73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
27.04.2010 Справа № 17/86-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом дочірнього підприємства "ФЕСТО", м. Київ
до відкритого акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування", м. Каховка Херсонської області
про стягнення 51125 грн. 95 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - Дулепов А. В., дов. від 09.02.06р.
Дочірнє підприємство "Фесто" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" (відповідач) заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних товар в сумі 51125 грн. 95 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, що змусило позивача звернутися за захистом майнових прав до господарського суду.
26.04.2010р. позивач надав суду уточнення прохальної частини позовної заяви відповідно до якої просить стягнути з відповідача 51125 грн. 95 коп. заборгованості, з яких 45591 грн. 85 коп. основної заборгованості, 4604 грн. 78 коп. інфляційних збитків та 929 грн. 32 коп. 3% річних.
Позивач, належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Як слідує з відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 49256 грн. 68 коп., а саме 45591 грн. 85 коп. основного боргу, 929 грн. 32 коп. 3% річних та 2735 грн. 51 коп. інфляційних збитків; у задоволенні 1869 грн. 27 коп. інфляційних збитків просить відмовити, надав контр розрахунок інфляційних збитків.
Представник відповідача в судовому засідання позов визнав частково, зазначив, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних збитків; несплату заборгованості пояснив вкрай важким фінансовим становищем підприємства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
Як свідчать матеріали справи, між дочірнім підприємством "Фесто" (позивач) та відкритим акціонерним товариством "Каховський завод електрозварювального устаткування" (відповідач) у спрощений спосіб укладено договір на поставку продукції на суму 68312 грн. 07 коп.,
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів в усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Положеннями ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За домовленістю, що існує між сторонами, позивач поставляє відповідачу продукцію для виробництва, а відповідач оплачує позивачу вартість поставленої продукції на підставі відповідних накладних та рахунків.
Як слідує з позовної заяви станом на 01.01.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію складала 2390 грн. 00 коп.
В період з 01.01.2008р. по 10.12.2009р. відповідачеві було поставлено продукцію на підставі наступних видаткових накладних (а.с.10-22): №1470023199 від 27.05.2008р. на суму 449 грн. 34 коп., №1470023234 від 28.05.2008р. на суму 3197 грн. 81 коп., №1470023235 від 28.05.2008р. на суму 15537 грн. 22 коп., №1470023236 від 28.05.2008р. на суму 161 грн. 02 коп., №1470023237 від 28.05.2008р. на суму 2439 грн. 53 коп., №1470023373 від 03.06.2008р. на суму 2227 грн. 56 коп., №1470023374 від 03.06.2008р. на суму 8348 грн. 84 коп., №1470023375 від 03.06.2008р. на суму 24766 грн. 78 коп. та №1470023660 від 11.06.2008р. на суму 8793 грн. 93 коп., всього на суму 65922 грн. 07 коп.
Продукцію за вищепереліченими видатковими накладними було поставлено відповідачу через підприємство-перевізника "Кур'єрська авіапошта України" за накладними KV583334 від 18.06.2008р., KV583088 від 02.06.2008р. та KV583329 від 09.06.2008р. (а.с.23-25).
Втім відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленої продукції виконав частково в сумі 22720 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с.35-39): №ФС-0000192 від 25.04.2008р. на суму 6250 грн. 61 коп., №ФС-0000339 від 23.07.2008р. на суму 1139 грн. 39 коп., №ФС0000360 від 04.08.2008р. на суму 5212 грн. 22 коп., №ФС-0000439 від 15.09.2008р. на суму 5118 грн. 00 коп., №ФС-0000537 від 10.11.2008р. на суму 5000 грн. 00 коп.; у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 45591 грн. 85 коп.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зобов'язань, виникає при здійсненні господарської діяльності, під якою слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України). Юридичним об'єктом майново-господарського зобов'язання є певна господарська дія - виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов'язанню відповідає активна (позитивна) поведінка зобов'язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Матеріальним об'єктом майново-господарського зобов'язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги, гроші або інше майно.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Під правочином слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
24.03.2009р. за вихідним №1-пр позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містить вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України (а.с.40) оплатити заборгованість в сумі 45591 грн. 85 коп. протягом 10 днів з моменту отримання претензії, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Доказів сплати заборгованості в сумі 45591 грн. 85 коп. суду не надано; сума основної заборгованості відповідачем визнана у повному обсязі.
На підставі викладеного суд констатує, що заявлена до стягнення сума основної заборгованості в розмірі 45591 грн. 85 коп. є обґрунтованою, документально доведеною, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.
Крім основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення за період з 07.04.2009р. по 10.12.2009р. 929 грн. 32 коп. 3% річних та 4604 грн. 78 коп. інфляційних збитків.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3% річних в розмірі 929 грн. 32 коп. і зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок 3% річних, належною до стягнення сумою річних є 925 грн. 58 коп., в задоволенні 3 грн. 74 коп. слід відмовити.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом, публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.
Однак за розрахунком суду належною до стягнення сумою інфляційних збитків є 2358 грн. 65 коп., в решті вимог в частині стягнення 2246 грн. 13 коп. інфляційних збитків слід відмовити.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 48876 грн. 08 коп., з яких 45591 грн. 85 коп. основної заборгованості, 925 грн. 58 коп. 3% річних, 2358 грн. 65 коп. інфляційних збитків; в решті вимог в частині стягнення 3 грн. 74 коп. річних та 2246 грн. 13 коп. інфляційних збитків слід відмовити.
Враховуючи, що даний спір доведено до вирішення в судовому порядку з вини відповідача, з останнього за правилами статті 49 ГПК України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню - 488 грн. 76 коп. на оплату витрат державного мита та 225 грн. 62 коп. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Решта судових витрат відносяться на позивача.
В судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення
На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" (Херсонська область, м. Каховка, вул. Пушкіна, буд. 109, код ЄДРПОУ 00213993, р/рах. 26003031823100 в АК "Укрсиббанк" м. Харкова, МФО 351005) на користь дочірнього підприємства "Фесто" (м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 11, код ЄДРПОУ 13683489, р/рах. 26007001301413 у ЗАТ "ОТП Банк" м. Києва, МФО 300528) 45591 грн. 85 коп. основної заборгованості, 925 грн. 58 коп. річних, 2358 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 488 грн. 76 коп. витрат на оплату державного мита та 225 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті вимог в частині стягнення 3 грн. 74 коп. річних та 2246 грн. 13 коп. інфляційних збитків відмовити.
Суддя М. Б. Сулімовська
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
30 квітня 2010 року.