Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Гладія С.В.,
суддів Балацької Г.О., Шальнєвої Т.П.,
за участю прокурора Мінакової Г.О.,
засудженого ОСОБА_5,
розглянула у залі суду у відкритому судовому засіданні 15 червня 2010 року кримінальну справу за апеляцією прокурора Ковальської О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року, яким -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин Росії, непрацюючий, не судимий, -
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 31.10.2009 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, в переході станції метро “Контрактова площа” на Контрактовій площі, 1 в м. Києві, відкрито заволодів майном ОСОБА_7 на загальну суму 163 грн. та, утримуючи його, застосував до потерпілого насильство, що не є небезпечним для його життя та здоров'я.
В апеляції прокурор Ковальська О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи встановлених судом та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5, просить вирок суду відносно нього в частині призначеного покарання скасувати внаслідок його м'якості - безпідставного застосування ст. 75 КК України та призначити засудженому за ст. 186 ч. 2 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі.
При цьому прокурор посилається на суспільну небезпечність і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, що відноситься до категорії тяжких, та конкретні обставини справи, а саме застосування до потерпілого насильства, що не є небезпечним для його життя та здоров'я, та розповсюдженість даної категорії злочинів, що, на думку прокурора, вказують на безпідставність встановлення засудженому іспитового строку та неможливе його виправлення без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, щиро кається, прокурор вважає за можливе призначити йому покарання у мінімальних межах, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України.
Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, що підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у повному обсязі, пояснення засудженого про безґрунтовність апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст.ст. 299, 301-1 КПК України докази не досліджувалися, та вони не оспорюються в апеляції прокурора, колегія суддів не перевіряє згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого - є правильною.
Доводи апеляції прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання на увагу не заслуговують, оскільки призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: вчиненому, особі ОСОБА_5 та обставині, що пом'якшує його покарання.
Так, судом при призначені покарання ОСОБА_5 були враховані обставини, на які послався прокурор в апеляції, а саме: характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та конкретні обставини справи, зокрема застосування до потерпілого насильства, що не є небезпечним для його життя і здоров'я, у зв'язку з чим його дії і кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у межах санкції, передбаченої цим законом, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Таке ж покарання, як призначив суд першої інстанції, просив призначити засудженому і прокурор в своїй апеляції.
Також при призначенні покарання засудженому суд першої інстанції правильно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_5, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття.
Встановивши вказані обставини, що не оспорюються прокурором в апеляції, суд правильно прийняв рішення про можливість звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Доводи апеляції прокурора про значну розповсюдженість даної категорії злочинів, що на думку прокурора вказує на неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, не відповідає засадам ст.ст. 50, 65 КК України щодо призначення покарання в кожному випадку вчинення злочину, з кожної окремої кримінальної справи і щодо кожного підсудного.
Інших підстав вважати неправильним застосуванням до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, з апеляції прокурора не вбачається.
З урахуванням викладеного апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора Ковальської О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року відносно ОСОБА_5 - без зміни.
Балацька Г.О. Гладій С.В. Шальнєва Т.П.