1[1]
23 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на строк, що не перевищує 2 місяці, тобто до 06 лютого 2022 року, включно,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 2 місяці, тобто до 06 лютого 2022 року, включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , може впливати на потерпілу, свідків по справі, продовжувати злочинну діяльність, переховуватись від суду, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на даний час, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року скасувати та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у виді особистого зобов'язання із покладенням на нього обов'язків: прибувати до кабінету слідчого 1 раз на тиждень по четвергах з 16 до 18 години; не відлучатися за межі Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, незалежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; ходити на роботу.
В обґрунтування своїх вимог захисник, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, вказує, що суд, в порушення вимог ч. 2 ст. 183 КПК України, застосував до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою за злочин, покарання за який не передбачає позбавлення волі.
В судовому засіданні не повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою зокрема прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, не доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалась від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Тим паче, ОСОБА_6 вказані ризики усунув сам: не визнає вину, співпрацює з правоохоронними органами, не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зобов'язується за першим викликом з'являтись за місцем вимоги, не перешкоджати розслідуванню справи та не вчиняти інших правопорушень, оскільки він розуміє, що він відповідальний не лише за своє життя, а від нього залежать батько і мати, двоє малолітніх дітей.
Окрім того, захисник вказує на те, що на досудовому слідстві були порушені права ОСОБА_7 на захист, який не володіє українською мовою, а слідчі дії проводились без участі захисника, також перекладач не роз'яснював підозрюваному про що написано в документах.
В судовому засіданні підозрюваний заявив відвід перекладачеві, який робив невірний переклад, проте суддя відмовила у задоволенні цієї заяви.
Також підозрюваний заявив відвід судді, але суддя зробила вигляд, що не зрозуміла та продовжувала слухати справу.
Захисник вважає, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_8 повинна була взяти самовідвід, оскільки у 2008 році вона розглядала кримінальну справу відносно ОСОБА_5 , яка захищає права ОСОБА_7 , як адвокат.
Також захисник вказує на те, що судом не були задоволені її клопотання про допит свідків та не взято до уваги свідків, які були готові поручитися за підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника ОСОБА_5 про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали, які надійшли з районного суду, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону, а при розгляді питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не порушив вимог кримінального процесуального закону.
Так, матеріали провадження не містять будь-яких даних, які б вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_9 заявляв відвід головуючому у справі та заява про відвід не була розглянута.
Посилання захисника на те, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_8 повинна була взяти самовідвід, оскільки у 2008 році вона розглядала кримінальну справу відносно захисника ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.
Незадоволення заяви про відвід перекладачеві, на що посилається захисник, не може бути розцінено як розгляд провадження незаконним складом суду.
Розглядаючи питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 331 КПК України, суд врахував наявність ризиків, перелічених у ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом при обранні йому запобіжного заходу, ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах провадження оскільки, як вважає суд, застосування більш м'яких запобіжних заходів, на даному етапі судового розгляду, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, позаяк обставини, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали і рівень суспільної небезпеки обвинуваченого ОСОБА_6 є настільки високим, що на даний час унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж існуючий, а тому, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Посилання захисника на те, що суд, в порушення вимог ч. 2 ст. 183 КПК України, застосував до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою за злочин, покарання за який не передбачає позбавлення волі є безпідставним, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 2 ст. 121 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурор не довів існування ризиків, зокрема, те, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалась від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину також є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строку тримання під вартою розглядалось судом порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження убачається, що при продовженні строків тримання під вартою суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання під вартою.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 ризики, передбачені ст. 177 КПК України, усунув сам, зокрема, те, що він не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки розуміє, що він відповідальний не лише за своє життя, а від нього залежать батько і мати, двоє малолітніх дітей, є неспроможними, позаяк суд оцінив у сукупності всі обставини, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Також суд врахував те, що на даний час, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів, не допитані свідки, покази яких суд повинен сприймати безпосередньо, судовий розгляд триває, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому зваживши на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків в судовому засіданні не встановлено, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника про можливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, є необґрунтованими та не підтверджуються жодними наявними у розпорядженні суду апеляційної інстанції доказами.
Посилання в апеляції на те, що судом не були задоволені клопотання захисника про допит свідків та не взято до уваги свідків, які були готові поручитися за підозрюваного, не можуть бути взятими до уваги як такі, що не стосуються наведених в ухвалі суду підстав щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, не вбачає підстав для її зміни.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на строк, що не перевищує 2 місяці, тобто до 06 лютого 2022 року, включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №755/18341/20
Провадження № 11-кп/824/4977/2021 Категорія КК: ч. 2 ст. 121
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_10
Доповідач ОСОБА_1