Єдиний унікальний номер справи: 372/30/21 Головуючий у суді першої інстанції: Тиханський О.Б.
Номер провадження: 22-ц/824/7745/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
04 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі - Качалабі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кочкарьов Сергій Валерійович, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, -
В Обухівський районний суд Київської області звернувся ОСОБА_1 із скаргою на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М.В. від 21 грудня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню № 25761230, згідно якої, ОСОБА_2 (стягувачу по даному виконавчому провадженню) в рахунок погашення заборгованості було передано у власність майно: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка з кадастровим номером № 3223155400:05:071:0015, загальною площею 0,081га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 , на підставі правовстановлюючих документів: державного акту на право приватної власності на землю IV-KB № 086757 та на житловий будинок, розташованого на земельній ділянці, відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду.
Скарга обгрунтована тим, що скаржник не був присутній при складанні постанови у ВП № 25761230 від 11 жовтня 2019 року про опис та арешт майна (коштів), вважає, що його підпис є підробленим посадовими особами державної виконавчої служби, про що ним подано заяву до Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 15 вересня 2020 року. Крім того, вказує на порушення вимог ч. 4 ст. 50, ч. 5 ст. 56, ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» при складенні оскаржуваної постанови.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необгрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги вказує на те, що він не приймав участі під час проведення виконавчих дій 11 жовтня 2019 року при складанні державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль А.В. постанови ВП № 25761230 від 11 жовтня 2019 року про опис та арешт коштів боржника, не ставив підпис у даному документі. Вважає, що суд повинен був з"ясувати хто був присутній під час проведення цих виконавчих дій та встановити особу, яка отримала на зберігання арештоване майно і розписалась у даному документів в якості зберігача майна.
Також зазначив про те, що суд проігнорував його клопотання про виклик в судове засідання свідків і державного виконавця для з"ясування факту внесення службовою особою завідомо недостовірних відомостей в постанову про опис та арешт майна.
Крім того, посилається на те, що порушення державним виконавцем вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» полягає у тому, що у постанові про опис та арешт майна не зазначено цільове призначення земельної ділянки, наявність комунікацій, загальна площа, кількість кімнат (приміщень) будівлі, їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення та споруди.
У відзиві на апеляційну скаргу, стягувач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги вважає безпідставними. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на протиправність дій державного виконавця при складанні постанови ВП № 25761230 від 11 жовтня 2019 року про опис та арешт коштів боржника не можуть бути прийняті до уваги, оскільки законність дій державного виконавця при складанні постанови ВП № 25761230 від 11 жовтня 2019 року про опис та арешт коштів боржника підтверджується ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11лютого 2021 року у іншій справі № 373/3075/20, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що ОСОБА_1 необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні скарги на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавцю по винесенню оскаржуваної постанова від 21 грудня 2020 року про передачу майна стягувачу у власність в рахунок погашення боргу відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», направлені на виконання рішення суду та підстав для визнання оскаржуваної постанови неправомірною судом не встановлено. Суд також вказав, що вимоги скарги є недоведеними, оскільки не знайшли свого підтвердження та обґрунтування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі по тексту- Інструкція).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV (в редакції чинній на момент вчинення дій державним виконавцем) визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
В ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV зазначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі, якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника, покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів, арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий документ, виданий Обухівським районним судом Київської області від 24 березня 2011 року у справі № 2-532/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми основного боргу 1 746 000 грн., 1 729 332 грн. відсотків за користування позикою, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. судового збору, а всього 3 477 952 грн. на підставі якого відкрито виконавче провадження № 25761230.
Також, 30 березня 2011 року до підрозділу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява ОСОБА_6 про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-532 від 24 березня 2011 року Обухівського районного суду Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 суми основного боргу 1 746 000 грн., 1 729 332 грн. відсотків за користування позикою, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. судового збору, а всього 3 477 952 грн. разом із виконавчим документом.
За таких обставин, 01 квітня 2011 року, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25761230 та боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду, копію постанови направлено сторонам та органу який видав виконавчий документ.
Оскільки, боржником ОСОБА_1 у строк, встановлений державним виконавцем, рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2011 року у справі № 2-532/10 не виконано, тому державним виконавцем вчинялися дії щодо його примусового виконання.
В подальшому, 11 жовтня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль А.В. було прийнято (винесено) постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома та до виконання (а.с.51-53).
На підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», 27 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копії якої направлено суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» для проведення експертної оцінки описаного майна боржника, про що підготувати відповідний висновок (звіт), та сторонам виконавчого провадження до відома.
Також, 08 липня 2020 року державним виконавцем на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» повторно винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, копії якої направлено суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ТОВ «Експертно-консультаційний центр» для проведення експертної оцінки описаного майна боржника про що підготувати відповідний висновок (звіт), та сторонам виконавчого провадження до відома.
Звіт про експертну грошову оцінку домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка, загальною площею 0,081 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , надійшов до відділу 26 серпня 2020 року.
Копію висновку, 27 серпня 2020 року, державним виконавцем направлено сторонам для ознайомлення.
Для виконання рішення суду, 01 жовтня 2020 року державним виконавцем, направлено заявку на реалізацію арештованого майна на електронних торгах, а саме: домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м. з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка з кадастровим номером № 3223155400:05:074:0015, загальною площею 0,081 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, встановлений ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.
Порядок реалізації майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Порядок реалізації обмежено оборотоздатного майна визначається законодавством.
Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.
У разі повторної не реалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.
У разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою не реалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Від стягувача ОСОБА_2 , 16 грудня 2020 року надійшла заява, в якій вона повідомила державного виконавця про намір залишити за собою не реалізоване на третіх електронних торгах майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка з кадастровим номером № 3223155400:05:071:0015, загальною площею 0,081га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , за початковою ціною визначеною на початок електронних торгів 996 285,50 грн.
Тому, 21 грудня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжовим М.В., прийнято постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню № 25761230, згідно якої, ОСОБА_2 (стягувачу по даному виконавчому провадженню) в рахунок погашення заборгованості було передано у власність майно: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка з кадастровим номером № 3223155400:05:071:0015, загальною площею 0,081га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , на підставі правовстановлюючих документів: державного акту на право приватної власності на землю IV-KB № 086757 та на житловий будинок, розташований на даній земельній ділянці відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду. (а.с.14-16).
В зв'язку з чим, 21 грудня 2020 року в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Подольським А.А. затверджено Акт від 21 грудня 2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М.В. по виконавчому провадженню № 25761230, згідно якого, ОСОБА_2 (стягувачу по даному виконавчому провадженню) було передано у власність майно: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка з кадастровим номером № 3223155400:05:071:0015, загальною площею 0,081га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , на підставі правовстановлюючих документів: державного акту на право приватної власності на землю IV-KB № 086757 та на житловий будинок, розташований на земельній ділянці відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду. (а.с.17-19).
Отже, встановивши в межах поданої скарги та доказів на її підтвердження, що оскаржувані рішення, дії державного виконавця, а саме постанова головного державного виконавця Єжова М.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 грудня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню № 25761230 були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, при цьому, право заявника не було порушено, тому суд, на передбачених законом підставах відповідно до ст. 451 ЦПК України постановив ухвалу про відмову ОСОБА_1 в задоволенні скарги.
Суд також обгрунтовано послався на положення ст.ст. 19, 55, 129-1 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення Європейського суду з прав людини: «Іванов проти України» (заява від 15 жовтня 2009 року № 40450/04); «Бурмич та інші проти України» (заява від 12 жовтня 2017 року № 46852/13).
Не заслуговують на увагу посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не приймав участі під час проведення виконавчих дій 11 жовтня 2019 року при складанні державним виконавцем Чміль А.В. постанови ВП № 25761230 від 11 жовтня 2019 року про опис та арешт коштів боржника, не ставив підпис у даному документі, а суд не з"ясував хто був присутній під час проведення цих виконавчих дій, не встановив особу, яка отримала на зберігання арештоване майно і розписалась у даному документів в якості зберігача майна так як вказані посилання ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не доведені належними і допустимими доказами (висновок почеркознавчої експертизи, тощо).
Крім того, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2021 року постановленою у іншій справі № 373/3075/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги про визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП № 25761230 від 11 жовтня 2019 року. (а.с.170-183).
Інші доводи апеляційної скарги про те, що Обухівський районний суд Київської області при розгляді скарги проігнорував клопотання скаржника про виклик в судове засідання свідків і державного виконавця для з"ясування факту внесення службовою особою завідомо недостовірних відомостей в постанову про опис та арешт майна, а також посилання на незаконність та необгрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця.
Також, колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального права, які б призвели до неправильного її вирішення.
Так як висновки Обухівського районного суду Київської області, які викладені в ухвалі суду відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кочкарьов Сергій Валерійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар