10 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/6742/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Шальєвої В.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/6742/20 за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на медичну допомогу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - ФСС) про визнання протиправною бездіяльності щодо порушення його прав на соціальний захист, що включає право по зобов'язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на діагностику для надання цілеспрямованої та ефективної медичної допомоги; зобов'язання «відшкодувати збитки на страхові витрати на ефективну медичну допомогу, що спрямована на складаються із профілактики, діагностики, лікування та реабілітації»; визнання протиправною бездіяльності, яка порушує права на соціальний захист, що включає право по зобов'язання забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на медичну допомогу, в тому числі витрати на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість; зобов'язання відшкодовувати збитки на страхові витрати, на ефективну медичну допомогу, на придбання ліків на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість; стягнення коштів в сумі 1 045,67 грн. на медичну допомогу на підставі виданої лікуючим лікарем-невропатологом довідки про призначення ліків та рахунків про вартість придбаних ліків; стягнення коштів на моральне відшкодування в сумі 4 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає про неврахування судом першої інстанції, що довідкою МСЕК від 02.11.2017 р. визначено, що він потребує медичної та соціальної допомоги, в тому числі лікування медикаментозно за наслідками травм в ортопеда та невропатолога. Оскільки довідкою лікаря - невропатолога та рахунками про вартість ліків доведено призначення та придбання позивачем таких ліків, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування витрат.
Вважає, що надання довідки ЛКК, яку вимагає відповідач, не передбачено чинним законодавством, а судом першої інстанції безпідставно надано перевагу підзаконному нормативно-правовому акту перед законом у цьому питанні.
Термін «медична допомога» включає в себе діяльність, зокрема, з діагностики, тому ФСС зобов'язаний забезпечити фінансування та виплачувати страхові виплати, в тому числі й на оплату вартості діагностики.
Стосовно відшкодування збитків в розмірі 1 045,67 грн. позивач вказує, що ці збитки є витратами на придбання ліків, тому вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність розміру збитків.
Зазначає, що в майбутньому він вимушений буде нести витрати на придбання ліків, отримувати вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, тому відповідач має відшкодувати такі збитки на підставі наданих ним довідок лікарів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своєї правової позиції та відсутності у нього обов'язку з відшкодування позивачу витрат.
Вказує, що ним в позовній заяві приведено розрахунок моральної шкоди, тому висновок суду першої інстанції з цього питання є необґрунтованим. При цьому звертає увагу, що право на відшкодування моральної шкоди передбачено нормами Цивільного кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області з 19.07.2001 року як потерпілий від нещасних випадків на виробництві.
Позивачу призначені та систематично сплачуються страхові виплати, фінансуються витрати на медичну та соціальну допомогу.
Згідно з висновком МСЕК від 02.11.2017 позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві сукупно: 20% за наслідками виробничої травми 1997 року та 10% за наслідками виробничої травми 1995 року, безстроково. Позивачу визначено потребу у медикаментозному лікуванні у ортопеда та невропатолога.
03 березня 2020 року з метою діагностування та лікування за прямими наслідками його виробничих травм лікуючий лікар невропатолог для надання цілеспрямованої та ефективної медичної допомоги надав позивачу направлення в діагностичний центр на комп'ютерну томографію, щоб оцінити точну локалізацію травмування, ступінь ураження та залученість оточуючих тканин.
05.03.2020 року позивач звернувся із заявою до управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області, в якій просив для його діагностування знайти безкоштовну комп'ютерну томографію або надати останньому 700 грн. на фінансування діагностики для надання останньому цілеспрямованої та ефективної медичної допомоги.
Листом від 12.03.2020 року № 01/П-12-ЗПІ/10 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що оскільки рішенням МСЕК позивачу встановлена потреба в медикаментозному лікуванні, але не визначено потребу в діагностичному обстеженні, то відсутні правові підстави для проведення обстеження КТ за кошти Фонду. Для можливості отримувати інші види допомоги (у тому числі обстеження) за рахунок коштів Фонду за прямими наслідками страхового випадку позивач має право звернутись до МСЕК для розгляду питання встановлення потреби в такій допомозі.
27.04.2020 року позивач звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою щодо фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу в сумі 1 045,67 грн. на підставі виданої лікарем- невропатологом довідки та рахунків про вартість призначених йому лік.
Листом від 29.04.2020 року за №31.1-06/2700 «Про повернення документів на доопрацювання» Дніпровське відділення повернуло позивачу оригінал довідки лікуючого лікаря КДВ КНП МКЛ №6 ДМР від 12.03.2020 та оригінал трьох фіскальних чеків на доопрацювання, зазначивши про відсутність рішення ЛКК на певний період лікування згідно з фіскальними чеками від 03.03.2020. 05.03.2020 та 12.03.2020, а довідка, видана позивачу лікуючим лікарем КДВ КНП МКЛ №6 ДМР 12.03.2020, не є підставою для фінансування витрат на лікування.
07.05.2020 року позивач звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про врегулювання спору, в якій просив профінансувати йому витрати на медичну та соціальну допомогу в розмірі 700 грн. на діагностування відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначена довідкою медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017. При цьому позивач зазначив, що раніше, в 2008 році, Фонд фінансував йому витрати на медичну та соціальну допомогу в частині діагностування на комп'ютерному томографі за аналогічною довідкою медико-соціальної експертної комісії.
Листом від 19.05.2020 року за №04.1-04/2844 «Щодо розгляду заяви про врегулювання спору» Управління повідомило позивачу про те, що лише після надання останнім до Дніпровського відділення заяви та всіх необхідних документів, у тому числі рішення ЛКК, буде проведене відшкодування коштів за самостійно придбані лікарські засоби, які були використані під час амбулаторного лікування у березні 2020 року.
Встановивши, що в наданому до робочих органів виконавчої дирекції Фонду позивачем висновку МСЕК відсутні висновки про потребу потерпілого ОСОБА_1 в обстеженні на комп'ютерному томографі, а іншого висновку МСЕК про призначення позивачу іншої медичної та соціальної допомоги, з урахуванням того, що довідка лікаря не є підставою для фінансування витрат позивача на лікарські засоби за рахунок Фонду, суд першої інстанції вважав, що у відповідача відсутні правові підстави для фінансування додаткових витрат позивача, а саме коштів у сумі 1 045,67 грн.
Також судом першої інстанції зазначено, що робочим органом виконавчої дирекції Фонду в листах від 12.03.2020, 29.04.2020, 19.05.2020 за №01/П-12-ЗПІ/10, №31.1-06/2700 та 04.1-04/2844 на звернення позивача не відмовлялось позивачу у здійсненні витрат, а роз'яснино, за якими обставинами він може отримати додаткове фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу за рахунок коштів Фонду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування збитків, адже позивачем не конкретизоване та не зазначено, в якому саме розмірі відповідач причинив йому збитки та якими своїми протиправними діями або бездіяльністю; не вказує яка саме норма закону порушена відповідачем, що спричинило йому збитки.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що оскільки позивачем у позовній заяві не наведено точного розрахунку та жодного обґрунтування суми моральної шкоди, а також не надано будь-яких доказів, які б беззаперечно підтверджували факт завдання такої шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області коштів на моральне відшкодування в сумі 4 000 грн.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.07.2001 р. перебуває на обліку в управлінні виконавчої дирекції ФСС в Дніпропетровській області як особа, що постраждала внаслідок нещасних випадків на виробництві.
Згідно з довідкою МСЕК від 02.11.2017 р. позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві сукупно: 20% за наслідками виробничої травми 1997 року та 10% за наслідками виробничої травми 1995 року, безстроково. Довідка містить відомості, що ОСОБА_1 потребує медичної та соціальної допомоги, в тому числі лікування медикаментозно за наслідками травм в ортопеда та невропатолога.
Лікарем-невропатологом позивачу 03.03.2020 р. видано направлення для проходження комп'ютерної томографії в діагностичному центрі з метою оцінки точної локалізації травмування, ступені ураження та залученості оточуючих тканин.
Позивач 05.03.2020 р. звернувся до відповідача із заявою про пошук безкоштовної комп'ютерної томографії або надання суми в розмірі 700 грн. на фінансування діагностики.
Листом від 12.03.2020 р. № 01/П-12-ЗПІ/10 відповідач повідомив позивача, що оскільки рішенням МСЕК позивачу встановлена потреба в медикаментозному лікуванні, але не визначено потребу в діагностичному обстеженні, то відсутні правові підстави для проведення обстеження КТ за кошти Фонду. Для можливості отримувати інші види допомоги (у тому числі обстеження) за рахунок коштів Фонду за прямими наслідками страхового випадку позивач має право звернутись до МСЕК для розгляду питання встановлення потреби в такій допомозі.
Позивач 27.04.2020 р. звернувся до відповідача з питання здійснення фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу в сумі 1 045,67 грн. на підставі виданої лікарем-невропатологом довідки та рахунків про вартість призначених йому лік.
Листом від 29.04.2020 р. №31.1-06/2700 «Про повернення документів на доопрацювання» Дніпровським відділенням повернуто позивачу оригінал довідки КДВ КНП МКЛ №6 ДМР від 12.03.2020 р. та оригінал трьох фіскальних чеків на доопрацювання та зазначиено про відсутність рішення ЛКК на певний період лікування згідно з фіскальними чеками від 03.03.2020 р., 05.03.2020 р. та 12.03.2020 р., а також про те, що довідка лікаря не є підставою для фінансування витрат на лікування.
Позивач 07.05.2020 р. звернувся до відповідача із заявою про врегулювання спору, в якій просив профінансувати йому витрати на медичну та соціальну допомогу в розмірі 700 грн. на діагностування відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначена довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017 р.
Листом від 19.05.2020 р. №04.1-04/2844 «Щодо розгляду заяви про врегулювання спору» відповідачем роз'яснено позивачу про те, що лише після надання останнім до Дніпровського відділення заяви та всіх необхідних документів, у тому числі рішення ЛКК, буде проведене відшкодування коштів за самостійно придбані лікарські засоби, які були використані під час амбулаторного лікування у березні 2020 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), пунктом 2 частини першої статті 16 якого встановлено, що застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Страховими виплатами у розумінні частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
За змістом частини третьої статті 36 Закону № 1105-XIV підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Частиною третьою статті 42 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.
Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 р. № 18, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2010 р. за № 489/17784, (далі - Положення № 18), яке визначає механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - потерпілі), їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду), управліннями виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннями виконавчої дирекції Фонду у районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду).
Пунктом 2 розділу ІІ «Забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення» передбачено, для взяття на облік потерпілий (законний представник потерпілого) повинен подати до робочих органів виконавчої дирекції Фонду такі документи:
а) заяву;
б) копію висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про потребу у забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного призначення;
в) копію індивідуальної програми реабілітації, затверджену МСЕК (у разі наявності);
г) перелік необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначений лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я (поновлюється під час кожного призначення ліків, але не рідше одного разу на рік);
ґ) виписку з медичної карти амбулаторного хворого (поновлюється щороку).
У разі звернення законного представника потерпілого він повинен мати при собі разом із зазначеними документами документ, що підтверджує його особу, та засвідчену в установленому порядку довіреність від потерпілого або інші документи, визначені чинним законодавством.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду перевіряється комплектність документів, поданих потерпілим (законним представником потерпілого).
За змістом пункту 3 розділу ІІ цього Положення робочі органи виконавчої дирекції Фонду реєструють заяви потерпілих у журналі реєстрації заяв (додаток 1) та вносять усі необхідні дані до реєстру потерпілих.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Положення № 18 підставою для фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення є висновок МСЕК про потребу потерпілого у такій допомозі.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення № 18 фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Положення № 18 фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі амбулаторно-поліклінічного лікування здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до чинного законодавства шляхом відшкодування витрат аптечним закладам (постачальникам, виробникам) згідно з укладеними договорами.
Рішення про фінансування витрат на забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення приймається протягом трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації.
Пунктом 7 цього Положення встановлено, що у разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.
Таким чином, нормативно-правовим актом виконавчої дирекції ФСС, який регулює механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення виконавчою дирекцією ФСС, чітко визначено процедуру компенсації застрахованій особі вартості самостійно придбаних лікарських засобів, а також витрат на надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (в цьому випадку - витрат на проведення комп'ютерної томографії), яка передбачає подання до органу ФСС, зокрема, висновку ЛКК закладу охорони здоров'я про необхідність в отриманні такої медичної допомоги.
В цьому випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, саме позивачем не дотримана приведена вище процедура, при зверненні до відповідача не надано висновку ЛКК про необхідність у призначенні ліків, придбаних позивачем, та у проведенні дослідження за допомогою КТ.
Враховуючи не надання висновку ЛКК, відповідачем не приймалось рішення про відмову позивачу у компенсації понесених витрат, а також у фінансуванні КТ, а повернуто документи та роз'яснена необхідність надання висновку ЛКК.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність в контексті спірних правовідносин протиправної бездіяльності відповідача у питанні фінансування страхових витрат на медичну допомогу, в тому числі витрат на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, а також фінансування проведення КТ.
Зважаючи на не надання позивачем відповідачу висновку ЛКК стосовно необхідності призначення відповідних ліків та обстеження за допомогою КТ, суд також визнає необґрунтованими вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити фінансування таких витрат.
Доводи апелянта стосовно того, що довідкою МСЕК від 02.11.2017 р. визначено, що він потребує медичної та соціальної допомоги, в тому числі лікування медикаментозно за наслідками травм в ортопеда та невропатолога, а довідкою лікаря - невропатолога та рахунками про вартість ліків доведено призначення та придбання позивачем таких ліків, що вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування витрат, спростовані приведеними вище висновками суду, що за відсутності висновку ЛКК відповідач не мав підстав для відшкодування або фінансування таких витрат позивача.
Посилання на те, що надання довідки ЛКК, яку вимагає відповідач, не передбачено чинним законодавством, а судом першої інстанції безпідставно надано перевагу підзаконному нормативно-правовому акту перед законом у цьому питанні, а також, що постанова № 18 не відповідає абз. 6 ч. 3 ст. 42 Закону № 1105-ХІІ, також є необґрунтованими.
У спростування цих доводів суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Закону № 1105-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Пунктом 7 частини першої статті 7 Закону № 1105-ХІІ передбачено, що серед іншого, до повноважень правління Фонду соціального страхування належить прийняття нормативно-правових актів та документів, що регламентують діяльність Фонду з виконання його статутних завдань.
Таким чином, Положення № 18 прийнято саме на виконання Закону № 1105-ХІІ, у межах повноважень ФСС, та є нормативно-правовим актом, який регламентує механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - потерпілі), їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.
При цьому Положення № 18 не суперечить Закону № 1105-ХІІ, а визначає відповідну процедуру, яка законом не встановлена.
Враховуючи відсутність протиправної бездіяльності у спірному питані, також є необґрунтованими вимоги про зобов'язання відповідача відшкодовувати збитки на страхові витрати, на ефективну медичну допомогу, на придбання ліків на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість; стягнення коштів в сумі 1 045,67 грн. на медичну допомогу на підставі виданої лікуючим лікарем невропатологом довідки про призначення ліків та рахунків про вартість придбаних ліків, стягнення коштів на моральне відшкодування в сумі 4 000 грн.
Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція з питання відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, в постанові від 10.04.2019 р. в справі № 464/3789/17 Верховним Судом зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
При цьому у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.
Суд вважає за необхідне у спростування доводів позивача про покладання судом першої інстанції на нього обов'язку доказування зазначити, що обов'язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, встановлений частиною другою статті 77 КАС України, не є абсолютним, адже в силу частини першої цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У випадку заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди саме позивач має зазначити та довести, в чому саме полягає моральна шкода, характер завданої шкоди, її прояви. Саме позивач має у своєму розпорядження необхідні докази завдання такої шкоди та обґрунтування розміру шкоди.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.11.2019 р. в справі № 818/1430/17, в постанові від 14.05.2020 р. в справі №822/231/16.
В цьому випадку позивачем не надано достатніх доказів заподіяння йому душевних страждань невиплатою відповідних сум, а завдана моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/6742/20 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/6742/20 за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на медичну допомогу та моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10.01.2022 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 10.01.2022 р.
Головуючий - суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко