неправильному тлумаченні закону, а саме статті 116 КЗпП України"; (аркуш 2 касаційної скарги)
- "застосуванні закону, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин за встановлених судами фактичних обставин справи, а саме застосування статті 117 КЗпП України" (аркуш 2 касаційної скарги).
Автор касаційної скарги вказує, що зазначені вище обґрунтування є підставою для відкриття касаційного провадження передбаченою пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах (аркуш 2 касаційної скарги).
Верховний Суд звертає увагу касатора, що для можливості відкриття касаційного провадження за вказаним пунктом обов'язковим є посилання на норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржник має чітко вказати у касаційній скарзі правовідносини у яких має бути сформований висновок Верховного Суду та норми права які не застосовані до цих правовідносин, або в чому полягає неправильне їх застосування та як на думку скаржника, має бути застосована норма права, з посиланням на чинне законодавство.
Повертаючи касаційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подану на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у цій справі, Верховний Суд в ухвалі від 24 грудня 2021 року роз'яснив, що:
- "недостатнім є посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 117 КЗпП України у разі, якщо відповідність за невиконання судового рішення покладено на іншу особу";
- "Верховним Судом уже неодноразово висловлено правову позицію щодо різних питань, що виникали у зв'язку зі стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із застосуванням приписів статті 117 КЗпП України".
Таким чином, враховуючи викладене скаржнику у касаційній скарзі необхідно навести об'єктивні мотиви щодо неправильного застосування судом положень статті 117 КЗпП України та необхідності формування висновку Верховного Суду щодо вказаної норми саме у правовідносинах, що склались у цій справі, викласти її у системному взаємозв'язку з обставинами вказаної справи, враховуючи індивідуальні ознаки, які характерні виключно для неї.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Отже, враховуючи наведене подана касаційна скарга Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №640/27971/20 не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Верховний Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог статті 330 КАС України постановляє ухвалу про залишення без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи, на внесені зміни до законодавства, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме подати касаційну скаргу у якій уточнити підстави касаційного оскарження судового рішення, відповідно до викладених в ухвалі вимог, що передбачені частиною четвертої статті 328 КАС України та навести належні обґрунтування вказаних підстав з урахуванням вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №640/27971/20 залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали.
Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України, в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
М.І. Смокович
О.Р. Радишевська
Судді Верховного Суду