10 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/6108/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивачка звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати дії протиправними щодо направлення податкової вимоги від 18.11.2020 року № Ф-26717-13 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні ПМУМЮ (м.Одеса) для примусового виконання та стягнути з відповідача 200 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.
Позивачка обґрунтовує позов тим, що 10.12.2020 року отримала вимогу від 18.11.2020 року № Ф-26717-13, відповідно до якої на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача існувала заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 6289,33 грн. Позивачка оскаржила податкову вимогу до ДПС України. Рішенням від 11.01.2021 року за № 340/6/99-00-06-02-01-06, скаргу залишено без задоволення. 22.01.2021 року сплатила єдиний соціальний внесок за період червень-грудень 2020 року у сумі 7517,18 грн, з урахуванням нарахованого боргу за податковою вимогою від 18.11.2020 року. № Ф-26717-13 в сумі 6289,33 грн. Однак, незважаючи на вказану обставину ГУ ДПС у Херсонській області, АРК Крим та м.Севастополі 17.03.2021 року направило податкову вимогу від 18.11.2020 року № Ф-26717-13 на примусове виконання до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні ПМУМЮ (м.Одеса). Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивачка звернулась до суду.
Ухвалою від 03.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 30.11.2021 року.
26.11.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві.
30.11.2021 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення з відзивом та підготовки відповіді на відзив.
Ухвалою від 30.11.2021 року відкладено розгляд справи на 22.12.2021 року.
22.12.2021 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою від 23.12.2021 року судом задоволено клопотання позивача та вирішено подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Херсонська ДПІ) з 04.06.2013 як фізична особа-підприємець.
Згідно даних інтегрованої картки зі сплати єдиного соціальному внеску, загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 станом на 31.10.2020 становила 6289,33 гривень.
На підставі цих даних податковим органом було сформовано вимогу від 18.11.2020 № Ф-26717-13 на суму 6289,33 гривень та надіслано на податкову адресу Позивачки: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-26717-13 позивачка подала скаргу до Державної податкової служби України про скасування вищезазначеної вимоги.
Державна податкова служба вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-26717-13 залишити без змін, а скаргу позивачки - без задоволення, про що свідчить рішення 11.01.2021 року № 340/6/99-00-06-02-01-06.
22.01.2021 року ОСОБА_1 сплатила єдиний соціальний внесок за період червень-грудень 2020 року у сумі 7517,18 грн., з урахуванням нарахованого боргу за податковою вимогою від 18.11.2020 року. № Ф-26717-13 в сумі 6289,33 грн., про що свідчить квитанція, як міститься в матеріалах справи та витяг з інтегрованої картки платника податків, що також не заперечується відповідачем у відзиві.
З матеріалів справи вбачається, що в березні 2021 року відповідач направив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-26717-13 на примусове виконання до суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні ПМУМЮ (м.Одеса), у зв'язку із чим 22.03.2021 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно та грошові кошти, що містяться на рахунках позивача.
Вирішуючи спір по суті , суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2664 - VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) - далі Закон № 2464).
Згідно частиною другою статті 1 Закону № 2464 вбачається, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Перелік платників єдиного внеску, на яких покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, визначений частиною першою статті 4 Закону № 2464.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790) (далі - Інструкція).
Інструкція врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464 та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають вимогу про її сплату протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Відповідно до п. 5 Розділу VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції, де передбачено наступне: протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред'являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред'являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред'явлення..
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Податковий орган протягом десяти робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред'являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Так, судом встановлено, що станом на 22.01.2021 року, згідно даних інтегрованої картки зі сплати єдиного соціальному внеску, заборгованість у сумі 6289,33 гривень відсутня.
Отже з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач в березні 2021 року не мав законних підстав для направлення податкової вимоги від 18.11.2020 року № Ф-2671713, так як станом на 22.01.2021 року борг у позивача по сплаті єдиного соціального внеску був відсутній, у зв'язку із чим такі дії відповідача суд вважає протиправними.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 200 грн., які позивач понесла у зв'язку із витратами по виконавчому провадженню, суд зазначає, що предметом дослідження в даній справі є правомірність дій ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, а саме, щодо направлення податкової вимоги від 18.11.2020 року № Ф-26717-13 на примусове виконання, отже суд не може надавати оцінку понесеним витратам, так як дані обставини не є предметом розгляду у даній справі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20000 грн., суд зазначає, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, або незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо: шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Отже, законодавець пов'язує підстави відповідальності за завдану моральну шкоду з наявністю чи відсутністю, у передбачених випадках, вини. Однак, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності відшкодування моральної шкоди можливе лише у випадку доведення наявності такої шкоди.
Згідно п. п. 1-3 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судова практика виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору".
За таких обставин основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.
На обґрунтування позовних вимог у цій частині позивач зазначає, що моральна шкода полягає у моральних переживання з приводу арешту коштів на рахунках, у зв'язку із чим позивач не мала інших коштів, ніж тих, що отримувала на соціальний рахунок на утримання дитини, що призвело лдо неналежного утримання малолітньої дитини. Стверджує про те, що протиправні дії відповідача завдали їй значних моральних страждань та приниження її гідності, а для відновлення прав їй довелось звернутись до суду. Враховуючи характер та обсяг заподіяної моральної шкоди, тривалості часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану здоров'я, тривалості часу усунення інших негативних наслідків та моральних страждань, а також наявності інших захворювань позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 20000 грн. Вказані доводи суд оцінює критично, оскільки позивачем не надано суду будь-яких відомостей на підтвердження того, що відповідачем допущено нешанобливе ставлення або вчинено інші дії, які б завдали їй моральної шкоди, у зв'язку із чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підялгають.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність своїх дій, щодо направлення податкової вимоги на примусове виконання, суд дійшов до висновку про обґрунтованість в цій частині позовних вимог, а отже і про часткове задоволення позову саме в зазначеній частині.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачкою сплачено судовий збір у сумі 908 грн. Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 454 грн..
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73022, м.Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73022, м.Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) щодо направлення податкової вимоги від 18.11.2020 року № Ф-26717-13 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні ПМУМЮ (м.Одеса) для примусового виконання - протиправними.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73022, м.Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 111060000