Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" червня 2010 р. Справа № 55/63-10
вх. № 2456/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився
відповідача- Добриці В.А.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джал", с. Вільховатка
про стягнення 162959,03 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джал", с. Вільховатка, 138052,80 грн. основного боргу, 24906,23 грн. 15% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 396/А/20-08 від 02.07.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. А також просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові суми в межах заявлених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 квітня 2010 р.
12 квітня 2010 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погодився з позовними вимогами, та зазначив, що позивач передав відповідачу комбайн та жатку, самостійно зареєстрував комбайн та передав відповідачу оригінал свідоцтва про реєстрацію, що відповідно до договору можливо лише у разі 100% оплати вартості товару; крім того, позивач самостійно визначив обсяг кредиту в банку "Райффайзен банк "Аваль", рівну 90% вартості товару, що відповідає умовам договору; отримав своєчасно та у повному обсязі як 10% від вартості товару за рахунок власних коштів господарства, так і весь обсяг кредитних грошових коштів, визначених позивачем; не проводив звірку взаєморозрахунків з відповідачем; не надав відповідачу письмову гарантію банку про надання кредиту або відмову банку від видачи кредиту у вимагаємому розмірі та угоді про співробітництво з банком в рамках програми цілевого кредитування, а також позивач в порушення ст. 189 ГК України всі розрахунки проводив в іноземній валюті, а не в гривнях.
12 квітня 2010 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд зобов"язати позивача надати до суду оригінали наступних документів: гарантію банку на видачу відповідачу кредиту для надання комбайну; угоду про співробітництво в рамках програми цілевого кредитування між банком "Райффайзен банк"Аваль" та позивачем; довіреність відповідача/додаток №2/, яка відповідно до ст. 3.6 договору є його невід"ємною частиною; ліцензію на здійснення зовнішьоекономічної діяльності, передбачену ст. 2 ч. 2 ЗУ "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-Ш.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 11 травня 2010 р.
В судовому засіданні 11 травня 2010 р. було оголошено перерву до 18 травня 2010 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 25 травня 2010 р.
Ухвалою заступника голови господарського суду від 25 травня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 23 червня 2010 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 14 червня 2010 р.
В судовому засіданні 14 червня 2010 р. було оголошено перерву до 22 червня 2010 р.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.
02 липня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джал", с. Вільховатка(відповідач) був укладений договір № 396/А/20-08, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача сільськогосподарську техніку у відповідності з Додатком № 1 від 02.07.08 р. до даного договору, а відповідач, в свою чергу, прийняти товар та сплатити за нього грошову суму. Пунктом 2.2 договору передбачена загальна вартість, яка складає 133000 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів на рахунок позивача. Пунктом 4 договору передбачені умови оплати: 2% від загальної суми товару, що складає 2660 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ України на день зарахування коштів відповідач зобов"язаний сплатити в строк до 04.07.08 р.; 8% від загальної суми товару, що складає 10640 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ України на день зарахування коштів в строк до 15.07.08 р.; 90% від загальної суми товару, що складає 119700 євро, в строк до 08.08.08 р. Пунктом 11.4 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов"язань ,передбачених пп. "б" п. 5.3 договору в частині проведення оплати та пп. 3.6 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу, за кожен день такого прострочення, а також 15% річних від суми боргу. Пунктом 12.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов"язань.
Сторони в додатку № 1 до договору № 936/А/20-08 від 02.07.08 р. визначили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість- 133000 євро.
На виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачеві зернозбиральний комбайн Claas Medion 310, заводський № 93204364 в кількості 1 од. та зернову жатку 6м, контур в кількості 1 одиниці, що підтвердужється актом приймання- передачі від 31.07.08 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Як було вищезазначено, сторонами у договорі був узгоджений графік оплати- 2% від загальної суми товару, що складає 2660 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ України на день зарахування коштів відповідач зобов"язаний сплатити в строк до 04.07.08 р.; 8% від загальної суми товару, що складає 10640 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ України на день зарахування коштів в строк до 15.07.08 р.; 90% від загальної суми товару, що складає 119700 євро, в строк до 08.08.08 р.
Відповідачем було частково оплачено товар на суму 875592,27 грн.(що еквівалентно 120428,03 євро), що підтверджується платіжними дорученнями від 04.07.08 р., від 15.07.08 р., від 08.08.08 р.
Позивач звернувся до відповідача з претензіями (№ 4592/7 від 17.12.08 р., № 5243 від 26.10.09 р.) з вимогою оплатити 12571,97 євро грошових коштів, що підтверджується поштовими повідомленнями.
Відповідач своїми листами відповів, що не визнає вказані претензії.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 138052,80 грн.(12571,97 євро)(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Розглянувши заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що позивач передав відповідачу комбайн та жатку, самостійно зареєстрував комбайн та передав відповідачу оригінал свідоцтва про реєстрацію, що відповідно до договору можливо лише у разі 100% оплати вартості товару; крім того, позивач самостійно визначив обсяг кредиту в банку "Райффайзен банк "Аваль", рівну 90% вартості товару, що відповідає умовам договору; отримав своєчасно та у повному обсязі як 10% від вартості товару за рахунок власних коштів господарства, так і весь обсяг кредитних грошових коштів, визначених позивачем; не проводив звірку взаєморозрахунків з відповідачем; не надав відповідачу письмову гарантію банку про надання кредиту або відмову банку від видачи кредиту у вимагаємому розмірі та угоді про співробітництво з банком в рамках програми цілевого кредитування, а також позивач в порушення ст. 189 ГК України всі розрахунки проводив в іноземній валюті, а не в гривнях, суд вважає їх необгрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, договором був чітко передбачений порядок розрахунків, проте докази здійснення відповідачем повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі - 138052,80 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 11.4 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов"язань ,передбачених пп. "б" п. 5.3 договору в частині проведення оплати та пп. 3.6 договору, відповідач сплачує позивачу 15% річних від суми боргу.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 15% річних у сумі 24906,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна(розрахунок перевірений судом).
Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джал", с. Вільховатка(62620, Харківська область, с. Вільхуватка, вул. Харченка,8, код 33369342, р/р № 26000155715 в ВАТ "Райффазен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ(03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66, код 31245438, рахунок № 26004416 в ВАТ "ЕРСТЕ Банк", м. Київ, МФО 380009) 138052,80 грн. основного боргу, 24906,23 грн. 15% річних, 1629,59 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст Рішення підписано 29 червня 2010 року.