10 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/12112/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Шальєвої В.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 р. (суддя Букіна Л.Є.) в справі № 160/12112/21 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - військовий інститут, Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ») про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 25.08.2015 року по 30.06.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 25.08.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, в період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року -березень 2018 року; зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 25.08.2015 року по 30.06.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 25.08.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, в період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року - березень 2018 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут"», яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.08.2015 року по 28.02.2019 року; зобов'язано Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.08.2015 року по 28.02.2019 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до дискреційних повноважень відповідача.
Судом першої інстанції не враховані підстави звернення до суду - відмова відповідача провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 25.08.2015 р. по 30.06.2020 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 р. та березень 2018 р.
Індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу не виплачувалась.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 25.08.2015 року по 30.06.2020 року проходив військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
За результатами звернення позивача листом відповідача від 02.06.2021 року його повідомлено, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по серпень 2018 року не проводилися.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, а відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача, то позивач має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 28.02.2019 року, а тому не здійснивши її виплату у цей період, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Встановивши, що відповідачем на момент розгляду цієї справи не здійснено будь-якого розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, в тому числі і встановлення базового місяця для її здійснення, суд першої інстанції вказав, що відсутні підстави вважати, що відбулося порушення прав позивача щодо застосування відповідачем базового місяця, про який просить позивач.
Судом першої інстанції зазначено, що саме в процесі виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Оскільки виплату та розрахунок індексації відповідачем проведено не було, тобто право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для висновку, що має місце порушення прав позивача, пов'язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації за період з 03.12.2016 року по 28.02.2019 року, що й стало підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року, оскільки відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року по червень 2020 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року немає.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.08.2015 р. по 30.06.2020 р. проходив військову службу у Військовому інституті танкових військ НТУ «ХПІ».
Наказом № 136 від 30.06.2020 р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військового інституту.
Позивач 14.05.2021 р. звернувся до відповідача з питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Листом військового інституту від 02.06.2021 р. № 1170 повідомлено позивача, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по серпень 2018 року не проводилися.
Також судом встановлено, що в період з 03.12.2016 р. по 28.02.2019 р. позивачу не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності підстав для застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця - січень 2008 року (до грошового забезпечення за період з 25.08.2015 р. по 28.02.2018 р.) та березень 2018 р. (до грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р.).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом статті 4 Закону № 1282-XII в чинній редакції індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р. (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці; проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто індексація грошового забезпечення у випадках, передбачених законом, має бути обов'язково нарахована та виплачена.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення позивача в період з 03.12.2016 р. по 28.02.2019 р. не проведена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період та наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.08.2015 р. по 28.02.2019 р.
Суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Судом першої інстанції правильно вказано, що на час звернення позивача до суду з цим позовом порушеним вважається право позивача саме на отримання індексації грошового забезпечення.
Вище судом встановлено, що відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення, відповідно, на час звернення до суду між позивачем та відповідачем не існувало спору щодо розміру індексації, а також стосовно застосування базового місяця при обчисленні індексації.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене право.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Оскільки у спірному періоді відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення позивача, при звільненні позивача зі служби не виплачено індексацію, відсутній між сторонами спір про розмір такої індексації, а також про застосування показників базового періоду під час індексації грошового забезпечення, тому судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Суд також погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р.
Судом встановлено, що з 01.03.2021 р. підвищено грошове забезпечення військовослужбовців внаслідок набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
За змістом пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.
Таким чином, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що за положеннями Закону №1282-XII та Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року по червень 2020 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. та, відповідно, про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Доводи апелянта спростовані приведеним вище висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 р. в справі № 160/12112/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 р. в справі № 160/12112/21 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10.01.2022 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 10.01.2022 р.
Головуючий - суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко