11 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/6951/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач), у якому просить:
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 пільгового періоду 05 років 03 місяці 22 дні та період мобілізації 10 місяців, викладене у листі від 01.07.2021;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 05 років 03 місяці 22 дні пільгового періоду та періоду мобілізації 10 місяців, в тому числі:
- період з 01.06.2014 по 30.06.2014 - 1 місяць;
- період з 01.07.2014 по 14.07.2014 року - 14 днів;
- період з 15.08.2014 по 15.09.2015 року - 1 рік 1 місяць;
- період з 06.06.2018 по 02.12.2018 року - облік у Центрі зайнятості, 6 міс;
- період з 12.10.2015 по 05.05.2016 року - облік у Центрі зайнятості, 8 місяців, у зв'язку з чим, здійснити перерахунок розміру пенсії.
Ухвалою від 12.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 11.03.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ В Херсонській області та отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як учасник АТО відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З відповіді пенсійного органу позивач встановив, що його стаж розраховано по 06.06.2020 в 26 років 10 місяців 03 дні та застосовано коефіцієнт 0,28633 відповідно до ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При розрахунку стажу відповідач не урахував періоди з 01.06.2014 по 30.06.2014 ; з 01.07.2014 по 14.07.2014 ; з 15.08.2014 по 15.09.2014 ; з 06.06.2018 по 02.12.2018 ; з 12.10.2015 по 05.05.2016 . Всього на думку позивача до його пільгового стажу не зараховано 05 років 03 місяці 22 дні.
06.12.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. За матеріалами пенсійної справи до страхового стажу позивача зараховано час проходження військової строкової служби з 18.05.1984 по 15.06.1986 (2 роки 28 днів), військова служба з 15.08.2014 по 15.09.2015 (1 рік 1 місяць 13 днів), з 01.06.2016 по 31.12.2016 (07 місяців), з 01.01.2017 по 04.05.2018 (1 рік 5 місяців), з 01.01.2019 по 03.12.2019 (1 рік). Згідно з нормами ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» час проходження військової служби зараховано в одинарному розмірі на загальних підставах. Позивач отримує пенсію на підставі ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому не має права на пільгове зарахування періоду у часті в АТО. Втім, за умови переходу позивача на пенсію за вислугою років він матиме право на зарахування цього періоду в пільговому розмірі. Стосовно періоду перебування позивача на обліку в Центрі зайнятості населення, то відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача враховано період перебування на обліку в Центрі зайнятості з 06.06.2018 по 02.12.20218 . У базі даних реєстру застрахованих осіб відсутня інформація щодо позивача за 2015 рік, а тому зарахувати до страхового стажу період з 12.10.2015 по 05.05.2016 у не можливо.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
ОСОБА_1 з 11.03.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену як учаснику АТО згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 03 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,26833.
До страхового стажу, серед іншого, зараховано період проходження військової строкової служби, а також військова служба, але не в подвійному розмірі.
При розрахунку стажу відповідач не урахував періоди:
- з 01.06.2014 по 30.06.2014 - надання послуг за цивільно-правовим договором;
- з 01.07.2014 по 14.07.2014 - надання послуг за цивільно-правовим договором;
- з 15.08.2014 по 15.09.2014 ;
- з 12.10.2015 по 05.05.2016 - облік в Центрі зайнятості;
- з 06.06.2018 по 02.12.2018 - облік в Центрі зайнятості.
На звернення позивача щодо розрахунку страхового стажу, відповідач листом №4263-3659/К-02/8-2100/21 від 01.07.2021 повідомив, що до страхового стажу позивача зараховано час проходження військової строкової служби з 18.05.1984 по 15.06.1986 (2 роки 28 днів), військова служба з 15.08.2014 по 15.09.2015 (1 рік 1 місяць 13 днів), з 01.06.2016 по 31.12.2016 (07 місяців), з 01.01.2017 по 04.05.2018 (1 рік 5 місяців), з 01.01.2019 по 03.12.2019 (1 рік) та період перебування на обліку в Центрі зайнятості з 06.06.2018 по 02.12.2018 .
Також відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду участі у АТО в пільговому розмірі.
Стосовно зарахування до страхового стажу періодів з 01.06.2014 по 30.06.2014 ; з 01.07.2014 по 14.07.2014 ; з 15.08.2014 по 15.09.2014; з 12.10.2015 по 05.05.2016 та з 06.06.2018 по 02.12.2018 , то суд ураховує наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
До позовної заяви позивач додав копії 1,2,3,4,6,8,9,10,11,12,13 сторінок трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.11.2011 року.
Дослідивши записи трудової книжки позивача за період з 01.06.2014 по 02.12.2018 суд встановив:
- під номером 9 від 12.10.2015 міститься запис про початок виплати допомоги по безробіттю згідно п.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на підставі наказу НТ151012 від 12.10.2015;
- під номером 10 від 05.05.2016 міститься запис про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на підставі наказу НТ160506 від 06.05.2016 ;
- під номером 11 від 06.06.2018 міститься запис про початок виплати допомоги по безробіттю згідно п.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на підставі наказу НТ180606 від 06.06.2018 ;
- під номером 12 від 02.12.2019 міститься запис про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на підставі наказу НТ181210 від 10.12.2018 .
При цьому період з 06.06.2018 по 02.12.2019 відповідач самостійно зарахував до страхового стажу позивача, а період з 12.10.2015 по 05.05.2016 не враховано через відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб.
Втім, суд звертає увагу, що основним документом для підтвердження наявності трудового стажу є не дані реєстру застрахованих осіб, а дані трудової книжки, які в даному випадку не мають дефектів.
Також, суд відмічає, що оскільки обов'язок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України покладено на страхувальника, яким у даному випадку є Херсонський міський центр зайнятості. Відтак, унаслідок невиконання центром зайнятості свого обов'язку, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час перебування на обліку, що порушує права позивача та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 26.03.2020 у справі №299/3616/16-а.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що пенсійний орган у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку Херсонського міського центру зайнятості стосовно несплати страхових внесків за спірний період, що свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов'язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку страхувальника.
Отже позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем належної пенсії.
Таким чином, відповідач безпідставно не включив до страхового стажу період з 12.10.2015 по 05.05.2016 .
Даних щодо наявності у позивача трудового стажу в період з 01.06.2014 по 12.10.2015 суд з трудової книжки не встановив.
Надані позивачем договори цивільно-правового характеру не містять даних про утримання з позивача податків, зборів та обов'язкових платежів, зокрема про утримання з цих доходів внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у складі ЄСВ), а тому без надання цих доказів вони не можуть бути включені до страхового стажу.
Стосовно включення до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби у пільговому розрахунку, суд відмічає наступне.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу надано статус учасника бойових дій відповідно до п.19 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.11.2015 року.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Пунктом 2.3 розділу 2 наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014р. "Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року № 1294/2607, передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 по справі № 348/347/17, від 16 червня 2020 року у справі № 185/7049/16-а.
З матеріалів пенсійної справи позивача суд встановив:
- на підставі довідки ВЧ А2102 МО України №24/32 від 17.08.2015 позивач з 07.05.2015 по 15.08.2015 безпосередньо брав участь в проведенні антитерористичної операції
- на підставі довідки ВЧ А2102 МО України №1696 від 26.12.2016 позивач з 02.06.2016 по дату видачі довідки безпосередньо брав участь в проведенні антитерористичної операції;
- на підставі довідки ВЧ А0209 МО України №412 від 06.04.2018 позивач з 02.06.2017 по дату видачі довідки безпосередньо бере участь в проведенні антитерористичної операції;
- на підставі довідки ВЧ А0209 МО України №2073 від 02.12.2019 позивач з 02.06.2016 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в проведенні антитерористичної операції, а відтак періоди з 07.05.2015 по 15.08.2015 та з 02.06.2016 по 30.04.2018 зараховуються до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
З огляду на викладене відповідач протиправно не розрахував страховий стаж позивача за періоди з 07.05.2015 року по 15.08.2015 року та з 02.06.2016 року по 30.04.2018 року на пільгових умовах, що призвело до неналежного розрахунку страхового стажу позивача.
Стосовно вимоги про покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області обов'язку зарахувати до страхового стажу певні періоди, в тому числі в пільговому розрахунку, то суд ураховує позицію Верховного Суду викладену в постанові від 10.06.2020 року в справі №347/576/18, згідно з якою встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення або про перерахунок пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення або перерахунку підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок) пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
З урахуванням викладеного суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача буде:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в перерахунку страхового стажу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 07.05.2015 по 15.08.2015 та з 02.06.2016 по 30.04.2018 на пільгових умовах в розрахунку один місяць служби за три місяці та зарахувати до страхового стажу на загальних підставах період з 12.10.2015 по 05.05.2016 .
Решта доводів сторін на правильність висновків суду не впливають.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З урахуванням викладеного вище позовні вимоги належить задовольнити частково.
Розподіл судових витрат судом не проводиться, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", а інші витрати у зв'язку із розглядом справи не понесені.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в перерахунку страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з урахуванням висновків суду та зарахувати до страхового стажу періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції з 07.05.2015 по 15.08.2015 та з 02.06.2016 по 30.04.2018 на пільгових умовах в розрахунку один місяць служби за три місяці, та зарахувати до страхового стажу на загальних підставах період перебування на обліку в Херсонському міському центрі зайнятості з 12.10.2015 по 05.05.2016 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 112010200