Справа № 22-5356/10 Головуючий в 1-й інстанції Гончарук В.П.
Доповідач Горелкіна Н.А.
« 1 » липня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді Горелкіної Н.А.
суддів: - Штелик С.П., Остапчука Д.О.
при секретарі Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного ресурсу у м. Києві «Плесо», третя особа: ОСОБА_5, первинна профспілкова організація КП «Плесо» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
8.07.2009р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій зазначав, що він з 15 жовтня 2007р.працював на посаді заступника директора КП «Плесо» з загальних питань.
15 січня 2009 року по підприємству було винесено наказ №1 «Про реорганізацію КП «Плесо».
31 березня 2009 року було винесено наказ №34 «Про скорочення штату працівників» відповідно до якого було виведено з 17 червня 2009 року із штатного розпису КП «Плесо» в тому числі й посаду заступника директора з загальних питань, яку він обіймав.
Відповідно до п.3 ч.3 даного наказу звільнення кожного працівника повинно було погоджено з профспілковим комітетом КП «Плесо».
05.05.2009 року прокурором м. Києва було винесено протест на наказ №1 від 15.01.2009 року «Про реорганізацію КП «Плесо».
18 травня 2009 року по підприємству КП «Плесо» було видано наказ №52 « Про внесення змін до наказу №1 від 15.01.2009 «Про реорганізації КП «Плесо», відповідно до якого було внесено зміни до наказу №1 від 15.01.2009 року «Про реорганізацію КП «Плесо» та викладено даний наказ в наступній редакції «Про проведення змін в організації виробництва та праці».
15.06.2009 року по підприємству КП «Плесо» було видано наказ №107-К відповідно до якого його було звільнено з займаної посади заступника директора з загальних питань з 16.06.2009 р. в зв»язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що при звільненні були порушені норми законодавства про працю, позивач просив суд визнати неправомірним та скасувати наказ КП «Плесо» №107-К частині його звільнення з посади заступника директора з загальних питань, поновити його на посаді заступника директора з загальних питань КП «Плесо» з 16.06.2009р., стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу , 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 2500 грн. витрат на правову допомогу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що звільнення позивача з роботи відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.
Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював на посаді заступника директора КП «Плесо» з загальних питань.
15 січня 2009 року по підприємству було винесено наказ №1 «Про реорганізацію КП «Плесо».
31 березня 2009 року було винесено наказ «Про скорочення штату працівників» на підставі доручення Київського міського Голови, заступника голови міської державної адміністрації №015-12 від 12.01.2009 року та в зв»язку з проведенням реорганізації КП «Плесо», відповідно до якого було виведено з 17 червня 2009 року із штатного розпису КП «Плесо» в тому числі й посаду заступника директора з загальних питань, яку обіймав позивач ОСОБА_4
05.05.2009 року прокурором м. Києва було винесено протест на наказ №1 від 15.01.2009 року «Про реорганізацію КП «Плесо».
18 травня 2009 року по підприємству КП «Плесо» було видано наказ №52 « Про внесення змін до наказу №1 від 15.01.2009 «Про реорганізації КП «Плесо», відповідно до якого було внесено зміни до наказу №1 від 15.01.2009 року «Про реорганізацію КП «Плесо» та викладено даний наказ в наступній редакції «Про проведення змін в організації виробництва та праці».
3.04. 2009р. позивач був попереджений про майбутнє звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України з 16.06.2009р.
15.06.2009 року по підприємству КП «Плесо» було видано наказ №107-К відповідно до якого звільнено позивача ОСОБА_4 з займаної посади заступника директора з загальних питань з 16.06.2009 р. в зв»язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.
Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Пленум ВСУ в п.19 постанови від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз»яснив, що розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов»язані з»ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнювальний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як вбачається з довідки КП «Плесо №1115 від 24.06.2010р. в період з 3.04.2009р. по 15.06.2009р.в КП «Плесо» були вакантними 19 посад, проте жодної з них позивачеві не було запропоновано.
Посилання КП «Плесо» на те, що вакантні посади не були запропоновані позивачеві при звільненні за п.1 ст.40 КЗпП України правомірно, оскільки не відповідали його спеціальності, професії та практичному досвіду, безпідставні, оскільки згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Таким чином, при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю відповідач повинен був запропонувати позивачеві іншу наявну роботу на підприємстві.
Оскільки звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог ч.2 ст.40 КЗпП України, позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.
ОСОБА_4 слід поновити на посаді заступника директора з загальних питань КП «Плесо» з 17.06.2009р. та відповідно до вимог ст.235 ч.2 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17.06. 2009р. по день ухвалення рішення, оскільки справа розглядалася більше року не з вини позивача.
Згідно з довідкою КП «Плесо» №104 від 23 червня 2010р. за останні 2 календарні місяці, що передують звільненню, за 14 робочих днів позивач отримав 2297.78 грн. заробітної плати. Його середньоденна заробітна плата становить 164,13 грн. Кількість днів вимушеного прогулу з 17.06.2009р. по 1.07.2010р. становить 263 дн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43166,19 грн.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачені підстави відшкодування роботодавцем моральної шкоди, яку він заподіяв працівнику.
Виходячи з наведеної правової норми під моральною шкодою слід розуміти моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв»язків, потребу у додаткових зусиллях для організації свого життя.
Суд вважає, що внаслідок порушення законних прав позивача при звільненні з роботи йому було заподіяно моральну шкоду у вигляді стресу, позбавлення можливості вести активний трудовий спосіб життя, а тому у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1000 гр.
Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки згідно з договором №1/07 від 1.07.2009р. про надання правової допомоги оплата послуг проводить за кінцевим результатом, відсутні докази сплати позивачем за правову допомогу 2500грн. та докази фактичного надання юридичних послуг.
Керуючись ст. ст. 309 ч.1 п.3,316 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 лютого 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_4 до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного ресурсу у м. Києві «Плесо», третя особа: ОСОБА_5, первинна профспілкова організація КП «Плесо» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати наказ комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного ресурсу у м. Києві «Плесо» №107-К від 15. 06.2009р.в частині звільнення ОСОБА_4 з посади заступника директора з загальних питань з 16.06.2009 р. у зв»язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_4 на посаді заступника директора з загальних питань комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного ресурсу у м. Києві «Плесо» з 17.06.2009р.
Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного ресурсу у м. Києві «Плесо» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43166,19 грн.
Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного ресурсу у м. Києві «Плесо» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді