Єдиний унікальний номер справи: 940/1275/20 Головуючий у суді першої інстанції: Косович Т.І.
Номер провадження: 22-ц/824/8053/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
04 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі Качалабі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в Тетіївський районний суд Київської області із вказаним позовом в якому просив скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 , визнати за ним право власності на 2/5 частки зазначеного житлового будинку загальною площею 114,9 кв.м.; житловою площею - 71,1 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель цілого будинку, до яких відносяться: хлів 1972 р.; прибудова 1979 р.; погріб 1972 р.; вбиральня 1972 року побудови та огорожа № 1-2, що знаходиться по в АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 2/5 частки зазначеного житлового будинку належить йому на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 05.02.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г., проте, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказана частка зареєстрована за ОСОБА_3 , правонаступником якого в порядку спадкування є ОСОБА_1 , в зв'язку з чим він не може реалізувати своє право власності, зареєструвавши його за собою.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 2/5 частки житлового будинку, загальною площею 114,9 кв.м.; житловою площею - 71,1 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель цілого будинку, до яких відносяться: хлів 1972 р., прибудова 1979 р., погріб 1972 р., вбиральня 1972 року побудови та огорожа № 1-2, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить йому на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 05.02.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення Тетіївського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що господарські споруди: хлів, прибудова (літня кухня), погріб, вбиральня були збудовані його батьками у 1972-1979 роках, а тому вони не можуть бути власністю ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05.02.2008 року, як це встановив у рішенні суд.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що у договорі купівлі-продажу частки житлового будинку від 05 лютого 2008 року зазначено, що сторони договору зобов'язуються в цей-же день відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що відноситься до цієї частки будинку.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Порхун О.П., зазначив, що доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими та безпідставними.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05 лютого 2008 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки спірного житлового будинку, який посвідчений державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г., за яким, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 2/5 частки житлового будинку, загальною площею 114,9 кв.м.; житловою площею - 71,1 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель цілого будинку, до яких відносяться: хлів 1972 р., прибудова 1979 р., погріб 1972 р., вбиральня 1972 року побудови та огорожа № 1-2, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.6).
Право власності ОСОБА_2 на 2/5 частки вказаного нерухомого майна зареєстровано Тетіївським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі - Тетіївське МБТІ) 12 травня 2008 року, номер запису 2764 в книзі 22 (а.с.7).
Інша частина даного житлового будинку, а саме 3/5 частки, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2008 року належить ОСОБА_3 , спадкоємцем якого після смерті є відповідач ОСОБА_1 (копія свідоцтва - а.с.11, копія спадкової справи № 276/2018 (а.с. 33-40).
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: Тетіївська державна нотаріальна контора про визнання переважного права купівлі частки в спільній частковій власності. Переведено на ОСОБА_3 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 , від 05 лютого 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г. та внесено зміни до реєстраційного запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно Тетіївського МБТІ - в графі власники - виключено ОСОБА_2 та включено ОСОБА_3 (а.с. 12-13).
На підставі даного рішення суду, 09 березня 2011 року Тетіївським МБТІ зареєстровано право власності ОСОБА_3 на 2/5 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 , (а.с.10) і з 09 березня 2011 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно частка ОСОБА_3 у спільній частковій власності на вказаний об'єкт нерухомого майна становить 1/1 (Інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 вересня 2018 року (а.с. 39).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20 квітня 2011 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2009 року про переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 05 лютого 2008 року було скасоване за новоявленими обставинами. Таким чином, права та обов'язки покупця за даним договором були відновлені ОСОБА_2 .
В подальшому, 21 вересня 2021 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Тетіївської міськради Київської області Лавренюк Альбіною Вячеславівною відмовлено ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності, розмір частки 2/5 на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 з мотивів наявності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно - даний об'єкт вже зареєстровано за іншим власником ( а.с. 8).
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 правомірно набув право власності на 2/5 частки житлового будинку загальною площею 114,9 кв.м.; житловою площею - 71,1 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель цілого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , уклавши договір купівлі-продажу частки житлового будинку 05 лютого 2008 року, проте не може відповідно до закону реалізувати своє право власності та зареєструвати його за собою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки його право власності оспорюється та не визнається відповідачем ОСОБА_1 .
Проте колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками, так як вони не узгоджуються із вимогами закону.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся в суд з позов про скасування запису про державну реєстрацію права власності, проте в прохальній частині позовної заяви зазначив в якості способу захисту порушеного права - визнати за ним права власності на 2/5 частки житлового будинку загальною площею 114,9 кв.м., житловою площею - 71,1 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель цілого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
До закінчення підготовчого засідання, позивач предмет і правові підстави позову не змінював.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно правил частини 4 статті 334 ЦК України (в редакції на час набуття нерухомого майна), якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки договір купівлі-продажу частки житлового будинку, укладений 05 лютого 2008 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г., за яким: ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 2/5 частки житлового будинку загальною площею 114,9 кв.м. з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на час вирішення спору в судовому порядку не оспорений, недійсним не визнавався, тому, ОСОБА_2 в установленому законом порядку набув право власності на 2/5 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Тому, ухвалення Тетіївським районним судом Київської області оскаржуваного рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/5 частки спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 з підстав, передбачених статтями 328, 392 ЦК України, за вказаних обставин, не можна вважати законним і обгрунтованим.
Колегія суддів приходить до висновку, що відновлення порушеного права позивача полягає у скасуванні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , на 2/5 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, загальною площею 114,9 кв.м., житловою площею 71,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (номер запису: 2764 в книзі 22, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 09 березня 2011 року) з одночасним визнанням за ОСОБА_2 ем речового права на вище зазначене майно.
За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 вказаного Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Оскільки таких позовних вимог позивач заявлено не було, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми матеріального права, то відповідно до ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням оскаржуваного судового рішення та ухваленням у справі нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.
Керуючись ст.367, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар