Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" червня 2010 р. Справа № 53/62-10 (н.р 40/253-09)
вх. номер 3792
Суддя Господарського суду Харківської області
при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
3-ї особи - Піонтковська Л.М. дов. від 30.12.2009 року
розглянувши матеріали справи за позовом: ФОП ОСОБА_3, м. Харків
до Харківська міська рада, м. Харків
3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області
про визнання права власності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року було у задоволенні заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про залучення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було відмовлено, а позовні вимоги задоволено та визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "Ж-1" (цех по виробництву жорсткотари з прибудовою виробничих, складських та офісних приміщень), загальною площею 875,2 кв.м. по АДРЕСА_1 за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь держбюджету України 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 30.11.2009 року у задоволенні скарги було відмовлено, рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2009 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30.11.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2010 року справу було призначено до розгляду.
Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про час та місце слухання справи були повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
Представник 3-ї особи на стороні відповідача в судовому засіданні надав до суду письмові пояснення в яких проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи, згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. №1434, Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 19.11.2007р. №317, мають право звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Матеріали господарської справи не містять будь-яких даних про оспорювання права власності відповідачем або невизнання цього права іншими особами. Матеріали справи свідчать про відсутність предмета спору про право власності, а сам позов направлений не на визнання права як такого, а на незаконне, в обхід встановленого порядку, узаконення самочинно збудованого майна.
Відповідно до ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Позивач земельну ділянку у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, з метою його збереження - не отримував. Навпаки, матеріали справи свідчать про отримання в оренду позивачем земельної ділянки не під уже збудоване нерухоме майно, а для його будівництва, що робить неможливим судове визнання права власності на самочинно збудоване майно на підставі ч. 3 ст.376 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Зазначена норма права судом взагалі не прийнята до уваги. Суд, під час судового розгляду, не з'ясував, що саме стало підставою не виконання позивачем вимог ч. 2 ст.331 ЦК України.
Як випливає зі змісту та структури ч.2 ст.331 ЦК України, у випадку наявності певних обставин для набуття права власності на нову річ, заінтересована в цьому особа, повинна дотримуватися передбачених законом умов. Це свідчить про встановлення цивільним кодексом України спеціального режиму правового регулювання відносин у сфері набуття права власності на новостворене нерухоме майно.
Позивачем не доведено обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи про визнання права власності на новостворене нерухоме майно.
Так, передумовою для набуття, а отже, і для визнання права власності на новостворене нерухоме майно, передумовою для виникнення права власності, а отже і його визнання, є прийняття нерухомого майна в експлуатацію.
Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008року, прийняття в експлуатацію полягає у підтвердженні готовності об'єкту нового будівництва та реконструкції до експлуатації. Даний факт - готовність об'єкту до експлуатації, встановлюється шляхом видачі інспекцією ДАБК документу про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими, не підтвердженими наданими до матеріалів справи документів та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
Рішення виготовлено та підписано 01.07.2010 року.