[1]
23 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року про відмову в задоволенні подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» Київської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115»),
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року відмовлено у задоволені подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» Київської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 .
Рішення суду мотивовано тим, що засуджений ОСОБА_7 не повністю підпадає під дію положень ст. 81 КК України, так як процес його виправлення не досягнув тієї стадії, що відбування покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.
Засуджений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить застосувати до нього вимоги ч. 2 ст. 81 КК України, а саме умовно-дострокове звільнення.
При цьому апелянт посилається на те, що під час перебування в Кагарлицькій виправній колонії він характеризується позитивно, дотримувався норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, до праці ставився сумлінно, чесно виконував свої трудові обов'язки, за що чотири рази був заохочений адміністрацією установи, не має не знятих та не погашених дисциплінарних стягнень.
Апелянт вказує на те, що він повністю розрахувався із страховою компанією "ВУСО", що відшкодувала моральну та матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 , а також добровільно та систематично виплачує моральну та матеріальну шкоду.
Також апелянт просить взяти до уваги наявність у нього неповнолітньої дитини, на утримання якої він сплачує аліменти, а також те, що працюючи в колонії на контролерському об'єкті він сплачує 50% заробітної плати в розмірі 25 % на оплату аліментів і 25% на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, при цьому виплати які виплачувались до його засудження були більшими ніж виплати, які він виплачує в колонії, а тому вважає, що це теж є підставою для застосування ч. 2 ст. 81 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року, про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам провадження та ґрунтується на вимогах закону.
Як убачається з матеріалів подання, ОСОБА_5 був засуджений вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.
12 червня 2019 року Кропивницьким апеляційним судом вказаний вирок скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Призначене вироком суду покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 відбуває в ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115», у яку прибув 23 листопада 2018 року.
Начальник ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» звернувся до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , у якому зазначено, що станом на 19 травня 2021 року невідбутий строк покарання ОСОБА_5 становив 2 роки 162 дні, тобто засуджений відбув 1/2 частину строку основного покарання, що є однією з підстав для застосування вимог ст. 81 КК України.
Також у поданні начальника виправної колонії зазначено, що ОСОБА_5 визнав вину у скоєному злочині, розкаюється та став на шлях виправлення.
Проте, відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України обов'язковою складовою для прийняття судом рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком суду покарання, є доведення виправлення засудженого його сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а не те, що засуджений став на шлях виправлення.
Згідно з характеристикою з ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» ОСОБА_5 відбуває покарання у вказаному закладі з 11 вересня 2019 року та за змістом цього документу характеризується позитивно, однак один раз порушив вимоги режиму утримання, оскільки зберігав заборонений предмет - мобільний телефон та дві сімкарти, за що було накладено стягнення у виді догани, яке знято 02 квітня 2020 року. З 30 січня 2020 року по 23 квітня 2020 року засуджений перебував на профілактичному обліку, як схильний до зберігання та використання заборонених предметів
Як убачається з матеріалів особової справи засудженого, ОСОБА_5 дотримувався норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконував передбачені законом вимоги персоналу установи. До праці ставився сумлінно, чесно виконував свої трудові обов'язки, за що 4 рази був заохочений адміністрацією установи, одним з яких було заохочення у виді похвальної грамоти від 04 травня 2020 року засуджений відмічений за активну участь у спортивно-масових заходах до Дня солідарності трудящих. У скоєному злочині розкаявся, однак збитки не відшкодовано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Відсутність непогашених дисциплінарних стягнень та наявність 4 заохочень само по собі не свідчить про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення
Так, ОСОБА_5 , відбуваючи покарання у ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» з 23 листопада 2018 року, до 02 квітня 2020 року не мав будь-яких заохочень.
02 квітня 2020 року за добросовісне ставлення до праці ОСОБА_5 був заохочений зняттям дисциплінарного стягнення від 26 грудня 2019 року.
08 жовтня 2020 року, 05 січня 2021 року та 01 квітня 2021 року за добросовісне ставлення до праці ОСОБА_5 отримав подяки начальника ВК.
Отже, згідно з матеріалами провадження ОСОБА_5 почав отримувати заохочення ближче до строку, за яким відповідно до вимог ст. 81 КК України він міг бути звільненим від відбування покарання умовно-достроково, а до цього часу засуджений не проявляв сумлінної поведінки та ставлення до праці, що свідчить про відсутність підстав для ухвалення рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Посилання в апеляції засудженого на те, що він відшкодував матеріальну шкоду потерпілим та страховій компанії, виплачує судові витрати та завдану матеріальну і моральну шкоду потерпілим не може бути взятим до уваги, позаяк ці дії засуджений виконує відповідно до вироку суду, та самі по собі такі дії не можуть свідчити про доведеність виправлення засудженого.
Це ж стосується наявності на утриманні засудженого неповнолітньої дитини, на користь якої він сплачує аліменти, а також посилання засудженого на розмір стягнення з його заробітку в колонії.
Отже, районний суд, встановивши відсутність обставин, які б свідчили, що за час відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , відтак колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 10 червня 2021 року про відмову у задоволені подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №368/474/21
Провадження № 11-кп/824/3657/2021 Категорія КК: ч. 2 ст. 286
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Доповідач ОСОБА_1