Єдиний унікальний номер справи: 753/19375/18 Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В..
Номер провадження: 22-ц/824/6701/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
18 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
В Дарницький районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) із вказаним позовом, який в подальшому змінив та просив стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) борг в розмірі 340 000 грн., інфляційні втрати в сумі 35 020 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 10 703 грн.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що 13 вересня 2017 року надав ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 490 000 грн., які він зобов"язувався повернути не пізніше 30 липня 2018 року, що було оформлено письмовою розпискою на умовах строковості та зворотності, проте, відповідач кошти повернув частково в сумі 150 000 грн., а решту суми 340 000 грн. після настання строку повернення, добровільно не повернув.
На момент звернення до суду, заборгованість відповідача, по даній розписці була в сумі 340 000 грн.
За правилами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати позивача на час подачі заяви про зміну предмета позову склали 35 020 грн., а три проценти річних від простроченої суми 10 703 грн.
Також, як зазначив позивач ним понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3 400 грн., 457,23 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 200 грн. з розрахунку 850 грн. за годину роботи адвоката.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в розмірі 340 000,00 (триста сорок тисяч) грн.; інфляційні втрати - 35 020,00 грн.; 3% річних - 10 703,00 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3 857,23 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 200,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року в задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 10 вересня 2019 року відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необ'єктивність, необгрунтованість та ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив заочне рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року скасувати.
В доводах апеляційної скарги зазначив про те, що він не був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи судом першої інстанції, а отже був позбавлений права давати пояснення в судовому засіданні та досліджувати докази, надані позивачем. Вказав, що у нього є сумніви щодо суми грошових коштів, зазначених у розписці, оригінал якої не було досліджено судом.
Крім того, зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу 10 200 грн. є неспівмірною із складністю даної справи, наданим обсягом послуг у суді, затраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року у даній справі, стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції при перегляді заочного рішення суду у сумі 5 100 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 5 100 грн., звертає увагу на те, що доводи відповідача про сумніви у сумі боргу спростовуються тим, що до звернення позивача в суд із позовом, він частково погасив заборгованість в сумі 150 000 грн. із загальної суми боргу 490 000 грн.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, дослідивши в судовому засіданні оригінал розписки позичальника від 13 вересня 2017 року, перевіривши законність і обгрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач в добровільному порядку кошти, отримані в позику у встановлений у розписці позичальника строк, не повернув, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню борг за договором позики, інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується із такими висновками, оскільки вони відповідають обставинам справи і узгоджуються з вимогами закону.
За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
У ст. 1046 ЦК України вказано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім того, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом 13 вересня 2017 року між сторонами було укладено договір позики, на підтвердження чого, відповідачем складена розписка позичальника, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 надав у борг відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 490 000,00 (чотириста дев"яносто тисяч) гривень з кінцевим терміном повернення до 30 липня 2018 року (а.с.3).
Протягом 2017-2018 років відповідач частково здійснив платежі на погашення боргу за договором позики на загальну суму 150 000,00 грн. Залишок боргу в сумі 340 000,00 грн. в добровільному порядку у встановлений строк до 30 липня 2018 року не повернув.
Згідно наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати за період з 30 липня 2018 року по 03 липня 2019 року складають 35 020,00 грн., а три проценти річних від простроченої суми боргу 340 000 грн. за період з 30 липня 2018 року по 17 серпня 2019 року (кількість днів прострочення 383) складають 10 703,00 грн. (340 000х3%/365х383) (а.с.29).
Встановивши вказані обставини, Дарницький районний суд міста Києва прийшов до законного і обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідач в обумовлений договором строк борг за договором позики не повернув, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню борг за договором позики, інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день і час розгляду справи, що судом не було досліджено оригінал розписки підлягають відхиленню, так як із матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 про день і час розгляду справи повідомлявся Дарницьким районним судом міста Києва за місцем його реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 . Відповідач знав про судовий розгляд вказаної справи Дарницьким районним судом міста Києва, що підтверджується поданою ним заявою про відкладення розгляду справи від 12 червня 2019 року (а.с.20) з посиланням на перебування у відрядженні.
В період з 12 червня 2019 року до 10 вересня 2019 року відповідач процесуального інтересу до розгляду справи не проявив, доказів, які-б мали істотне значення для правильного вирішення спору, спростування позову не надав.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 18 листопада 2021 року колегією суддів досліджено оригінал розписки позичальника від 13 вересня 2017 року та встановлено, що копія розписки, наявна в матеріалах справи (а.с.3) відповідає оригіналу.
Інших доводів щодо спростування боргу, розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 200 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Із справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 26 вересня 2018 року, згідно якого гонорар адвоката Кобилецького В.В. визначено з розрахунку 850,00 грн. за годину роботи, звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 26 вересня 2018 року адвоката Кобилецького В.В., в якому визначено виконання робіт об'ємом 12 годин та квитанція до прибуткового касового ордеру № 5/6 від 27 червня 2019 року, за якою від ОСОБА_2 адвокатом Кобилецьким В.В. прийнято в якості оплати 10 200 грн. (а.с.31-33).
Перевіривши дані звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 26 вересня 2018 року адвоката Кобилецького В.В., в якому зазначено опис робіт (наданих послуг) адвокатом із матеріалами справи, встановлено, що у справі проведено 4 судових засідання: 18 березня 2019 року, 14 червня 2019 року, 16 липня 2019 року, 10 вересня 2019 року.
Адвокат Кобилецький В.В. брав участь у судових засіданнях 18 березня 2019 року, 10 вересня 2019 року. Адвокатом складено позовну заяву (а.с.1-2), заяву про ухвалення заочного рішення від 18 березня 2019 року (а.с.15), заяву про зміну предмету позову від 16 серпня 2019 року (а.с.28-29).
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що заявлена позивачем та стягнута Дарницьким районним судом міста Києва сума витрат позивача на правову допомогу 10 200 грн. є неспівмірною із складністю даної справи, затраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги, наданим обсягом послуг адвоката у суді.
З врахуванням вимог ст. 137 ЦПК України апеляційним судом визначається розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 5 000 грн., що відповідає затраченому адвокатом часу на надання правничої допомоги, наданим обсягом послуг адвоката у суді та встановленому договором про надання правової допомоги гонораром адвоката з розрахунку 850,00 грн. за годину роботи.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції необхідно змінити і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.
Крім того, розглянувши подані представником позивача - адвокатом Кобилецьким В.В. звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 09 вересня 2021 року, в якому визначено виконання робіт по представництву позивача в суді апеляційної інстанції об'ємом 06 годин та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/9 від 09 вересня 2021 року (а.с.136), за якою від ОСОБА_2 , адвокатом Кобилецьким В.В. прийнято в якості оплати 5 100 грн. (а.с.134), колегія суддів приходить до висновку та відповідно до ст.ст. 137,141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, що є співмірним із складністю даної справи, затраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги, наданим обсягом послуг адвоката у суді.
В іншій частині заочне рішенняДарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року є законним і обгрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000 (п"ять тисяч) гривень. В решті, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залишити без змін. Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Керуючись ст. 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000 (п"ять тисяч) гривень.
В решті заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар