10 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/8562/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Шальєвої В.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні будівельні машини» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 р. (суддя Врона О.В.) в справі № 160/8562/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні будівельні машини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні будівельні машини» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.04.2021 р. № 2218 комісії ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; зобов'язання виключити ТОВ «Гідравлічні будівельні машини» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; стягнення судових витрат в розмірі 15 221 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення від 15.04.2021 р. № 2218 комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність ТОВ «Гідравлічні будівельні машини» критеріям ризиковості платника податку; зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ «Гідравлічні будівельні машини» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Гідравлічні будівельні машини» понесені позивачем судові витрати в сумі 4 540,00 грн.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що відсутність доказів на підтвердження витраченого адвокатом часу на надання послуг з визначенням переліку наданих послуг вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, адже позивачем підтверджено склад правничої допомоги, фактичне надання такої допомоги, так й розмір понесених витрат. Зазначає про неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду зі спірного питання.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вказав, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи, а адвокатом в поданих документах має бути відображений фактичний час, витрачений на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.
Врахувавши не надання жодного належним чином складеного документа на підтвердження витраченого адвокатом часу на надання послуг з визначенням переліку наданих послуг та витраченого часу на надання таких послуг, а також, що платіжне доручення про сплату 10 000 грн. за правничу допомогу не містить посилання на адміністративну справу, в межах якої сплачені ці кошти, застосувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18, суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, викладений в рішенні, про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 15 221 грн.
До позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги від 07.05.2021 р. № 75/21/2 з адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Легалітас», рахунок на оплату № 37 від 07.05.2021 р., виставлений адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Легалітас» на адресу ТОВ «Торгівельна група «Укртехснаб» на суму 10 000 грн., платіжне доручення № 1523 від 07.05.2021 р. на суму 10 000 грн. про оплату ТОВ «ГБМ» на користь ЮК «Легалітас» АО, в якому зазначено призначення платежу «Оплата за правничу допомогу згідно рахунку на оплату № 36 від 07 травня 2021 р. Без ПДВ», копію ордеру на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 75-80).
Спірним під час апеляційного перегляду справи є виключно питання обґрунтованості стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 КАС).
За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 та постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України встановлені вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.
Судом враховується, що позивачем не надано жодного належним чином складеного документу на підтвердження витраченого адвокатом часу, що вказує на необґрунтованість обсягу наданих адвокатом послуг.
Крім того, суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи рахунок на оплату № 37 від 07.05.2021 р. стосується іншої особи, позаяк виставлений адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Легалітас» на адресу ТОВ «Торгівельна група «Укртехснаб», а не ТОВ «Гідравлічні будівельні машини».
Відтак, судом першої інстанції правильно зазначено, що оскільки позивачем суду не надано жодного належним чином складеного документа на підтвердження витраченого адвокатом часу на надання послуг з визначенням переліку наданих послуг та витраченого часу на надання таких послуг, а платіжне доручення про сплату 10 000 грн. за правничу допомогу не містить посилання на адміністративну справу, в межах якої сплачені ці кошти, тому відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.
Суд зазначає, що подані позивачем документи в сукупності не містять обґрунтованої та об'єктивної суми витрат на правову допомогу як такі, що неминуче мали бути вчинені адвокатом для відновлення прав клієнта.
Тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні будівельні машини» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 р. в справі № 160/8562/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 р. в справі № 160/8562/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні будівельні машини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10.01.2022 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 10.01.2022 р.
Головуючий - суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко