Єдиний унікальний номер справи: 757/41834/20-ц Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
Номер провадження: 22-ц/824/8478/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
04 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.
при секретарі - Качалабі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про відшкодування шкоди, -
В Печерський районний суд міста Києва із вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) в якому просив стягнути із Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної йому шкоди суму у розмірі 193 933грн.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 20 березня 2012 року він уклав з Публічним акціонерним товариство «Старокиївський банк» (далі - ПАТ «Старокиївський банк», Банк ) договір банківського рахунку № 6713 від 20 березня 2012 року.
В зв'язку з чим, 18 червня 2014 року на рахунок, відкритий у Банку згідно договору банківського рахунку № 6713 від 20 березня 2012 року, ним було внесено суму розміром 15 000,00 гривен (п'ятнадцять тисяч гривен 00 копійок).
Також, 12 червня 2014 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ним, було укладено договір банківського вкладу № 06/1286 - 2014 року, за умовами якого, позивачем на вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_1 були внесені грошові кошти у сумі 178 933 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень.
Правлінням Національного банку України, 17 червня 2014 року прийнято постанову № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних». Зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року у справі № 826/8053/15 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про відшкодування шкоди.
Не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необгрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що позов пред»явлено не до окремо взятого державного органу, а до Держави Україна в цілому. Вбачає в діяльності Держави, яку уособлює і представляє Уряд України порушення статей 3, 21, 41 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод та статтi 1 Протоколу 1 до Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, в якій вказано, що гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів».
У відзиві на апеляційну скаргу, представник Держави України в особі Кабінету Міністрів України Субота О.В. доводи апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що держава не відповідає за зобов»язаннями банків, а банки не відповідають за зобов»язаннями держави, якщо інше не передбачено законом, позивачем не наведено жодного обгрунтування, тому, що Кабінет Міністрів України є тим суб"єктом, який порушив права позивача.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за таких обставин.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Кабінет Міністрів України було визначено позивачем як вищий орган виконавчої влади, який представляє державу без посилання на незаконність його дій чи бездіяльності, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № 06/1286 - 2014 року, згідно п.1.1 якого Банк відкриває вкладнику (строковий) рахунок № НОМЕР_1 «Надійний» у гривні, а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 178 933( сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні. Датою повернення вкладу визначено - 12 липня 2014 рік (а.с.17).
Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 276/БТ ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії проблемних.
Правлінням Національного банку України 17 червня 2014 року прийнято постанову № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 червня 2014 року № 50 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк», згідно з яким, з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Пантіну Л. О.
Наказом № 23 від 24 червня 2014 року уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» прийнято рішення про здійснення в банку перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», утворено відповідну комісію. Рішенням комісії з перевірки договорів відповідно до протоколу від 29 серпня 2014 року надано на затвердження уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року у справі № 826/8053/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними укладених із ОСОБА_1 договору банківського вкладу № 06/1286 - 2014 року від 12 червня 2014 року та всіх транзакцій за цими правочинами, а також щодо зупинення перерахування/виплати за вказаними транзакціями та правочинами.
Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. № 61 від 29 серпня 2014 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.22-26).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 826/8053/15 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївськии банк» Пантіної Л.О. задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі від 25 серпня 2015 в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. та щодо визнання нікчемними укладених договорів між банком та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними укладених із ОСОБА_1 договору банківського вкладу № 06/1286 - 2014 року від 12 червня 2014 року та всіх транзакцій за цими правочинами, а також щодо зупинення перерахування/виплати за вказаними транзакціями та правочинами та визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. № 61 від 29 серпня 2014 року, в частині що стосується ОСОБА_1 - скасовано, провадження в цій частині закрито.
В іншій частині, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у від 25 серпня 2015 року залишено без змін (а.с.27-32).
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 25 вересня 2019 року ПАТ «Старокиївський банк» припинено у зв'язку з ліквідацією (а.с.119).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини неодноразово робив висновок, що право на суд було б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін.
У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим, районний суд не звернув увагу на те, що ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність держави за незаконні дії чи бездіяльність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності держави за неправомірні діяння посадових осіб та органів державної влади, наявність їх вини не є обов'язковою.
Необхідною підставою для притягнення держави до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
На державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність дій органів державної влади та посадових осіб, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої, другої, сьомої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації.
Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 вказано, що гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів». Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної сумі мають управлінський характер. У цих правовідносинах, Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом.
Частина перша статті 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суду першої інстанції необхідно було б враховувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував те, що позов пред'явлено до Держави Україна на підставі статті 1174 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої в результаті неправомірних дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, створеного з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та наділеного владними управлінськими функціями, питання про протиправність дій якої було вирішено судом у порядку адміністративного судочинства у справі № 826/8053/15 та залишив поза увагою, що судове рішення про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, неможливо виконати у зв'язку із ліквідацією банку, а отже права ОСОБА_1 не можуть вважатись поновленими, а судове рішення по адміністративній справі - виконаним.
Окрім цього, районним судом не було враховано, що внаслідок протиправних дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відбулося втручання у право позивача на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки позивач мав законні сподівання на гарантоване відшкодування державою, яка делегувала відповідні функції Фонду гарантування вкладів фізичних, коштів за його вкладом.
Кабінет Міністрів України було визначено відповідачем як вищий орган виконавчої влади, який представляє державу, без посилання на незаконність його дій чи бездіяльності.
При цьому, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, отже вони мали можливість користуватись процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.
З огляду на викладене, висновки Печерського районного суду міста Києва про відсутність підстав для відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди, встановленої рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року (яке набрало законної сили 28 березня 2019 року) у сумі 178 933 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні (а.с.25) у зв'язку з тим, що Кабінет Міністрів України було визначено ОСОБА_1 в якості відповідача як вищий орган виконавчої влади, який представляє державу без посилання на незаконність його дій чи бездіяльності, є передчасними.
Вимоги ст. 625 ЦК України на виниклі між сторонами правовідносини не поширюються, а стягнення відсотків за умовами договору банківського вкладу після початку ліквідації банку положеннями статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено.
Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у якості відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, так як ці вимоги не ґрунтуються на законі.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у цій справі в якості відповідача суб'єкта, який реалізовував владні повноваження, протиправними діями якого завдано шкоду, чи органів Державної казначейської служби, до повноважень якої належить казначейське обслуговування бюджетних коштів, при участі у справі в якості відповідача Кабінету Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб й Національного банку України, не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем виступає держава, а не орган державної влади.
Незалучення вказаних суб'єктів, наділених владними повноваженнями, в якості відповідачів до справи про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, та невиконання судового рішення адміністративного суду, не може виступати підставою для відмови у заявленому позові.
Отже, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Кабінет Міністрів України не уповноважений відповідати за заподіяну позивачу шкоду неповерненням грошового вкладу.
Незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України.
Незалучення ДКСУ чи її територіального органу не може бути підставою для відмови у позові.
Аналогічний висновок викладено у постанові від 27 листопада 2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 242/4741/16-ц.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову iстягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шкоду в сумі 178 933(сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат слід відмовити за їх необгрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шкоду у сумі 178 933(сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар